В очікуванні єврокубків. Частина 1. Аби не «кельти»…

От і все. Залишилося лише дві інтриги. Хто впише нову славну сторінку до власної історії, завоювавши Кубок України? Кому доведеться пакувати валізи і пересідати зі швидкого прем’єрлігівського потягу на повільну електричку першого дивізіону? Однак уболівальники більшості команд вітчизняної футбольної «еліти» вже подумки в наступному сезоні. Тим паче, що в сезоні 2010/2011 Україну вперше представлятимуть в євротурнірах відразу 6 команд.

Найважче зараз говорити про потенційних суперників наших команд у Лізі Європи. Більшість європейських чемпіонатів ще тривають. І якщо володарі найвищих місць уже багато де визначились, то варіантів у зоні місць 3-6 може бути безліч. Відтак розпочнемо із Ліги Чемпіонів.

Першим у цьому турнірі в боротьбу вступлять віце-чемпіони України – «Динамо». Вчора на «Донбас Арені» кияни програли не лише титул. Команда Газзаєва програла спокійний серпень. Замість того, щоби, маючи автоматичне тепленьке місце в груповому турнірі, спокійно створювати гандикап у чемпіонаті, «динамівці» будуть змушені розпочинати похід із третього кваліфікаційного раунду («шлях найсильніших»). Для тих, хто ще не зовсім розібрався в схемі Ліги Чемпіонів після реформ Платіні, нагадаємо – це саме той раунд, де минулоріч донецькому «Шахтарю» трапилася скромна румунська «Тімішоара». Хто ж може стати (тьху-тьху) київською тімішоарою?

З 3-го кваліфая (не чемпіони) свій шлях розпочне «бронзовий» призер чемпіонату Росії, а також віце-чемпіони України, Нідерландів, Румунії, Португалії, Туреччини, Греції, Шотландії, Бельгії та Швейцарії. Наразі відомі лише 4 команди з 10 – «Динамо», «Зеніт», «Аякс» і «Селтік». Однак, припустімо, що й у інших чемпіонатах за 1-4 завершальні тури нічого не зміниться. Тоді ще шістьма учасниками цього ж етапу стануть «Униря», «Брага», «Бурсаспор», ПАОК, «Брюгге» та «Базель». Клубний рейтинг «Динамо» (42,910) – четвертий з-посеред цієї десятки. Відтак наразі можемо вважати киян «сіяними», а потенційними суперниками «срібних» призерів України – п’ятірку команд із найгіршим рейтингом: «Селтік», «Брюгге», «Унирю», ПАОК і «Бурсаспор». Не знаю як Шева і компанія, але я б на їхньому місці найбільше… ну не боявся, але, скажімо, остерігався саме «кельтів». Можна скільки завгодно говорити про кризу в таборі «зелено-білих». Однак у шотландців є одна суттєва перевага над українськими командами. Ось вона:

Сезон, що минає, став для «Селтіка» найгіршим у ХХІ столітті. Після 2000-го «кельти» ще жодного разу не відставали від «рейнджерів» настільки. Й це при тому, що й на «Айброксі» зараз зібралася далеко не найсильніша команда. Однак саме провальний 2009/2010 підказує, що в 2010/2011 буде зовсім іншим. Адже в кожної команди бувають спади, але сильні світу сього завжди знаходять в собі силу підвестись. Так і «зелено-білі», програвши титул, із завзяттям, гідним «Портсмута», отримали перемогу в одному із найяскравіших футбольних протистоянь планети – Old Firm Derby.

Кін, Самарас, Фортюне. З таким нападом можна перевертати гори. Однак є одне «але». Для того, щоби тримати на собі землю, трьом китам насамперед потрібно спочатку самим міцно стояти на черепасі. А от, власне, із черепахою проблеми. Півзахист «Селтіка» осиротів після того, як втратив Накамуру. Прогадав Сюнсюке: і в Прімері слави не знайшов, і додому догравати поїхав у розквіті сил. Браун, Н’Гемо, Кросас, Макгіді. Вони й справді виглядають дещо безпомічно на полі зараз. Але кожен із них – гравець, що лише завдяки «накрутці трибун» може «з’їсти» Ярмоленка/Гіоане/Нінковіча - обирайте хто Вам більше до вподоби.

Я не стверджую, що «Селтік» заграє. Я просто кажу, що переродження «кельтів» уже влітку дуже ймовірне. Життя великих команд завжди так іде – то вгору, то вниз. Багато залежить, звісно, від того, хто очолить «зелено-білих». Останнім часом преса заговорила про Рональда Кумана. Кандидатура, м’ягко кажучи, не найкраща. Вчити чужоземців голландського футболу – справа кропітка та зовсім нелегка. Про це свідчить і кар’єра могутнього Рона. Високі злети чергувалися із болючими падіннями, а найкраще справи йшли, коли доводилось працювати в Нідерландах. Свій же ж монастир…

Ще два кандидати – екс-гравці «кельтів» Рой Кін і Хенрік Ларссон. Перший підходить ірландським походженням, але знаний своїм важким характером. Швед натомість, кажуть, чудова людина. Ще й на «Селтік Парку» його просто обожнюють. Однак тренерського досвіду в Ларссона немає зовсім. Можливо, варто ризикнути. Гірше, принаймні, не буде. Не повинно бути.

Втім дозвольте представити ідеального кандидата на тренерський пост – Пол Ламберт. Не минуло й п’яти років із того часу, як цей півзахисник носив капітанську пов’язку «Селтіка». Майже дві сотні матчів за 98 сезонів, по чотири чемпіонства та кубка, фінал Кубка УЄФА. Ламберт належав до тих хлопців, що не любили на полі клеїти дурня. Тому й любить його католицька половина Глазго не менше, аніж вищезгаданого шведа.

За 4 останні роки, що їх Пол провів уже в статусі тренера, він уже встиг зробити собі яке-не-яке ім’я. Спочатку зі скромним «Уікомб Уондерерс» із Coca-Cola–2 добрався аж до півфіналу (!) Кубка англійської ліги, вибивши по дорозі представників еліти «Фулхем» і «Чарльтон». Крім того «качури ще й зіграли внічию перший матч проти «Челсі» – 1:1! На другий матч «Уондерерс» уже не вистачило – 4:0, по два голи до свого активу записали Шевченко та Лемпард…

Рік тому Ламберт очолив «Норвіч Сіті» із Coca-Cola–1. Сталося це після того, як ця команда поступилася на своєму полі 1:7 «Колчестеру». Не минуло й року, як «Норвіч» тріумфально, за 2 тури до завершення першості забезпечив собі перше місце, путівку до чемпіоншипу «фермери» здобули ще раніше. Ну що, Поле, настала пора пограти у дорослі ігри?

Мені подобалось як Ламберт грав і тому я хочу, щоби він став гарним тренером. Мені подобається «Селтік» (з Полом чи без нього) і я хочу, щоби «Уou'll never walk alone» лунало не пригнічено, а тріумфально. Але ще я хочу, щоби «Динамо» (з Газзаєвим чи без нього) знову пробилось до числа 32-ох найкращих команд континенту. Й саме тому 16 липня триматиму кулаки, щоби «біло-синім» щаслива рука витягнула «Брюгге» чи «Унирю», ПАОК чи «Бурсаспор», але тільки не команду із Глазго…