Велика гра або Пласту – 100 років: розвіювання міфів

Древній Свірже, зустрічай онуків!
Всього світу з’їхалась рідня!
Кожен сильний тілом, кожен сильний своїм духом.
Ми ж єдина пластова сім’я!
Гей, скобе! Мій друже, дорогу вкажи.
Де скеля "Тризуб" гордо в небо стримить!
Боронить від ока лихого й біди,
Ту квітку лілею, що мушу знайти!

Ot Vinta (с)

Цього року виповнилося 100 років із дня складання першої пластової присяги, а відтак заснування однієї із найстаріших скаутських організацій світу – Пласту.

Вчора, 28 квітня, до Львова з’їхалося більше тисячі пластунів не лише зі всієї України, а й з-за кордону, серед яких Юрій Нестор із Австралії, якому вже поза 80 і чий приїзд став ще одним доказом того, що пластуни не старіють серцем.

Містом майоріли пластові стяги, мерехтіли пластові «лілейки» на скаутських беретах (лілея – символ світового скаутингу; лілея, що переплітається із українським тризубом – символ НСОУ (Національної скаутської організації України) Пласт, – авт.), лунали патріотичні пісні, чулися пластові вітання СКОБ! (пластове вітання: «Сильно! Красно! Обережно! Бистро!» та назва карпатського орла, який пластуни прийняли за свій символ, – авт.).

Усі урочистості розпочались із спільної молитви у соборі святого Юра, після чого відбувся вимарш від храму до площі Ринок, де й проводилися основні пластові церемоніали, а у драматичному театрі імені Марії Заньковецької – урочиста академія для пластунів, представників влади й усіх бажаючих гостей.

Звісно, не кожен другий українець – пластун, і навіть не кожен п’ятий, і в кожного своє специфічне ставлення до цієї організації: хтось вважає її надто політичною, хтось надто військово орієнтованою, хтось переконаний, що Пласт перешкоджає дітям навчатися, а молоді влаштувати особисте життя. Спробую кілька таких міфів розвіяти.

Міф 1. Пласт – політична організація

Основна мета Пласту – це виховання доброго громадянина, провідника суспільства, лідера. А будь-який лідер повинен бути добре «підкованим» як в політичній, так і в економічній сфері. Доброму провіднику властиво цікавитися подіями, які так чи інакше впливають на суспільство, а політика, як відомо, чи не перша у цьому переліку. Тільки от бути політично свідомим і політично заангажованим – різні речі, а їх, на жаль, часто плутають, так само як плутають здоровий і нездоровий націоналізм.

Пласт не виступає під гаслами чи стягами жодної із політичних партій. Те ж саме стосується і націоналізму: тут не заперечують і не принижують жодну із національних менших, тим паче, не відсіюють за національною чи релігійною приналежністю, серед пластунів є люди з польськими, російськими, румунськими, угорськими корінням, є римо-католики, греко-католики, православні та протестанти.

У Пласті виховують українську молодь на свідомих, відповідальних і повновартісних громадян національної та світової спільноти, тут «народжуються» лідери суспільства, а не політичні агітатори.

Міф 2. Пласт – те ж, що й армія

На перший погляд саме так і можна подумати: у Пласті є своя уніформа, – однострій, доволі сувора дисципліна і свої специфічні ритуали (розписаний похвилинно режим дня, фізична і стройова підготовка), тут також є розподіл на підрозділи, тут своя ієрархія. Тільки от йдуть сюди тільки добровольці, яких, у свою чергу, приймають такі ж добровольці. Маємо правило добровільної організації: нікого не змушуємо вступати до лав пластунів, так як і нікого не можемо утримувати, якщо то – «не твоє».

«Нам ніхто не наказує вступати в члени Пласту, ніхто нас не силує... Але в нас є охота. Ми теж знаємо, чому ми, пластуни, змагаємо до вершин. Нам мало, коли хтось нам розказує, як то на вершинах гарно. Ми хочемо самі там бути», – основоположник Пласту доктор Олександр Тисовський.

