Як солдатам бракує їжі

Вчора, коли ми були на полігоні, нам також дечого не вистачило. Вчора моя вечеря складалась з булки і чаю. А були такі, що і взагалі нічого не їли. Бо не вистачило. Я не розумію, як так могло статись. Хто недорахував — незрозуміло.
Після сніданку — тактичні навчання. Там було всяке. Мене попросили не сильно точно описувати, що саме ми тут вчимо. Тому вибачте, якщо у вас буде більше питань, ніж відповідей.
Сиділи на БТР, злазили з БТР. Говорили про мінувальну-розмінувальну справу.

Ще була розминка. Може для когось це і розминка, а для мене — ледь не важка атлетика. М'язи на ногах досі гудут. Але думаю, що звикну.
Повзання, перебігання, перекочування.
Болять п'яти. Нічо ніде не натер, просто болить шкіра під п'ятами)) якось дивно.

Від спеки рятує вода у алюмінієвій флязі. Правда вона закінчується до 12-ї. Але до того не звертаєш ніякої уваги на те, що вода віддає алюмінієм і що у воду інколи потрапляють шматки алюмінію. Бо корок з цього ж матеріалу — закручуєш-відкручуєш, алюміній треться об алюміній і його шматочки падають у флягу. Але коли хочеш пити - все рівно.

Після обіду — відпочинок. Трохи можна поспати.

Шикування рот. Вишикували і розпустили.
Вечеря. Після вечері знову шикування рот. Вишикували, заспівали гімн, розпустили. Це схоже на якусь репетицію.
Йдемо ротою до казарми. Тут оголошують чергових на завтра. Я — серед них. Днювальний. Тре почитати його обов'язки. Добраніч.

Читайте також: Про довжелезні черги за їжею для солдатів