Всім відомий незнайомець

Незмінний персонаж великодніх асоціацій та атрибутів, постійний герой багатьох американських мультях і численних дитячо-сімейних фільмів… ну і зрештою, просто класний хлопець – вееееликооооднііііій кроооолиииик!

Авжеж, ви всі його впізнали. Та чи задумувались ви хто він такий, цей Easter Bunny, і звідки взагалі взявся? Відомо: ніхто не з’являється нізвідки (окрім, звісно,шпигунів найвищого класу), а значить і в нашого героя вуха звідкись та й ростуть. От і мене з дитинства мучило це питання. Здебільшого, його мульт-версія. Ну з кроликом як таким все було наче зрозуміло (американський не надто вже відрізнявся від нашого, хіба що їхній якийсь, аж до нудоти, веселий), а от чому він великодній і нерозривно пов’язаний з яйцями (дуже вже підозріло схожими на наші писанки) – невідомо. Згодом, це питання відійшло на задній план разом з появою мультсеріалів про трансформерів та супер-крутого гонщика Спіді.

Та як відомо, минуле ніколи не відпускає назавжди… Тож напередодні Великодня і кролик нагадав про себе виходом чергової мультяхи "Гоп". Довелось таки зануритись в історію походження цього вухастого, щоб нарешті поставити крапку. І знаєте що?! Виявляється: американці, як завжди, все саме цікаве і популярне вигадують не самі. І святковий вухастик не є винятком.

Історія великоднього зайця або кролика сягає дохристиянського періоду багатобожжя, а саме XIII ст., коли в Німеччині люди шанували різних богів і богинь. З тих часів залишилось чимало легенд і придань.

У стародавніх германців,наприклад, існувала легенда, згідно з якою богиня Оестра знайшла пораненого птаха на снігу і, щоб врятувати йому життя, перетворила на зайця. Однак чари, як це часто буває, виявились дивними. Птах став зайцем, але зберіг здатність відкладати яйця. З тієї пори, заєць прикрашає ці яйця і дарує богині Оестрі в день приходу весни. Культ богині був поширений і серед англосаксів. Саксонське ім'я богині - Еостра і дало ім'я їхньому святу Пасхи - Easter.

Легенда про великоднього кролика вперше була документально згадана в XVI ст. А у 1680 р. було опубліковане перше оповідання про кролика, що відкладає яйця і ховає їх у саду. За німецькою традицією великодній кролик на свято залишає в подарунок хорошим дітям гніздо з різнобарвними яйцями. Діти самі робили заповітне гніздо в таємному місці, часто зі своїх капелюхів. Кошик, як символ, з'явився пізніше. Самі німці говорять, що традиція ця виникла в XIX столітті. Великодні яйця були такими гарними, що хотілося додати до цієї традиції чогось казкового. Ну, не могла звичайна курка нести таку красу, тому і виникли такі повір'я: у Гессені, вестфальських та гановерських землях це завдання довгий час відводилось лисиці, у Саксонії - півню, в Ельзасі - лелекам, в Баварії та Австрії – зозулі та журавлям. Тоді ж почав нести яйця і кролик. Поступово він витіснив всіх своїх «конкурентів» і затвердився,майже, одноосібно. Свято "Остер Хазе" (Osterhase) вважалось одним з «найбільших радощів дитинства». Його чекали так само, як і подарунків на Різдво.

А в США легенда і традиція дарувати дітям марципанових кроликів потрапили тільки разом з першими іммігрантами з Німеччини, які оселилися в регіоні Датч Кантрі (Dutch Country) в південно-східній частині штату Пенсільванія у XVIII столітті.

Ось такий довгий і не самий простий шлях пройшов славнозвісний пухнастик, перш ніж посісти належне місце в культурі ряду країн Західної Європи та США. Та що там казати…він і нам вже, зовсім, не чужий… Веселого Великодня!

P.S. просто про всяк випадок, понишпоріть недільного ранку і в своєму саду… раптом і на вас чекатиме сюрприз.