Луценко - мученик, прем'єр і президент
У першому абзаці я знімаю з себе відповідальність за об'єктивність і стверджую, що все, про що йтиметься далі, - думки параноїка;) І не більше.
Слідкуючи за новинами про екс-міністра внутрішніх справ України, лідера партії "Народна самооборона" Юрія Луценка, все частіше перед очима виникає образ стомленої чорноволосої жінки. Згодом цей образ з'явиться на стовпах і під'їздах доповнений написами "Справедливість є. Юлія Тимошенко".
Це тоді, коли Кучма вирішив судити Тимошенко за її дії в паливно-енергетичному комплексі. Тоді з неї зробили борця за справедливість. Мученицю. Що, в принципі, потім їй таки допомогло і додало.
Як мені здається, сценарій вималювався у команди Луценка такий: спочатку хлопці зрозуміли, що Генпрокуратура відступати не збирається. Що Луценка із СІЗО не випустять. Що справу таки доведуть до суду. Що рак на горі таки свисне.
А справжній піарник і з поганої ситуації виліпить позитивний месидж. От і вирішили, що потрібно Юрію Луценку поголодувати.
Але просте голодування - це не в кайф. Тому треба використати женщін і дєтєй. На сцені вже давно була дружина екс-глави МВС Ірина Луценко, яка тепер щодня, як на роботі, розповідає журналістам, як "Юра виглядає".
І ще от тут важка артилерія, цитую: "Я на колінах проситиму, щоб він припинив голодування".
А до того ще Сергій Власенко: "Луценко може померти найближчим часом".
І тут мій пророчий кіт каже (чесно-чесно): "Скоро Юра прислухається до прохань дружини, поїсть чогось і стане до боротьби за справедливість в Україні".
А там, глядиш, і прем'єром стане, як Тимошенко.
А, може, і Президентом? Нє?
Пробачте мій цинізм, але, на мою думку, чесне голодування востаннє в Україні було у 1932-33 роках.