Те, без чого неможливо прожити
Досить часто ми можемо прочитати на усіляких мистецьких сайтах або почути на різних поетичних заходах щось на кшталт «без тебе не проживу», «не проживу без тебе»...
А на не мистецьких порталах, а, скажімо, на економічних, кажуть, що без грошей не проживемо. Або без вступу в НАТО не проживемо. Або якщо вступимо у НАТО, то не проживемо. Або «РосУкрЕнерго» просто так не дасть прожити.
А рекламісти тулять щось нам взагалі не потрібне і кажуть, що без цього ми не проживемо. А потім ще двацпять аксесуарів і косметичку до того, бо без того те, що у нас вже є, не проживе.
А виробники мобільних телефонів кажуть, що в майбутньому ми не проживемо без сенсорних екранів і прямого доступу у Facebook. І мобільні оператори підігрують їм, стверджуючи, що без їх практично халявних 100 Мб Інтернету у місяць ми не проживемо, бо все ж у нас тепер сенсорний екран і прямий доступ на Facebook...
А скоро (дуже скоро) політичні партії казатимуть, що у майбутньому ми не проживемо без них у місцевих радах. І кожен про це говоритиме дуже глибоко і переконливо. Дійсно ж, казатимуть, тільки ми у своїй програмі врахували те, без чого середньостатистичний українець прожити не зможе.
А кожен викладач непрофільного предмету у вузі впевнений, що студент міжнародних відносин не проживе без його БЖД.
Та. І психоаналітики поступово нав’язують українцям думку, що без їх консультацій прожити буде вкрай важко.
Насправді, єдина річ, без якої людина не проживе — сама людина. Крапка.