Більше того, Пласт не зупиняється на фізичному розвитку особистості, а розвиває пластуна й інтелектуально, закликає і заохочує здобувати знання, вчитися новому: поруч із табором військового пластування – мистецький табір «Метаморфози», а там і летунське пластування, і водне…

Міф 3. Назви деяких пластових куренів суперечать християнській моралі

Передовсім такі речі закидають таким куреням як «Лісові Чорти», «Вовкулаки» чи «Степові Відьми». Мовляв, як у християнських організаціях можна обирати такі назвиська?

Тут інший момент: українська міфологія – це частина нашої культури, нашого світобачення. Легенди про відьом, вовкулаків чи мавок передавалися із вуст в уста, тільки от зацікавленість цією частинкою нашої культури чомусь надто мала. Чомусь у школах нам вперто включають у програму давньогрецьку чи давньоримську міфології, і чомусь ніхто не скаржиться, що дітям розповідають про нечисту силу. Зрештою, «не такий страшний чорт, як його малюють», кожне таке назвисько не завжди має за собою якесь негативне значення. Приміром, відьма. Усі звикли вважати нею сварливу злу жінку, та ще й з магічними здібностями, яка шкодить людям. Насправді ж, слово "відьма" має праслов’янський корінь «вѣдъ», себто, – «відати», «знати». Більше того, у санскриті «veda» означає «священне знання», тож, ймовірно, що колись давно слово «відьма» характеризувало жінок, які зберігали якесь таємне, сакральне знання.

А щодо церкви, то мабуть буде достатньо того факту, що серед членів куреня «Лісові Чорти» за всю історію було 37 священиків та єпископів, зокрема, о. Ростислав Височан, о. Олекса Медик, о. Іван Петляк, владика Гліб Лончина.

Кліп відзнятий за участі пластунів.

Міф 4. Пласт позбавляє особистого життя та заважає навчанню

Насправді ж, Пласт допомагає не перетворити життя на рутину, а спрямувати з раннього віку юнацький максималізм та емоційність у вірне русло. Пласт – це гра, в яку разом можуть бавитися і 6-річні діти, і школярі зі студентами, закохані пари, подружжя і старенькі дідусі з бабусями. Ця гра захоплює не тільки мандрівників-відчайдухів, пластовий однострій носять успішні бізнесмени, чиновники, священики, науковці, лікарі, вчителі та журналісти.

Пластуни – це і митрополит Андрей Шептицький, і головний командир УПА Роман Шухевич, і голова Проводу ОУН-Б Степан Бандера, і письменник Олег Ольжич-Кандиба, і кардинал Любомир Гузар, і відомий економіст Богдан Гаврилишин, і екс-президент України Віктор Ющенко, і співак Сашко Положинський...Цей перелік можна продовжувати…

Пластування – це безкінечний розвиток: ти приходиш до пласту маленьким новачком (діти до 12 років у Пласті, – авт.) і проживаєш своє свідоме життя разом із цією організацією, поки не відійдеш на вічну варту (у Пласті так кажуть, коли людина помирає, – авт.). Тут з’являються твої перші друзі, тут ти досягаєш перших висот, тут твоїм першим перемогам тішиться мама, а згодом влаштовуєшся на роботу, одружуєшся і стаєш повноправним громадянином… але скільки б тобі років не було, в серці не згасає чар пластування, та велика гра, про яку говорили провідники скаутського руху та Пласту. У пам’яті завжди виринатимуть спогади про теплі літні ночі при ватрі, про спільні юнацькі мандрівки і табори, про перше кохання…

Як каже моя подруга Оксана Пужаковська, «Пласт, – це така штука, яка органічно і безповоротно вплелася в моє життя, і без цього елементу жити вже просто неможливо».

Усі фото, крім останньої – Іра Вовк. Автор останньої – Ярко Дух