Інтимні місця, або людська натура без цензури

Днями відбулась світова прем’єра дуже суперечливого російського кінофільму «Інтимні місця». Фільм Наталії Меркулової та Олексія Чупова став «Кращим дебютом року» на російському фестивалі «Кінотавр».

Справді, режисери вступили в світ кіно дуже сміливою та багато в чому відразливою картиною. На такий фільм потрібно йти підготовленим, до прикладу, кінокартинами накшалт Міхаеля Ханаке. Адже, цей режисерський тандем екранізував дуже інтимні речі.

5 історій, 5 різних стосунків про відсутність гармонії в сексуальному житті. Ця дисгармонія – результат різних внутрішніх проблем.

Перша пара – успішне подружжя, красиве, наче, з картинки глянцевого журналу. Здається, вони щасливі, та чомусь чоловік не хоче дітей, а жінка погоджується з тим і потайки клеїть в зошит фото вбитих нею ембріонів.

У другої пари за довге подружнє життя зникає пристрасть. Чоловік намагається відновити свій потяг і поглядає на чужих жінок.

Третя ж пара – уособлення сучасного вільного суспільства. Фотограф, який має двох жінок, і живе з ними щасливою «шведською сім’єю».

А ще є двоє самотніх, один - друг всіх вище згаданих пар, психолог, котрий прекрасно розбирається в проблемах товаришів, і тому немає часу думати про свої, друга не менш самотніша – жінка, голова комітету з питань моралі, котра кожен день втілює в життя старе-добре правило – «в країні сексу немає».

Наче, все просто, складніше стає, коли герої починають глибше грузнути в своїх проблемах. Щаслива сімейка розвалюється, бо чоловік виявляється геєм, а жінка заводить роман з об’єктом чоловікового бажання.

Інший шукає пристрасті між ногами товстих базарних баб, думаючи, що таким чином - це не зовсім зрада.

Фотограф, не зважаючи на своє вільнодумне подружжя, продовжує пошуки насолод на стороні…

На фоні всього цього голос з телеекрану говорить про падіння моралі, хто б сумнівався, коли головний її страж думає лише про секс і задоволення.

«Інтимні місця» – це кіно про боязнь самого себе і небажання подивитись в очі своїм проблемам. Можливо, глянувши на них зблизька, все виглядає не так збочено…

Проте, герої не хочуть нічого вирішувати, вони лише втамовують бажання. Тут режисери зняли все дуже детально: і роздивляння пишнотілих торгашок, і сцени лесбійства між жінками фотографа, і втамування жаги до сексу товстої закомплексованої жінки-експерта з питань моралі.

Деякі моменти досить огидні, ніби, на загал винесли брудну білизну і кинули до детального розглядання.

Хоча, все дуже по-людськи, не даром дехто з критиків називає картину надгуманною. Авжеж – вона про все притаманне людині.

Зрештою, фільм завершується дуже по-житєйськи і стає ясно – автори картини нікого зі своїх героїв не виправдовують, комусь вони дають шанс почати все спочатку, хтось зовсім зривається, для когось вседозволеність стає смертельною, а основна совість фільму – психолог купує проститутку, і ще не відомо – чи з загально зрозумілою метою.

«Інтимні місця» в чомусь дуже страшні. Колись Ханаке зняв «Піаністку». Це історія моральних і фізичних збочень однієї нещасної самотньої жінки. Картина стала усобленням життів окремих людей.

Історії Меркулової та Чупова подібні на загальну картину збочення цілого суспільства.

Але питання, поставлені режисерами – дуже інтимні, вони зачіпають за живе і їх соромно промовляти в слух…

Трейлер до фільму «Інтимні місця»

Колонка является личным мнением автора, редакция 24 Канала может не разделять ее.