Купити пива? Не проблема! Чи все ж таки…

Про заборону на продаж алкоголю у Львові після 22 години не писав тільки лінивий. Адже з вересня минулого року – саме тоді Львівська міська рада прийняла непопулярне в народі рішення – минуло вже добряче часу.

Одразу після заборони почалися всілякі журналістські розслідування з метою перевірити, чи дійсно діють обмеження. Як показала практика – діють. Але лише на початках.

Взагалі то я не планував писати блог саме на цю тему, та один випадок все ж таки до цього змусив. Справа в тому, що зараз в нічний час купити пива чи чогось міцнішого в центрі Львова після 22-00 не складає жодної проблеми. Беруся це стверджувати з власного досвіду, а хто хоче перевірити – прошу дуже. Усі нічні алкомеркети немов би забули про заборону, і торгують спиртним направо і наліво.

Те саме і в віддалених від центру районах. Взяти той самий Сихів з цілодобовими кіосками чи, якщо вдаватися в подробиці, вулицю Дністерську, на якій я донедавна мешкав. Після 22-00 в цілодобових магазинах до відкриття нічних віконечок вишикуються черги зі спраглих до міцного градусу. Звісно, що нікому з них не відмовляють.

Я був свідком, коли поблизу магазину в 11 ночі стояв міліцейський патруль, а із закладу виходили радісні алконавти з повними руками пивних і горілчаних пляшок, відходили за кілька метрів і не менш радісно все це споживали.

Але нещодавно я змінив місце проживання і переїхав на околицю Львова, точніше на вулицю Глинянський Тракт – район, населений переважно традиційним львівським пролетаріатом. Кілька днів тому десь опівночі мені закортіло пива. В дворі – два нічних магазини. Коли я до них йшов, то в думках не мав, що мені там можуть не продати алкоголю.

Перше, що вразило – засилля місцевих алкоголіків з пляшками «пепсі» в руках. Ну а друге – як не парадоксально, але пива мені не продали. При чому спочатку продавщиці відповідали спокійно, мотивуючи все забороною міської ради, потім, коли я став особливо настійливо просити, стали нервувати і казати, що зараз викличуть міліцію, якщо я не піду.

Заради достовірності експерименту я ще півгодини простояв під магазинами. За цей час алкоголь – від пива до горілки - намагалися купити і «хрони», і доволі інтелігенті люди. Всім їм відмовили.

І от парадокс. На окраїнах Львова, де здавалося б, який може бути контроль за нічним продажем алкоголю, його вперто не продають, тобто заборона виконується на всі сто. А в самому центрі галицької столиці, під самим носом у мерії пивом та горілкою після 22-00 торгують направо і наліво.

Звісно, я не відкидаю, що я міг натрапити на якихось дуже принципових продавщиць, чи їх перед тим оштрафували і вони тепер всіх бояться. Але дуже хочеться вірити в те, що комусь дійсно небайдуже, і хтось таки виконує постанови міської ради.