"Українці такі ж привітні, як і бразилійці"

Просторова віддаленість Бразилії від України автоматично "вмикає" у нашій свідомості щось на кшталт категорії "екзотика". Полетіти туди дорого, а поговорити про Бразилію з жителем цієї країни у рідному місті випадає не часто. Однак, несподівано таки випало і було це дуже незвично - з бразилійцем Лукасом ми спілкувались українською мовою.

"Лукас, який говорить українською, про Бразилію знає небагато"

Знайомство з моїм бразильським співрозмовником почалось зі сайту каучсерфінгу. Оскільки тоді в мене не було можливості запросити його до свого дому, ми просто домовились про зустріч. Вона і виявилась початком цілого весняного тижня зустрічей. Перед від'їздом Лукаса до Києва ми спробували зробити інтерв'ю. А після його від'їзду Львів здавався мені уже не таким повноцінним, як був до того.

Тепер знайомимось разом! Після закінчення навчання і двох років роботи у Сан-Паулу Лукас вирішив виділити собі місяць на подорожування Європою. Почав взимку з Норвегії, побував там за полярним колом, намилувався північним сяйвом і зрозумів - все це затягнеться набагато довше. Тепер він має намір не повертатись до Бразилії як мінімум два роки і побачити за цей час якомога більше.

Ще вдома Лукас кілька років вчив російську, але, приїхавши до України, вирішив взятись і за українську. Допомагала йому в цьому студентка Києво-Могилянської академії, і якраз отак втрьох ми вперше зустрілись у Львові. На Західну Україну Лукас приїхав для того, щоб українську вже практикувати. Бо за місяць перебування у Києві з ним частіше говорили все-таки російською.

Вже при зустрічі я зрозумів, що для цього хлопця з Бразилії не існує жодних мовних бар'єрів: в Норвегії він швидко навчився говорити норвезькою, у Болгарії - болгарською. Тепер українська, уже на пристойно високому розмовному рівні. Серед найближчих планів - ще й польська, але таких планів може бути ще дуже багато і я чомусь не сумніваюсь у їхній реалізації.

Більш популярними європейськими мовами Лукас також говорить. Це англійська, російська, німецька, французька, італійська, іспанська та болгарська. В онлайні викладає російську, спілкуючись зі своїм студентом французькою. Для мене це - вже людина-феномен. І, звісно, ми маємо поговорити про освіту в Бразилії загалом. Лукас попереджає, що коли він україномовний, то про Бразилію знає не так багато, як Лукас, який говорить португальською. Але відповідати на мої запитання іншою, аніж українською мовою, відмовляється:) Далі - пряма мова:

- Система освіти, якщо говорити про навчання в державних школах, у Бразилії далеко не ідеальна. З усіх американських країн гірша вона лише на Гаїті. У Сан-Паулу, наприклад, живе в середньому 20 мільйонів людей, але тут лише три державні університети. Вступити в них практично неможливо через дуже високий конкурс, тому що, крім місцевих жителів, сюди приїжджають ще й студенти з усієї Бразилії. Університет Сан-Паулу навіть вважається одним з найкращих у світі. Водночас є багато приватних навчальних закладів, але вони теж важкодоступні через височезні ціни на навчання. Крім того, навіть у дорогих приватних університетах якість навчання низька і виходить так, що ти просто купляєш диплом. Його можна отримати, навіть якщо погано вчишся.

При вступі до державного університету доводиться складати дуже складні тести. Якщо в тебе не було грошей, щоб заплатити і вчитись у хорошій школі, то тоді в тебе майже немає шансів на вищу освіту. Так коло замикається, бо багато чого залежить від грошей. А в звичайних безкоштовних школах, в яких обов'язково вчитись усім, учні дуже часто навіть не вміють читати. Так само і з іноземними мовами. Зовсім небагато бразилійців добре говорять англійською. Але проблема всієї ситеми освіти починається з початкової школи.

Зараз молодь у Бразилії починає здобувати вищу освіту вже тоді, коли має роботу і гроші, щоб заплатити за навчання. Багато хто починає працювати одразу після школи, але в такому випадку це робота з низькими зарплатами. Тут знову все замикається. Якщо в тебе немає сім'ї, то тобі вистачає зарплати, щоб за 200 або навіть більше доларів США орендувати маленьке помешкання у фавелах, тобто нетрях. Але при цьому дуже дорогою є вся техніка і одяг.

