Героям слава, або Що Україна має запозичити в СРСР

Цікаво, що за радянських часів тодішні керманичі чудово розуміли необхідність відзначення важливих для комуністичної країни свят. Жовтневу революції 1917 року щорічно святкували із небувалим розмахом, не було більшого свята для радянської людини, навіть Новий рік та день народження програвали.

Розуміла комуністична влада і необхідність облаштування пам'ятників та меморіалів. Статуя Леніна була в кожному найменшому містечку Радянського Союзу. Так само як і Могила невідомого солдата, Вічний вогонь, "катюша" (неофіційна назва ракетних систем – Прим. 24) чи танк Т-34 на постаменті. Все це працьовувало для того, аби навколо символів об'єднувати громадян.

Читайте також: Чому політики, які прийшли з Євромайдану, не можуть нічого змінити

Відкинемо вбік той факт, що СРСР був тоталітарною державою, просто констатуємо, що для держави це були потрібні речі. Після смерті Леніна його мумію помістили в тимчасовий дерев'яний мавзолей на Червоній площі. Та вже за 5 років на головній площі Москви збудували мармуровий склеп. Народна стежка до мавзолею ніколи не заростала. Тобто комуністичні бонзи грошей на монументальні пам’ятники не жаліли.

Згадаймо київську Батьківщину-Мати – не жаліли коштів. Тоді розуміли, що такі державі символи конче потрібні, якщо вона хоче згуртувати навколо себе й цих пам’яток громадян.

Чинна українська влада цього чомусь не розуміє. Відтак через 5 років після Революції Гідності в столиці немає жодного пристойного пам’ятника Героям Небесної Сотні. Героям, котрі привели нинішніх високопосадовців до влади.

Читайте також: Якими політиками стали учасники Революції Гідності

Є саморобні пам’ятники, але до них навіть соромно водити іноземців. Ті монументи були виправдані протягом перших півроку від Революції, а зараз – це сором. Ту невеличку піраміду з бруківки і стягом, що поставили на Грушевського, де загинув Жизневський, автівки регулярно зносять. До щита під Українським домом, де розміщені фотографії героїв Небесної Сотні, підійти просто неможливо, бо там усе щільно запарковано автівками. Водії регулярно намагаються кататися й паркуватися по Інститутській. Хоча вулицію перейменували в Алею Героїв Небесної Сотні та з 2014 року там нічого не впорядкували. Залишилось те, що люди своїми руками зробили, аби вшанувати загиблих Героїв.

У мене складається враження, що так звана влада Майдану, щойно сіла в кабінети на Банковій та Грушевського, одразу ж забула завдяки кому отримали їх і віддячувати не мають наміру. Сьогодні, на 5-й рік після Євромайдану маємо лише проект меморіального комплексу, але досі невідомо хто його зводитиме, за які гроші, та в які терміни.

Читайте також: Їх вбили, і ми про них забули: хтось ще пам'ятає, що вбивці Небесної Сотні досі не покарані?