Хліб з піском

Я й раніше чула про сумнівну якість такого хліба. Деякі міні-пекарні частенько не дотримуються навіть елементарних санітарних норм: ніхто не миє рук, поверхонь, де роблять хліб і форм, де його замішують та випікають. Більше того, саме тісто роблять з зіпсутих інгредієнтів, а замішувати можуть навіть в бетономішалці. Думаю, саме в такій машині місили і нашого буханця. Бо звідки там взялося стільки піску? Ну або ж, аби зекономити, підприємливі пекарі додали в муку трошки пісочку. Останній варіант теж цілком реальний, зважаючи на дефіцит борошна і стрибки цін на нього.

Хоча влада каже, ніякого дефіциту немає. Експерти ж кивають на корупційні схеми експорту пшениці. Мовляв, після здорожчання зерна борошномельні підприємства відмовилися продавати борошно, побоюючись санкцій держави за підвищення ціни.

Як би там не було і хто б на цьому не заробляв, страждаємо від таких махінацій ми з вами – прості споживачі. Хліб у нас був і так не найкращої якості, як з міні-пекарень, так і з великих хлібзаводів. Всі пам’ятають, мабуть сюжети про те, як в буханках знаходили цвяхи і навіть мишей. Тепер же можна тільки здогадуватися, що замішуватимуть пекарі у тісто, аби компенсувати брак борошна. У кмітливості наших підприємців сумніватися не варто. Як і сподіватися на те, що вони працюватимуть у збиток, аби нагодувати нас з вами.

Аби вберегти себе можна перестати їсти хліб. Думаю, вже скоро так зроблять чимало українців. І не через якість, а через вартість. Ціни на хліб вже поповзи вгору. А, за статистикою, кожна третя сім’я в Україні недоїдає через бідність.

Другий варіант – пекти хліб самому. Пам’ятаю, яким смачним у дитинстві був бабусин хліб, випечений у печі: пахнючий, з рум’яною скоринкою і головне – натуральний. Ех… треба збирати гроші на хлібопічку.