Якщо у Бразилії так важко вступити в хороший університет і вчитись там безкоштовно, то, напевно, багато молодих людей виїжджає на навчання за кордон? В інші країни обох американських континентів або в Європу?

На навчання за кордон насправді їде не так багато бразилійців. Але зараз все більше людей розуміє, що це можливо. Ті, хто хочуть бути лікарями, їдуть вчитись до Росії або Польщі. Там навчання англійською мовою і її треба добре вивчити ще вдома. Зараз у Сан-Паулу відкривається багато приватних мовних шкіл. Там англійську або інші іноземні мови вивчають ті люди, яким це потрібно для роботи або для навчання за кордоном. Щоправда, зараз влада почала трохи більше думати про студентів. У молоді з'явилась можливість отримати позику на навчання, майже як в США.

Через малу кількість доступних університетів і побоювання з приводу сталого економічного розвитку (який зараз дуже високий) наш президент Ділма Руссефф започаткувала 2011 року програму "Наука без кордонів" і планує до 2015 року відіслати 100 тисяч студентів на навчання за кордон. Президент справді намагається працювати для покращення освіти в Бразилії. Ті державні університети, які є в Бразилії, хороші, але проблема полягає в тому, що їх дуже мало.

Свою професію менеджера готельного бізнесу Лукас здобував паралельно з останніми роками навчання у школі. Через це навчання в нього тривало зі самого ранку до пізнього вечора. Після навчання Лукас працював викладачем англійської в одній з найбільш відомих мовних шкіл Сан-Паулу, але залишив її після того, як зрозумів велику різницю між тим, скільки грошей на мовні курси витрачали студенти і скільки в той самий час отримували самі викладачі.

Так я вирішив розпочати свій власний бізнес, пов'язаний з викладанням іноземних мов у різних компаніях. Я відкрив свою школу, але не дуже вдало, тому я зараз не в Бразилії, а у Львові, - жартує Лукас. Цього прибутку вистачає на те, щоб продовжувати платити за помешкання в Сан-Паулу, а робити я це повинен згідно з контрактом. Напевно, це був не найкращий час для такої тривалої подорожі, - додає він.

Про різні країни з однаковими проблемами

Зробивши великий акцент власне на питанні освіти, ділюсь з Лукасом, що в нас у цій сфері теж усе далеко не ідеально. Зокрема, згадую про проблему корупції у вищій освіті, яку ніби і викорінюють, але викорінити не можуть.

Нам у Бразилії здається, що саме в нашій країні найбільша корупція. Вона є у різних сферах життя, але ми, до прикладу, не можемо заплатити за те, щоб вступити в університет, тому мене дивує, що таке можливе в Україні. Раніше мені розказували тільки, що багато поляків приїжджають до України, щоб купити водійські права, - зі знаком запитання говорить Лукас.

Дати на це однозначну відповідь я не можу, оскільки справи з водійськими правами мені не доводилось мати. Тому і спростувати цю інформацію я не можу.

Якщо повернутись до більш практичних речей, що ти можеш сказати про відмінності між українською і бразильською їжею?

Як на мене, їжа в нас дуже різна. У Бразилії немає так багато молочних продуктів. Ми можемо купити молоко і йогурт, в той час як в Україні продається і ряжанка, і кефір, і різні види сиру.

Наскільки різними є в такому випадку ціни на продукти?

Ну на це питання важко відповісти. Так само, як і неможливо сказати, скільки коштує їжа в Європі, тому що в Україні - одна ціна, в Німеччині - інша, в Скандинавії суми теж відрізняються. Бразилія дуже різна через велику площу і відмінності між федеративними частинами. Якщо Північна Бразилія менш розвинена і доступніша для життя, то Південна Бразилія, зокрема, Сан-Паулу нагадує за рівнем розвитку навіть Німеччину, тому що це дуже великий бізнес-центр, який постійно розвивається. Якщо говорити в середньому, то їжа приблизно вдвічі дорожча, ніж в Україні.

Можливо, ти помітив якісь відмінності або схожості між українцями і бразилійцями, про які міг би розповісти?

