Говорить і показує вулиця

В той час, коли вчорашні випускники журналістських факультетів вкотре ставлять собі питання про стріт-арт: мистецтво це чи вандалізм, уся наша голуба планета уже давно сприйняла цю мистецьку субкультуру, як невід’ємний атрибут сучасного арту. Тут є свої митці, канони, легенди і техніки. В рамках цієї культури є свій андеграунд і свій мейнстрім… то чому б не порівняти два знакових документальних фільми про стріт-арт: американський і російський?! Подумати і зрозуміти: чи є різниця між вуличним мистецтвом Росії та Америки, а заодно і просто насолодитись приємними візуальними образами. Я це і зробив в рамках цього блогу.

Вихід через сувенірну крамницю

Документальний фільм про стріт-арт, який знятий на межі жарту та серйозної документалістики - це вже прецедент, а коли його знімає такий відомий персонаж, як Бенксі (один з найвідоміших вуличних художників сучасності, який ніколи не показує свого лиця), то пахне, як мінімум сенсацією. Але в черговий раз – все залишається в рамках і глядачі бачать лише те, що повинні побачити. Взагалі-то, фільм – це, в першу чергу, зібрання малюнків та робіт самого Бенксі і розповідь про них. Художник міняється місцями з оператором і все йде по новому сценарію: Бенксі знімає, а Тьєрі Гуетта (оператор, який захоплюється стріт-артом) перетворюється на вуличного художника. Далі – розказувати не потрібно: ви все зможете побачити самі.

В фільмі, окрім самого Бенксі присутній інший стріт-арт діяч – американський художник Шепард Фейрі, який відомий усьому світу під псевдонімом Obey. Саме таким іменем Шепард підписувався в Нью-Йорку середини дев’яностих, коли і займався своїм нелегальним мистецтвом. Його наклейки і надписи тоді були справжньою проблемою для поліції, але Шепард уникав пасток правоохоронців і з часом його роботи уже були відомі на увесь світ. Фейрі, взагалі, знаковий персонаж для усього сучасного мистецтва, бо він зумів пройти шлях від нелегальних малюнків до світового визнання і навіть встиг оформити головний передвиборчий плакат в президентській кампанії Барака Обами. Обличчя, тоді ще кандидата в американські президенти і великий надпис Hope (Надія) – справа рук саме Шепарда Фейрі.

Зараз у Шепарда своя компанія з виробництва одягу, а його малюнки прикрашають усе, що тільки можна прикрашати: від обкладинок музичних альбомів до постерів з фільмів. Підбірку робіт Obey – показуємо вам тут і зараз.

Девіантна поведінка

А тепер із Заходу, де вчорашні злочинці стають поп-іконами, повернемо в реалії Східної Європи, де такий сценарій, здається, просто неможливим для втілення. Люди, які малюють тут – до сих пір невідомі для широко кола поціновувачів мистецтва, а їх документальні фільми не нагороджуються преміями та призами. Все, що тут робиться, - це скоріше спосіб самовираження і виклик суспільству, адже стріт-арт пострадянського простору має стійке соціальне забарвлення, а інколи зводиться і до звичайного вандалізму. Але ж і в мистецтві є свої радикальні форми. Що ж… висновки робити вам, а ми просто покажемо вам нарізку з фільму "Девіантна поведінка" від московської команди ЗАЧЕМ, де вони демонструють свій підхід до стріт-арту.

Ось такий він стріт-арт і наступний раз, коли ви проходите повз якийсь малюнок на вулиці, поцікавтесь хто його автор, бо, можливо, цей художник уже завтра прославиться на весь світ!