Майклъ Щуръ про лікування хворих солдатів

Я вже думав, що вилікувався, але схоже знову заразився. В санчастину йдемо кагалом. Приходимо о 8:30. Санчастина — це одноповерхова будівля з чергою біля входу.

9:30 ми досі стоїмо. Перед нами ще кілька інших рот привели своїх хворих. На те, щоб з'ясувати, хто крайній і скільки ще перед ним, йде хвилин 10. Перед нами хворі з 4-х чи 5-ти рот. Точно не знаю. Важко з'ясувати. Ми — за танковою ротою.

У коридорі санчастини — двері з табличками "приймальня", "старший фельдшер", "ординаторська", номерами палат, "стоматолог", "аптека" і ін. Мені — в приймальню.

Черга майже не рухається (і тут черги. Я їх не шукаю. Це вони мене переслідують).

Сплю в коридорі сидячи на кріслі.

11:22 3-є солдатів чекають своєї черги в туалет.

До них підходить жіночка (судячи з тону лікар, або швидше лікар-генерал-полковник):
- ви шо - всє в туалєт?!
Обурюється вона.
- так.
Ніяково каже хтось із черги
- Ви шо нє знаєтє, что у нас дєрєвья есть?!

І все. За мить черги немає. Проблема зникла. Кількість людиногодин в черзі — зменшено, середню засміченість туалету — зменшено. Але найгірше, що вона навіть не припустила, що вони могли йти робити номер два, а не лише номер один.

Якщо нова поліція коли-небудь затримає вас за те, що ви сходили в туалет під деревом, кажіть, що вам дозволила жіночка з санчастини. Така з темним фарбованим волоссям, стрижка а-ля Мірей Матьє, голос а-ля генерал-полковник.

11:30 зайшов у приймальню. Точніше зайшли. Тут заходять по-двоє.
- заходьте по-двоє! — командує генерал Матьє.

Сідаємо двоє на кушетку. У кабінеті два столи. За одним — генерал Матьє, за іншим — чоловік у синьому лікарському одязі.

Матьє з генеральським голосом дає нам по термометру.

Потім вона кудись йде. Заходить чоловік у військовій формі. Дивиться нам горла і підсвічує собі телефоном. Бере оцей прилад щоб слухати грудну клітку. Каже знімати футболку. Руки — за голову. Лікті звести перед обличчям. Слухає нас по-черзі.

Потім починає записувати нас в журнал, а потім кудись виходить. Я сиджу на кушетці.

Заходить інший солдат.

Лікар: - що у вас?
Солдат розстібає штани.
Лікар: - це у вас що?
- походу фурункул. - каже солдат.
- понятно, - каже лікар.

Чекаю, поки "лікар" спитає "а что такоє фурункул?" Не питає.

Я радію, що мене слухав чоловік у військовій формі. Він, принаймні, знав, як називається та штука, якою слухають грудну клітку.

Потім мене відправляють посвітити горло під кварцовою лампою 20 секунд. Зі мною йде "лікар". Посвітив горло.

Дали таблетку від кашлю, сказали полоскати горло розчином солі і соди. І прийти завтра ще на кварц.

Після обіду ходив у школу сержантів. Запросили познайомитись. Якось напишу про них окремо. Подарували сержантський шеврон.

Після сержантів — вечеря.

Потім мені сказали, що я буду керувати відділенням з 10 чоловік. Такої карколомної кар'єри в українській армії не робив жоден канадієць!

Також сьогодні принесли з КПП решту книжок. Там є фото, як солдати розбирають книжки на "почитати".

Читайте також: Про довжелезні черги за їжею для солдатів