"Вата" дарма щодо Трампа радіє: новорічне послання від Діда Панаса

Цей рік видався напрочуд важким для всіх. Ви це знаєте. Можливо, ще й тому, що як в Україні, так і у світі побільшало невизначеності і ніхто не зможе сказати, що нас чекає у наступному році. Через того ж, скажімо, Трампа тепер вата радіє так, що сморід аж до нас доліта, а у нас оно дехто посмутнішав та пише апокаліптичні прогнози.

Що я можу сказати? Ну, що вата радіє, то зрозуміло: раденькі, що дурненькі. Тай звикли вони, що самі ніц не вирішують: як цар скаже – так і буде, ото ж і сподіваються на Трампа, ніби на царя (бо на свого, певно, вже нема надії: оте миршавеньке щось і на півцаря не витягує). А нам насправді засмучуватись нема чого: ми своїх президентів, як треба, міняти навчилися, а до чужих нам байдуже. То нехай вже американці переживають, а ми їм поспівчуваємо. Або порадіємо за них, як буде за що.

А цього року, попри багато чого поганого, було й багато чого доброго, насамперед – це стосується нашої армії. Вона виросла, змужніла і показала, що віднині пацюки можуть грозитися, а вкусити вже не вельми. Бо й техніка нова пішла, і люди загартувалися. Там ще, звичайно, ще робити й робити, але, як той казав: неквапливий цап і скелю прободає. Вояки на місцях та й волонтери нікуди не поділися. А панам пацюкам як клепки не вистачало, так і не вистача, бо якби вистачало – забралися вже б з українських теренів світ за очі, а так – рано чи пізно, а всі вони розіллються по стінках, як оте моторило.

Тому, попри будь-які негаразди – тримаймося. Не забувайте: найтемніша темрява – передранкова. З Новим роком всіх, мої любі малята всіх віків.

Читайте також: Прогнози на 2017-й: які новорічні бажання загадувати українській економіці