Рада Європи схилилась перед Росією, – Neu Zürcher Zeitung

Парламентська асамблея Ради Європи вирішила повернути представникам Росії право голосу, якого вони були позбавлені п'ять років тому. Позбавлені в якості санкції за російську окупацію та анексію півострова Крим. Два роки поспіль Росія реагує тим, що не платить членський внесок. Це створило загрозу скорого виключення, яке численні уряди хотіли б відвернути.

Гроші важливіші за принципи: Які країни проголосували "за" повернення Росії в ПАРЄ

Долучати чи ні?

Чи має Росія взагалі право перебувати в Раді Європи? За Статутом, це – організація демократичних та правових держав. Вже з моменту прийняття Росії в 1996 році через це її участь постійно ставала темою жорстких дискусій. Прихильники сподіваються на вмиротворюючий ефект, який має впливати на Росію, якщо країна буде долученою, навіть, якщо вона не відповідає багатьом демократичним принципам.

Окрім того, Рада Європи – зважаючи на знову зростаючу напругу в Європі – це чудова платформа для комунікації, в якій беруть участь 47 держав. При всіх демократичних вадах, прихильники вбачають через це в членстві Росії більше вигод, ніж недоліків. Зі свого боку, супротивники вважають загрозу знищення авторитету Ради Європи більшою, якщо країни на кшталт Росії стають її частиною. В часи, коли авторитарні тенденції зростають навіть в країнах Євросоюзу, таким чином, суворе санкціонування хибної поведінки є особливо важливим.

Випадок з Росією так само, як і випадок із Туреччиною, демонструють, що Рада Європи має лише невеличкий вплив, аби відвертати авторитарний розвиток країн-учасниць. Та й в якості дипломатичної платформи вона навряд чи є обов'язково необхідною для діалогу між антагоністичними силами в Європі. Для цього є офіційні канали.

Але є ще одна підстава, аби зберегти Росію в Раді Європи: пов'язаний з цією Радою Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ). Для численних громадян Росії цей суд – остання надія, якщо вони зазнають несправедливості з боку російської юстиції. З жодної іншої країни, за даними ЄСПЛ, цей суд у Страсбурзі не отримує стільки позовів, скільки з Росії. В багатьох випадках позови росіян задовольняються й часто вони отримують компенсацію від свого уряду. Вихід Росії закрив би доступ її громадянам до цієї апеляційної інстанції. Тож цілком можна аргументувати, що лише через цю одну обставину є сенс, повністю повернути Росію до Ради Європи, навіть, якщо в основній причині санкцій проти неї, анексії Криму, нічого не змінилося.

Жодних вимог до Росії

Важко зрозумілим є те, що Росія задля повернення права голосу не повинна була не тільки йти на жодні домовленості, а навіть ще й отримала від Ради Європи додаткові поступки. До них належать нові правила, за якими в майбутньому санкції стане складніш призначати, а також поспішне відсторонення колишнього прем'єр-мінистра Литви Кубіліуса від виборів Генерального секретаря, які мають відбутися незабаром. Москва назвала його кандидатуру несприйнятною. Росія навіть не мала пообіцяти, що не надішле в майбутньому в якості провокації представників з Криму до Страссбурга, що неминуче призведе до нової кризи. Спроба нормалізувати відносини між Радою Європи та Росією після п'яти років є зрозумілою, але послужливий спосіб, у який вона була зроблена, залишає не лише погане відчуття, а й знищує авторитет цієї організації. Брак стійкості перед авторитарними режимами, як відомо, рідко призводить до успіху.

Екс-прем'єр Литви Андріус Кубіліус

Джерело: Werner J. Marti, NZZ
Переклад для 24 каналу: Борис Немировський

Удар по "європейських цінностях": "Ворота пекла прочинились": як українські політики реагують на повернення Росії до ПАРЄ