Украинский медик в Италии: в чем секрет местной медицины

Італійська національна служба здоров'я розділила весь перелік лікарських засобів на три частини. Перша, це та, яка необхідна для надання допомоги в екстрених випадках та лікування хронічних захворювань. Друга це та, яка необхідна для надання госпітальної допомоги; третя це всі решта ліки.

Читайте також: Лікування коронавірусу в Італії та Україні: мені страшно за нашу країну

Витрати на першу та другу групу покриває національна служба здоров'я Італії, в якій медицина будується на принципах солідарності та універсального доступу. Тобто як би багато прибутку не отримував громадянин, він має ті самі права на доступ до охорони здоров'я, як і інші. Скільки б не коштували ліки для надання допомоги в лікарні, їх вартість покриє італійська національна служба здоров'я. Будь то 300 Євро або 5000 Євро (є і така вартість).

Один з моїх італійських колег сьогодні отримав зарплату. Його чистий дохід склав 1810 Євро. Він сплатив 735 Євро податків. Тобто брутто (без оподаткування – прим. ред.) зарплата склала 2545 Євро.

Італійська система охорони здоров'я живе з податків громадян, забезпечуючи їм надання медичних послуг. У цьому місці це середня зарплата медсестринського персоналу в цій лікарні, оскільки вони отримали надбавки за роботу з інфікованими пацієнтами.

Але моєму колезі не дуже подобаються умови роботи в цьому регіоні. В Італії регіони мають значну автономію і самі визначають локальну політику у сфері охорони здоров'я. Тож він вирішив змінити роботу і поїхати в більш прогресивний регіон. Для цього потрібно було пройти конкурс, який відбувся восени минулого року. Конкурс складався з теоретичного тестування та співбесіди. На співбесіді з'ясовують наскільки ти придатний до цієї роботи, як психологічно так і професійно. Перевіряють практичні навички, реакцію на складні запитання і багато іншого. Як правило в таких конкурсах можуть брати участь тисячі учасників і пощастить не багатьом з них.

І тільки зараз, тобто більше ніж через пів року, він отримав підтвердження того, що пройшов відбір і запрошений на роботу. До речі, йому також необхідно було зробити аналіз крові, який окрім загальних показників має визначити наявність або відсутність ВІЛ-інфекції. При цьому він не отримає постійного контракту, який тут підпишуть після перших 36 місяців роботи.

Спочатку він буде вважатися гостьовим робітником, після чого є висока ймовірність того, що його звільнять і оголосять новий конкурс, а він має право піти на біржу праці та отримувати 40% від своєї зарплати у вигляді соціальної допомоги.

Окрім того, протягом кожного року, він має проходити 50 годин навчання, як безперервний професійний розвиток, за що частково сплачує сам і частково платить асоціація медсестер. Вона ж і контролює проходження ним цих 50 годин навчання. Тематику навчання він обирає сам. Тому, якщо ви думаєте, що десь є рай, а нас туди забули запросити, то ніт.

Від кого все залежить, запитаю я? Ті, хто читав мої тексти раніше, вже знають відповідь. Навчання, власний розвиток та здоровий глузд – те, що необхідно для руху вперед.

"Так ми ж також працюємо і платимо податки!" – заперечить хтось. – "І навіть більший розмір податків!"

Чим більше ми отримуємо, тим більше ми платимо податків. Чим більше ми платимо податків, тим більше соціальних благ ми отримуємо – це і медицина, і робота поліції, і дороги тощо.

"Тобто варто заплатити податки й все?" – запитає хтось.
"Ніт," – відповім я.

Ефективність Парето полягає в тому, що не можливо вплинути на одну причину, не вплинувши на інші. Більша зарплата призводить до більших податків, більші податки призводять до більших надходжень в систему охорони здоров'я, більші надходження призводять до більших витрат і цей взаємозв'язок можна продовжувати до безкінечності.

Цей рік стане роком найбільших подій в українській медицині. Не лише через епідемію. В цьому році ми змінили принципи фінансування системи охорони здоров'я.

Мало платити податки, а й треба розуміти, що за ці податки нам надає держава, як вони розподіляються, чи ефективний менеджмент, як на рівні керівництва держави і міністерств так і на рівні головних лікарів. Тепер більше залежатиме від головних лікарів, ніж від міністерства. Саме вони в кожній лікарні повинні створити такі умови, щоб до них зверталося більше пацієнтів. Більше пацієнтів – більше надходжень в лікарню, більше надходжень – більше можливостей в тому числі на заробітну плату. Але за умови ефективного використання цих надходжень.

Тож вітаю вас в новому світі, де все тепер залежить від кожного з нас (насправді і раніше залежало, але ж, яке красиве завершення тексту вийшло).