Рейдерство в Україні: як побороти криваву хвилю битви за врожай

27 сентября 2018, 11:00

Україну накрила кривава хвиля битви за врожай. Підроблені документи, злочинні домовленості у високих кабінетах, озброєні тітушки, що діють під прикриттям окремих правоохоронців, десятки поранених цивільних громадян. Це не хроніка 1990-х років – це масштабні рейдерські атаки на фермерські підприємства, які відбуваються сьогодні на наших очах.

Чиняться ці злочини, зокрема, в управліннях Держгеокадастру – органу, який мав би гарантувати дотримання законності у сфері земельних відносин. Жертвами рейдерів по всій країні стають дрібні та середні фермерські господарства. За даними Всеукраїнської аграрної ради, 75% аграріїв побоюються рейдерських захоплень своїх підприємств.

Раніше, аби вберегти свій бізнес, підприємці ретельно моніторили реєстраційні процеси щодо власних земельних ділянок. Проте через масштабні земельні махінації, що відбуваються у стінах Держгеокадастру, цей захід втратив надійність. Самі аграрії відверто зізнаються: такого не було навіть за старої злочинної влади часів Януковича.

Ось лише декілька останніх кричущих прикладів – Харківщина, Зміївський район. Рейдери намагаються захопити агрогосподарство у кращих традиціях 1990-х років. Силове захоплення ділянки, розстріл беззбройних людей, викрадення врожаю, виведення грошей з рахунків підприємства – все на підставі підроблених документів про власність.

Ситуація не нова. Минулого року схожий випадок стався в селі Бережинка Кіровоградської області. Тоді на допомогу загарбникам приїхали 50 тітушок, справа набула гучного розголосу, адже фігурантами в ній виступали народні депутати. На допомогу селянам прийшли ветерани добровольчих батальйонів, після чого рейдери були змушені відступити.

75% аграріїв бояться рейдерських захоплень своїх підприємств

Безпеку та законність людям гарантував міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Проте наступного ж дня в селі з’явилися кілька підрозділів поліції. Вони оточили підприємство, витиснули ветеранів, тим самим фактично віддавши його в руки рейдерам. Утім, деякі власники земель втрачають їх, навіть не встигнувши покликати когось на допомогу.

Яскравий приклад – ситуація із землями Липковатівського аграрного коледжу на Харківщині. Через злочинні дії чиновників місцевого Держегокадастру заклад втратив 5 гектарів землі, за рахунок якої він функціонував – сплачував комунальні платежі та покривав інші витрати. Як виявилося, у нових орендарів земель аграрного коледжу на руках офіційні договори оренди з обласним Держгеокадастром.

На допомогу селянам приходять ветерани добровольчих батальйонів

Про сумнівні результати діяльності цього державного органу красномовно свідчить ще один приклад – посадовець головного управління Держгеокадастру Харківської області з порушенням законодавства взяв собі в оренду 22 земельні ділянки обсягом понад 600 гектарів.

Або приклад Богодухівського району, де силами того ж відомства був знищений бізнес декількох фермерських господарств. Чиновники змінили статус земель постійного землекористування, які оброблялись фермерами, на статус земель запасу. Подібні випадки відбуваються в Україні щороку з новими масштабами. Землі, відібрані чиновниками в одних громадян, віддаються іншим власникам. Держслужбовці буквально провокують соціальні конфлікти та збройні простистояння.

Серед різних схем протизаконного захоплення земельних ділянок можна виділити основні. Перша – найбільш розповсюджена – називається "зміна власника". Використовуючи її, рейдери забирають підприємства, землю, вивозять дорогу техніку та обладнання, привласнюють врожай.

Працює схема наступним чином: фермер укладає договір на обробку не витребуваної державної землі, розпорядниками якої є районні держадміністрації. Зазвичай, сертифікати на ці ділянки отримувались ще у 1990-х роках. Діють вони до того часу, поки на ділянки не буде оформлене право власності.

