Президент Порошенко та олігарх Фукс: від любові до ненависті?

Така заборона запроваджена задля того, щоби державні мужі не використовували свою владу і можливості посади для збагачення через просування власних бізнес-інтересів.

Бізнес від політики відокремлюється і в європейському та американському законодавстві. Утім, на відміну від Європи чи Америка вітчизняні можновладці знайшли спосіб обійти ці суворі законодавчі заборони. Депутати чи міністри всю свою власність та бізнеси записують на родичів – сестер, братів чи на улюблених тещу або бабусю.

Читайте також: Плани Путіна щодо Білорусі: імперіалістичний потенціал карлика лізе на волю

Формально вони закону дотримуються – бізнесу не мають, проте, бізнес-інтереси родини нікуди не діваються. Якщо на тещу записана будівельна фірма чи транспортна компанія, то будь-який міністр теоретично спроможний скористатися своїми повноваженнями, щоби саме цій компанії віддати державні замовлення від свого міністерства. Так само завжди є ризики, що якийсь там син міністра для батькового міністерства за три ціни замовить своєму другові пошити рюкзаки.

І жодним чином від такого захистися державі натепер неможливо, окрім, як сподіватися на совість можновладців. Адже, погодьтеся, багато хто з наших можновладців мають синів, але не всі наслідники крутять корупційні оборудки, використовуючи батьківську владу і доступ до державних ресурсів.

Так само лише моральні принципи не дозволяють подібною схемою скористатися президентові. Міністрам та депутатам можна зробити вигляд, що вони бідніші за церковну мишу, переписавши майно та автівки на бабусю, а от президентові таки довелося віддавати свою корпорацію "Рошен" в стороннє управління, але судячи із чималої кількості нових магазинів корпорації з продажу солодощів, це пішло тільки на користь.

Чудово розуміємо, що хоча й президент передав усі свої активи у сліпий траст Ротшильдів, утім, своїх бізнес-навичок від того не втратив.

Якщо піти в минуле й загадати "легітимного" президента, то він вкладав гроші не лише у страусів, а й в активи Сергія Курченка. Інакше кажучи, Курченко був у Януковича таким собі зіц-головою Фуксом, підставним власником або ж гаманцем. Тобто на папері тодішній Янукович нічого не мав, а фактично усе, що крав з бюджету, записував на Курченка. І чим все це для них закінчилося ми знаємо – обидва втекли до Росії.

Сергій Курченко

Але тут подейкують, що за подібною схемою чинний президент Петро Порошенко використовує Павла Фукса, російського олігарха, який втік до України і на якого після Революції Гідності стали переписувати кинуті напризволяще активи родини втікача-Януковича. Звісно, це все нічим не підтверджені припущення. Що дивно: спромігся перекупити борги Київського метрополітену, тепер кожна четверта сплачена пасажирами гривня йде йому в кишеню.

Павло Фукс

Також подейкують, що мав би Павло Фукс в Україні безхмарне майбутнє, якби раптом не перейнявся ідеологією "Народного фронту", який – з одного боку, начебто є політичним союзником Петра Порошенка, але з іншого – є одним із його головних політичних конкурентів.

То ж, коли Фукс кілька днів тому разом із одним з головних спонсорів "Народного фронту" полетів на різдвяний відпочинок до Мексики, – виявилося, що у колишнього росіянина щось не у порядку із документами, виданими в Україні. То ж тамтешні прикордонники мали до нього питання. Тут одразу напрошується аналогія із Міхеїлом Саакашвілі, якому Порошенко однією рукою дав український паспорт, а іншою рукою той паспорт трохи згодом відібрав… Думаю, що історія з Фуксом ще матиме продовження.

Читайте також: Надзвичайний стан у США: Трамп проти демократів – хто кого?