З одного боку, залишилося добудувати усього кілька десятків кілометрів підводної магістралі. З іншого – нові американські санкції поставили під сумнів саму можливість такої добудови й – що є найбільш небезпечним для проєкту – можливості його сертифікації, – пише Віталій Портников для Радіо Свобода.

Зверніть увагу! Путін зацікавлений: коли відбудеться нормандський саміт і чи змінить він ситуацію на Донбасі?

Боротьба за "Півнійчний потік-2": добудують чи ні?

Зокрема, відмова норвезької компанії DNV GL, що співпрацювала із проєктом останні п'ять років, видати необхідні сертифікати, поставила керівництво "Північного потоку-2" перед необхідністю пошуку нового партнера. А все це – час і гроші. Й можливе розчарування: чи не відступить такий новий партнер перед новими американськими санкціями так, як це зробили норвежці?

Але вважати, що лобісти проєкту просто так складуть зброю й будуть спостерігати, як американські санкції остаточно руйнують один із омріяних проєктів Володимира Путіна, також було б наївним.

Свідченням того стало останнє – фактично, надзвичайне засідання земельного парламенту Мекленбургу-Передньої Померанії, під час якого було затверджено рішення щодо створення спеціального фонду для добудови газопроводу й допомоги компаніям, що потраплять під американські санкції. Поки що важко оцінити, наскільки існування такого фонду дійсно допоможе добудувати "Північний поток-2". Проте саме створення фонду говорить, що боротьба за проєкт "Газпрому" перейшла на новий рівень.

До останнього часу будівництво газогону виглядало як приватне партнерство, яке декларативно підтримувалося політиками з точки зору користі нового маршруту для німецької економіки й диверсифікації маршрутів постачання газу до Німеччини. Створення фонду у Мекленбурзі-Передній Померанії свідчить про пряму державну участь у будівництві, ба більше – про готовність витрачати державні гроші для підтримки приватних компаній.

Це серйозна боротьба

Те, що така державна участь почалася саме з земельного фонду, також не є дивним. У Берліні давно вже точаться дискусії щодо майбутнього "Північного потоку-2", є чимало політиків й експертів, що виявляють сумніви щодо потрібності проєкту.

До того ж зараз федеральний канцлер Ангела Меркель буде конче зацікавлена у встановленні дружніх стосунків із новим американським президентом Джозефом Байденом. А позиція Байдена щодо добудови "Північного потоку-2" навряд чи серйозно відрізнятиметься від позиції його попередника Дональда Трампа.

У цій ситуації краще діяти за допомогою федеральних земель. Й не просто федеральних земель, а східних федеральних земель, де економічно зацікавлені у добудові газогону й де завжди – ну ще з часів колишньої НДР – були сильними російські впливи. Прем'єрка Мекленбургу-Передньої Померанії Мануела Швезіг неодноразово виступала на підтримку проєкту, а зараз вона перейшла від слів до реальних справ. Й реальних грошей.

Цікаво! Чи "поховають" США "Північний потік-2": що думає Кулеба

І так буде відбуватися ще достатньо довго – аж до моменту, поки стане очевидним, що за нинішніх умов газопровід добудувати не вдасться і ніякі земельні фонди не спонукають західні фірми потрапляти під американські санкції. Або до моменту, коли стане очевидним, що американські санкції не можуть стримати будівництво. Це серйозна боротьба. І це боротьба не за газ, не за прибутки Росії, Сполучених Штатів чи Німеччини.

У кінцевому рахунку це боротьба за Україну. Проєкт "Північний потік-2" покликаний подавати паливо із Росії до Німеччини дном Балтійського моря в обхід України.

Джерело: Радіо Свобода