Інтернет: заборонити не можна дозволити
Нещодавно став свідком суперечки, в якій мати 10-річного хлопчика переконувала іншого молодого батька, що 30 хвилин доступу в інтернет на тиждень — достатньо для підлітка.
«Півгодини інтернету і дві години телевізора — для футболу — цілком достатньо для дитини», — переконувала жінка свого опонента.
Вона пропонувала замінити доступ до Мережі і перегляду ТБ книгами, музикою і навчанням.
З одного боку — все правильно. Зважаючи на абсолютно безперешкодний доступ до онлайн-ігор, які забирають купу часу і затягують не гірше гральних автоматів; легкий доступ до порно на будь-який смак; соціальні мережі, які повністю вбивають вміння і бажання спілкуватись реально... Так, тоді все правильно.
Але.
Життя на місці не стоїть. Любов до вічних цінностей, звісно, можна привити класичною літературою, читанням філософів і розмірковуваннями про будову Всесвіту за горнятком чаю і під музику стареньких і вічних „The Beatles“. Але, щоб дитина почувалась комфортно у сучасному світі, вона мусить проводити достатньо часу в інтернеті.
Судіть самі.
Зараз у кожної порядної компанії є щонайменше свій веб-сайт. Торгівля поки повільно, але вже впевнено перетікає у Всесвітню мережу. Інтернет-технології розвиваються щохвилинно. Преса і соціальні мережі все більше взаємопов’язані.
Та, кінець кінців, інформацію легше «погуглити», ніж шукати за артикулами у бібліотеці!
Та, ще один кінець ще одних кінців, згадайте про заборонений плід.
Але. Якщо людина вперта, то вона — баран це надовго.
Я намагався пояснити, що обмежувати доступ до цілого інтернету не варто. Що є ефективні програми-фільтри, які якісно обмежують доступ до небажаного контенту, що можна власноруч заблокувати нехороші сайти. Намагався переконати, що «колись ж також жили без маршруток і центрального опалення».
Та даремно.
Хоча, зважаючи на вже немолодий вік опонентки, я й сумніваюсь у своїй правоті. Не знаю.