Волонтери зможуть все, і відновити кількість знищеної зброї у Балаклії теж

Щоправда, мушу сказати – оці дебілізми про "волонтери не потрібні" ми з вами чули не лише від запарєбрікавих філософів і не лише від доморощених стратегів-аналолітиків, а й від щиро не розуміючих волонтерства людей – до числа яких свого часу долучився (сподіваюсь, ненадовго, але не знаю) сам пан Президент з його славетним: "Впоралися б і самі".

Так от. Просто поясню. Розумні економісти не з нашої країни (і не славетні британські вчені) вже близько ста років, як розрахували просту та нещадну формулу: якщо військовий бюджет будь-якої країни складає більш, ніж 5 відсотків від загального бюджету – на таку країну чекає занепад та економічний колапс. Військовий бюджет США становить 3,6% від загального. Військовий бюджет Німеччини – 1,2%. А військовий бюджет України, яка змушена вже три роки поспіль вести гібридну війну проти російського загарбника, становить точнісінько 5%.

Більш держава витратити на оборону не може. А має витрачати, бо війна, та ще й кінця їй поки що не видно. Замість 5%, порахували теж розумні економісти не з нашої країни, Україна повинна витрачати близько 7% від загального бюджету, бо, окрім витрат на війну, мають бути витрати на модернізацію армії, на відновлення військових виробництв, які або занепали за 25 років "позаблокового нейтралітету", або були банально віджаті агресором (треба ж чимось заповняти оті гуманітарні конвої, які швендяють через кордон сюди повними медичними ракетами та їстівними снарядами, а назад повертатись порожніми теж не хочуть, бо ж "Дамбас порожняк нє гоніт"), і все таке інше.

Так от: оці самі 2 відсотки, яких не вистачає, але вони мають бути – це волонтери. Українські та закордонні. Підприємці, які женуть солдатам безкоштовно фури з свіжим соком, яйцями та м'ясом, дітлахи в школах, які плетуть маскувальні сітки та шиють "кікімори", прості люди, які, заробивши якусь додаткову гривню, віддають її на волонтерські картки, іноземні українці, які везуть до України в подарунок не поштові листівки з краєвидами Монако, а безпілотники, медикаменти, шоломи (щоправда, шоломи вже таки не треба), коліматори, іншу всяку всячину, а ще – перекидають живі гроші все тим же волонтерам при будь-якій нагоді... А треба буде – возитимуть бодай оті снаряди, які нині рвонули в Балаклеї – хоч на руках поштучно, а забезпечать, хіба ж я не знаю?

Проте, кожного разу повторювати та розжовувати, чому волонтери все одно потрібні, попри вже, хвалити Бога, налагоджену систему військового постачання та попри думку хоч про сина Порошенка, який "нехай", а хоч про самого Порошенка, який "впорався б і сам" – на це у вуйка нема ані часу, ані натхнення. Тож не питайтеся, панове розумники, навіщо – а ліпше долучайтеся до Другого фронту, як це зробили вже тисячі людей як в Україні, так і поза її межами. А як не знаєте, як це робиться (хоча, хто на сьогоднішній день того вже не знає?) – питайтеся в діда: що потрібно та як допомогти. Дід розповість.

Читайте також: Це не підірве обороноздатність України, – Шкіряк про вибухи на складах