РНБОУ – рада неправди, брехні та обману України

Мені здавалось, що навіть півмозку достатньо, щоб зрозуміти: мінських домовленостей немає. Був якийсь текст про щось, що комусь треба було зробити до 31 грудня 2015 року. Все. Не зробили.

Іншого папірця не написали. Нові дати не встановили. Виконувати нічого.

Домовились по телефону, що продовжать консультації, бо нічого іншого не придумали. Ну, і добре – консультуйтесь. Можете навіть страждати, що Мінські домовленості були такими безальтернативними, що хотілось би їх виконати. Але виконувати те, чого немає, неможливо. Будь-який дипломат з половиною мізків це розуміє. А той, у якого ще збереглось півруки та півсовісті використає для того, щоб переформулювати невигідне так, щоб було вигідне.

Другий аргумент, чому Мінських домовленостей немає. Петро Порошенко і верховні українські дипломати не люблять ходити на похорони солдат. Я їх розумію – це важко. Але якби ходили, то знали б, що не виконаним є перший пункт Мінських домовленостей. Не виконаний в 00-00 15 лютого 2015 року. Вогонь не припинили. А далі не відвели озброєння.

Отже, говорити про виконання усіх наступних пунктів можна лише за великого бажання. І я розумію бажання говорити про обмін полоненими, але аж ніяк не розумію звідки таке бажання говорити про амністію, вибори й іншу єресь?

Але погодимось заради експерименту з логікою Президента про Мінські домовленості. Притворімось, що вони є, діють і є обов'язковими для виконання Україною.

Читайте також: За яких умов припиниться блокада Донбасу: Порошенко назвав вимоги

Що говориться в Мінських домовленостях про статус регіонів, охоплених війною?

Їх визначено як "окремі райони Д/Л областей України". Ніякої заборони давати їм інше визначення, чи встановлювати особливий порядок взаємодії з ними з боку України та інших учасників не визначено. Цим і користується Росія, називаючи ці утворища територією України, але визнаючи їх особливі неукраїнські документи і так далі.

Отже, заборони називати ОРДЛО якось інакше в Мінських домовленостях немає. Так, по суті того, що виписане росіянами в Мінських домовленостях – це якась особлива територія, яка ніби є Україною, але перебуває у транзиті в українське підданство.

Так, в Мінських домовленостях зафіксовано зобов'язання Кучми і Порошенка (не України) обговорювати з ОБСЄ, Росією та представниками ОРДЛО статус цих ОРДЛО, змінювати під них закони і навіть Конституцію.

Але навіть якщо ми віримо у все це, то Мінські домовленості встановлюють, що процес політичного врегулювання і обов'язкові для нас консультації з усіма щодо статусу ОРДЛО розпочинається лише у перший день після завершення відводу військ. При чому відвід військ має бути зафіксованим ОБСЄ.

А відвід військ, в свою чергу, розпочинається лише на 2-й день після припинення вогню і триває 14 днів. Тобто після припинення вогню є ще період 15-16 днів, коли ми не маємо не те що зобов'язань якось називати окуповані території, але навіть говорити з ким-небудь на цю тему.

Тому Президенту і дипломатам, щоб не вірити у те, що закон про тимчасово окуповані території України чомусь там суперечитиме і заважатиме, таки треба ходити на похорони солдатів і знати, що припинення вогню не відбулось, відведення військ не відбулось і період консультацій щодо "модальності проведення виборів" і усіх інших дурниць, не наступив.

А навіть якби цей період наступив, то ніщо не забороняє нам мати закріплений в законодавстві якийсь інший статус ОРДЛО, який, в разі, якщо Мінські домовленості будуть виконуватися, може бути змінений.

Ну, і зрештою, у нас вже є закон про тимчасово окуповану територію – Крим. Це нікому не заважає? Чи нам знову будуть втюхувати маячню, що Крим ми втратили якось по-особливому – не так, як території на Донбасі?

Обман іноземців – може бути і дипломатія. А обман своїх громадян – брехня та й годі.

Читайте також: Доблокувалися: чому насправді влада припинила торгівлю з Донбасом