Знаючи це, рейдери та їхні покровителі у високих кабінетах, чекають, поки підприємство збере врожай, потім швидко оформлюють право власності на ділянку. А далі з’являються на підприємстві, вимагаючи віддати їм не тільки землю, але й урожай із неї.

Рейдерство в Україні відбувається щороку з новими масштабами

Інша схема має умовну назву "земля атовцям". Умовно маємо керівника спілки АТО в кожному місті. Припустимо, що до нього звертаються представники місцевої влади або філії Держгеокадастру з пропозицією для виділення землі для атовців.

Мета благородна. Ось тільки поки ветерани в одному селі роками чекають на землю для того, аби обробляти, її видають атовцям з іншого району чи навіть області, знаючи наперед, що обробляти її власноруч вони не будуть. Після цього зацікавлені особи скуповують ділянки у військових фактично за безцінь. Найбільший цинізм цієї схеми полягає в тому, що, використовуючи її, чиновники провокують відкрите протистояння між ветеранами російсько-української війни та фермерами.

Уміло жонглюючи схемою, чиновники шантажують фермерів, пропонують платну реєстрацію в кадастровій карті, а інакше під земельну ділянку швидко знайдуть атовця для подальшої передачі землі. Так чиновники використовують військовослужбовців для власної наживи. Іноді, навпаки, безпідставно відмовляють в реєстрації, адже ділянками, які обробляють ці люди, вже зацікавлені інші.

Схема "я тут закон". Працює зв'язка: місцева прокуратура, поліція і влада. Відомі випадки, коли шляхом залякування фермерів, прикриваючись фіктивними "законодавчими новелами", представники правоохоронних органів забирали врожай, ніби-то на користь сільради, а потім вивозили до стороннього підприємства-зберігача. Збирали 100 тонн, офіційно через сільраду продавали – п’ять, решту розкрадали.

Найрозповсюдженіша схема протизаконного захоплення – "зміна власника"

Схема "аукціони для своїх". Головний її втілювач знову Держгеокадастр. Коли ділянкою зацікавлена певна особа, під неї проводиться штучний аукціон зі штучною конкуренцією. Виграє в таких аукціонах підставна наперед відома особа, яка і передає в подальшому землі початковим зацікавленим особам.

То як побороти ці схеми? У першу чергу, вдосконаленням законодавства. Наприклад, посиленням відповідальності для реєстраторів за зловживання повноваженнями, як це пропонує законопроект, ухвалений нещодавно парламентом. Проте маємо визнати: випадки рейдерства тільки за рік обчислюються сотнями, а винуватців притягують одиниці. За минулий рік, наприклад, до суду направлено справи лише 10 державних реєстраторів, вироки за перевищення повноважень ухвалені трьом.

Аграрії змушені захищатися власними силами: створюють айнтирейдерські штаби, комітети. Інформують про можливі загрози місцеву владу, громадськість, поліцію, ЗМІ.

Більше розголосу – більше шансів, що рейдери відступлять. Фахівці також радять аграріям дотримуватися засад інформаційної безпеки – тримати бухгалтерію на віддалених серверах, аби у разі вилучення документів чи техніки фінансова інформація була захищена. Ці практичні поради є важливими, але, на жаль, в умовах зрощення поліції із реальними криміналітетом, що відбувається на наших очах, будь – які законні способи самозахисту втрачають сенс.

Коли люди, громадяни і бізнес, втрачають довіру до державних інституцій, у них немає вибору, окрім як захищатися самим, створюючи, наприклад, загони самооборони. Це шлях в нікуди, а ситуація, в якій ми опинилися, мало чим відрізняється від тієї, що була 100 років тому – коли так само озброєні і нахабні більшовики забирали у людей врожай.

Захист фермерів, які сьогодні є флагманом української економіки – це обов'язок держави. Якщо правоохоронці і далі мовчатимуть або діятимуть спільно із злочинцями, якщо право власності в Україні і далі лишатиметься лише на папері, ситуація стане некерованою.

Без подолання політичної корупції, наведення ладу в правоохоронній і судовій системі, без негайних системних рішень, боротьба з рейдерством буде лише фікцією.