Записки із Донецька
Час від часу я намагаюся спілкуватися із знайомою, яка зараз знаходиться у Донецьку. Тут хочу опублікувати дещо із її розповідей, переживань.
Дехто вважає, що ті, хто залишився у Донецьку, Луганську, у інших містах, де діють активні військові дії – це прихильники сепаратистів. Насправді ж у кожної людини буває своя ситуація з різними винятками. Так сталося і з цією дівчиною. Вона не може виїхати не тому, що не хоче, а тому, що так складаються її власні обставини, але при цьому залишається щирою патріоткою, і з усіх сил бореться, як вміє.
«В Донецьку відімкнули всі канали, а місцевий захопило ДНР. Уявляєш, яка тут масова інфоатака. Люди перелякані, не знають кому вірити, а їм щоразу розказують, що бомбить Нацгвардія...»
«У Львові, схоже, лякають іншим. У нас в Донецьку - міфічний Правий Сектор, а у Львові - злісні біженці, які прийдуть і щось там зроблять. Так, на війні страшно як хорошим, так і поганим, тому допускаю, що кілька бидлобіженців справді існує. Колись навіть читала про харків`янина який косив під біженця…»
«А ще говорять, що ні один донеччанин не іде на війну, а мусять гинути тільки західняки. Це теж частина інфовійни проти України. Мешканці нашого регіону просто не мають можливості робити щось публічно, а вдова загиблого має від всіх приховувати, що вона вдова загиблого, бо хату спалять а її вб`ють.»
«У нас вбивають навіть за підозру в любові до України…»
«Працюють тільки російські і місцевий, захоплений терористами, канали. У нас роздають антиукраїнську пресу, де розповідають, що Нацгвардія бомбить. Наївна людина може справді подумати, що от Нацгвардія бомбила СБУ, а випадково потрапила в житлові будинки та лікарню».
«Дякую за підтримку, моліться за нас, за всю нашу Батьківщину».
Також дівчина розповіла мені, що її разом із знайомим нещодавно спіймали терористи, допитували. Змусили підписати розписку про невиїзд. На щастя, відпустили.