До цього часу я побував уже в десяти європейських крїнах і можу сказати, що найбільш схожими до бразилійців є саме українці. Це проявляється у поведінці, манерах та способах спілкування. Навіть незнайомі між собою бразилійці можуть говорити про будь-що на вулиці чи в автобусі. Такими ж привітними мені здаються і українці. У Львові я зустрів хлопця, який був у Бразилії три місяці, і він теж помітив цю схожість між нашими країнами. Можливо, не йдеться про абсолютну тотожність, але з усіх європейців, яких я зустрічав досі, саме українці здаються найбільш відкритими. Водночас, трохи іншою є ситуація у самому Сан-Паулу. Це величезний мегаполіс, де всі зайняті своїми справами, постійно поспішають і в людей просто немає часу на щось, окрім роботи. Але на півночі країни темп життя дуже відрізняється.

Куди б у Бразилії ти порадив поїхати туристам з України?

У Бразилії я сам багато де ще не бував, але є одне місце, де б я рекомендував побувати в першу чергу. Це - Rio Quente, що є справжнім раєм на землі і вважається найкрасивішим місцем в Бразилії. Про нього знає мало іноземців і більшість з них приїжджає до Ріо-де-Жанейро. Хоча, це теж гарне місто.

Чи безпечно подорожувати у Бразилії самому?

А в Україні це безпечно?

Думаю, що так. Можливо, більша ймовірність натрапити на якісь неприємності в одному з українських мегаполісів, вночі, у невідомому тобі районі. Але навіть гуляючи по нічному Львову чи Києву на самоті, в мене ніколи не виникало таких проблем. Звісно, трохи інше могла б сказати моя сестра. Значить, про деякий рівень небезпеки таки можна говорити.

Так само це і в Бразилії. Звісно, в нас не настільки безпечно, як в Норвегії. Але ймовірність потрапити в якусь таку неприємну ситуацію - можливо, 10%.

Дуже часто впродовж нашої розмови Лукас просто починає "вибивати" собі на столі нові музичні мотиви. Окрім феноменальної схильності до вивчення мов, в нього не гірші стосунки і з музичними інструментами. Каже. що може грати на барабанах, фортепіано і гітарі. А музика, за словами Лукаса, з'являється в його голові просто нізвідки. Якщо вже робити такий ліричний відступ, то в Бразилії Лукас грав в одному з гуртів на ударних. Зараз для нього це вже минуле, але кліп цього колективу ми можемо переглянути. І хоч частково уявити, якою може бути сучасна бразильська музика.

Українці, певна річ, знають, що у 2014 році Бразилія прийматиме Чемпіонат світу з футболу, а ще через два роки - Літні Олімпійські ігри. Тоді в Бразилію приїде багато туристів і з України, і зі всього світу. Минулого року ми теж були в центрі уваги, оскільки в Україні і Польщі відбувалось футбольне Євро-2012. За цей час нам довелось дуже багато пережити, і до самого початку чемпіонату велися розмови про те, що Україну можуть позбавити права на проведення чемпіонату. Яка ситуація у Бразилії з підготовкою до спортивних подій всесвітнього масштабу?

У нас точно така сама ситуація зараз. Стадіони у Бразилії будуються дуже повільно. І навіть якщо їх встигнуть добудувати, то в нас майже зовсім немає інфраструктури. У величезному Сан-Паулу, до прикладу, один аеропорт. Крім того, у країні немає діючої залізниці, тому переміщатись між містами доводиться на власних автомобілях або автобусах, і рідше - літаками.

Трохи краща ситуація з підготовкою у Ріо - там вже відбувався американський аналог Олімпіади і майже всі головні об'єкти готові. Але навіть там ситуація з інфраструктурою дуже погана. Але ще залишається трохи часу, тому багато всього ще можна встигнути зробити і в Бразилії відбудеться і футбольний чемпіонат, і Олімпіада.

P.S. Один з найяскравіших моментів нашого з Лукасом спілкування пригадується з львівської партизанської Криївки. Клієнтів там інколи розважає співами народний колектив, солістка якого дуже активно комунікує з відвідувачами, розпитує, хто звідки приїхав і закликає всіх разом співати. Публіка тоді була дуже інтернаціональна, але в центр уваги потрапив саме наш столик. На запитання співачки "Can you sing Brazil song?" Лукас тоді відповів запитанням українською "Яку пісню?", через що харизматична жіночка змусила усіх прокричати "Слава Лукасу! Лукасу слава!" замість звичного для Криївки патріотичного вітання:)