Как Кремль остался с носом на встрече "норманди" в Берлине

Росія вперлася лобом у глухий кут

Тут основна позиція – це перемовини України напряму з бойовиками. Фактично слова Козака вказують на те, що жодних змін у риториці Росії, жодного бажання змінювати свою позицію, йти на компроміс у них немає.

До теми Україна дала Росії відкоша в головній вимозі щодо Донбасу

Їхнє бажання – нав'язати свою політичну волю й вирішувати конфлікт на таких умовах, аби згодом інкорпорувати в українське тіло такий хворобливий елемент у вигляді окремих районів Донецької та Луганської областей – з їхніми амністованими бойовиками, з їхньою так званою "народною міліцією", з недостатньо прописаним механізмом утримання Україною контролю над кордоном.

Тобто всі дуже хиткі й дуже непередбачувані позиції, які під тиском Україна підписала у 2014 році – двояко їх зараз коментують, але тим не менш – всі їх Росія хоче імплементувати. Тут її позиція не змінилася.

Кремлю не відомі компроміси

Другий фактор, це те, що попри тиск Заходу, попри підвищення ставок усіма сторонами (і Росією, і цивілізованим світом), попри нарощування озброєння української армії й збільшення постачань різних видів зброї (і від США, і від Британії, і від інших держав до України), росіяни не готові йти на жодні компроміси. І поки що підвищення цих ставок не зіграло на користь нашої країни в плані вирішення конфлікту.

Тобто на те, що росіяни не злякалися і те, що вони не погодилися на якесь більш дипломатичне вирішення цього конфлікту, ця зустріч власне і вказує.

Варте уваги Навіщо Росії показовий виступ на кордоні

"Нормандська зустріч": бути чи не бути

Третє, що ще важливе. Який меседж росіяни дали зовнішньому світу після цієї зустрічі? Це те, що зустрічатися на рівні президентів чи міністрів у "нормандському форматі" абсолютно немає змісту. Тому що за їхнім трактуванням Україна не готова йти на поступки. Але точно так само це є висновком до того, що росіяни не готові йти на жодні поступки.

Зверніть увагу! І розраховувати на зустріч президентів найближчим часом Україні навряд чи варто.

Я розумію, що є така воля і таке бажання з боку Франції. Особливо для Макрона – в контексті виборчої кампанії цього року й необхідності продемонструвати своє лідерство в Європі.

Точно так само я впевнений, що для пана Шольца з Німеччини ця зустріч була би важливою, оскільки він – наступник, людина, яка отримала транзит влади після Меркель. Йому також важливо продемонструвати, що позиції Німеччини не послабшали й на місце відомої, потужної канцлерки Меркель прийшов не менш потужний Шольц.

Тому політична воля до продовження такої дискусії на найвищому рівні потрібна усім сторонам, але вона непотрібна Росії. Тому що Росія не готова вкотре вислуховувати якісь претензії до себе і тим паче реагувати на них.

Відтак, я думаю, що найближчим часом подібних зустрічей, які були два роки тому за участі президентів, лідерів чотирьох країн, не буде.

Попри відсутність істотних проривів після перемовин, Україна таки не поступилася у принципових питаннях Росії / Фото "Слово і діло" 

"Підвішена" ТКГ

Наступний момент: зважаючи на те, що не було спільного документу, заяви, і зважаючи на те, що сказав Єрмак та інші сторони (що потрібно відновлювати засідання Тристоронньої контактної групи й розблокувати їх), по суті ці словесні заяви не мають жодного значення. Адже вони не закріплені на папері.

Важливо! Попри те, що росіяни сказали, що потрібно відновлювати засідання Тристоронньої контактної групи, цього може не відбутися. Вони можуть так само, як погодилися, відмовитися від цієї ідеї й сказати: "Ну, документу ж не було. Від чого ми будемо відштовхуватися?".

Тому це така дипломатична гра, стрибання з однієї точки на іншу, яка насправді є тупцюванням на одному місці, але не рухом вперед.

Актуально Україна може загнати Росію в дипломатичну пастку з "Мінськом"

Україна стоїть на своєму

Водночас, хоч і не було руху вперед, не було й руху назад із українського боку, що дуже важливо. Україна відмовилася підписувати документ із якимось трактуванням виконання Мінських домовленостей, з необхідністю йти на політичні поступки, на якісь компроміси в умовах накопичення 130 тисяч військ на кордоні, проведення спільних навчань росіянами й білорусами, накопичення інформаційної втоми.

Відсутність підписання під тиском таких документів чи чергового затвердження того, що ми маємо виконувати Мінські домовленості у форматі, цікавому для Росіян, вказує на те, що поступу і відходження від наших принципових позицій немає.

І це насправді дещо заспокоює, дарує обережний оптимізм в тому, що все ж таки українська влада зростає у своїх дипломатичних вміннях. Ми не прогинаємося під Росією задля того, аби заспокоїти такого абсолютно непередбачуваного ворога. І ми все ж таки відчуваємо підтримку з боку зовнішнього світу. Тому це – ключові висновки.

Маємо, певно, очікувати на чергову зустріч на рівні радників, але для переходу на рівень міністрів чи навіть президентів і лідерів держав не вистачає зараз політичної волі з обох боків, якихось принципових домовленостей.

У продовження теми – деталі про зустріч у Берліні від Єрмака: дивіться відео