Віталік, давай завершуй

Проте не так приємно бачити, як кумир мільйонів декілька хвилин лежить на ринзі без ознаків свідомості.

Менні Пакьяо програв. Хоча здавалось, що ми ніколи не побачимо великого чемпіона на підлозі.

Пакьяо ще не ветеран і авжеж може повернути колишню славу, оскільки бокс це спорт, а спорт любить, коли чемпіон підіймається з колін.

Проте… Довелось собі уявити, що би було, якби доля Пакьяо чекала на Віталія Кличка. У нього, попри його ветеранський спортивний вік, досі реноме непереможного і здавалось би непохитного бійця. Останні роки ми бачимо розкривавлені та розбиті обличчя його суперників, бачимо його із братом Володимиром із об’єднаними поясами і віримо, що у світі боксу є лише два чемпіони, і вони українці.

У грудні ми чекаємо на рішення про подальшу долю спортивної кар’єри Віталія Кличка. Він вже народний депутат, голова фракції, голова партії, яка набрала не найменше голосів серед тих, хто пройшов у парламент. Можна сказати, що за останні роки ми побачили вже сформованого політика Віталія Кличка.

Вже немає тих проблем із мовою, важких намагань висловити свою думку і тим більше слабкої харизми. У Віталія тепер вірять люди. І їм вже не потрібно доводити, що українець є справжнім чемпіоном, який володіє поясом легендарного Мухаммеда Алі. До слова, Віталік не так давно взяв участь у коронації легендарного боксера. Не можна сумніватися у тому, що така ж доля і чекає Віталія. Зал слави боксу, фільми про боксера-легенду, пам’ятники не лише в Україні, а й у Німеччині.

Свій перший бій Віталій провів ще у далекому листопаді 1996 року. З того часу, українець провів на професійному ринзі 47 поєдинків, у 45 із яких переміг, двічі програв. Одна поразка від Кріса Бірда, народила казку про помсту братів, оскільки Володимир помстився за Віталія, а інша поразка показала міць українця всьому світу. Це авжеж скандальний бій із Ленноксом Льюїсом.

Не потрібно більше перемог. Не потрібно більше поразок.

Віталій, йди з боксу. Покажи себе Україні як політик.