Президентські сльози недоторканності, або Як правильно судити депутатів і президентів

Luiz Inacio Lula da Silva (або просто Краб, як його зазвичай називали громадяни) – екс-президент Бразилії, один із найуспішніших політиків країни, найпопулярніший лідер за кількістю шанувальників в одній країні (цитата Обами) та перший Президент-виходець із народу у рідній Бразилії, політик, що приніс Олімпіаду у Ріо та Чемпіонат світу з футболу.

Зараз він був засуджений до 10-ти років в'язниці, за отримання хабаря у вигляді квартири (КВАРТИРИ, КАРЛ), однієї, хоч і поряд із пляжем. Не області, не 100 гектарів лісу, не заводу і навіть не митниці, а квартири!

Читайте також: Що буде далі з Розенблатом, Поляковим і рештою депутатів-корупціонерів: пояснення Луценка

Як сказав суддя, який вів справу: ніхто не може бути вище закону, і не важливо хто він по значенню.

Бразилія намагається викарабкатись із катастрофічної нерівності, коли чиновники заробляють мільйони, в той час як мільйонам громадян доводиться жити у хрущобах.. Нічого не нагадує?

Тож кейс Лули можна додати до справи Жака Ширака, Ніколя Саркозі, Джуліо Андреотті, Єхуд Ольмерта, Пак Кин Хе та безлічі інших керівників держав, котрі не ховалися за недоторканністю, а ходили до суду. Правда із різною успішністю...

На останок, в Україні, щоб побороти корупцію, найвищу, мільярдну, варто прибрати слово недоторканність як таке. Зі всіх... хоч і в кілька етапів: спершу чинні депутати проголосують про зняття недоторканності із суддів та парламентарів наступного скликання, потім депутати наступного скликання із президента.

Круг замкнеться, і всі знову в країні стануть рівними і вмотивованими провести судову реформу. Країна зміниться.

Не треба боятись приймати важливі рішення чи думати що іншого виходу немає, альтернатива є завжди і десятки прикладів по всьому світу на додачу.

Читайте також: Без недоторканності і наслідків: чому позбавлені імунітету депутати не несуть відповідальності