"Земельний мораторій": скасувати не можна продовжити

Варто сказати, що обранцям громади не вистачило натхнення чи бажання, аби написати власні судження з аргументами на користь збереження мораторію, тому депутати майже дослівно скопіювали текст із аналогічних звернень, які подавали до високопосадовців ВО "Батьківщина" та депутати ряду міських і обласних рад.

Питання мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення з 2001 року розділяло українське суспільство на два табори, які хоч і мали спільні цілі, однак по-різному бачили методи їхнього досягнення. Але вже цього року уряд назвав земельну реформу однією із пріоритетних на період з 2017 до 2020 років, відтак у Верховній Раді з’явився ряд законопроектів, які стосувались обігу земель сільськогосподарського призначення та у тій чи іншій мірі просували ідею ринку землі.

Наразі практично кожна українська політична сила має власне бачення того, як буде упроваджуватись ринок землі та яким чином і у які строки він буде реалізовуватись. За словами члена комітету Верховної Ради з питань аграрної політики Олексія Мушака, у сучасному політичному істеблішменті існує три точки зору стосовно аграрної реформи:

1. Концепція уряду, у якій хоч і підтримується обіг землі, однак сьогоднішньою політичною кон’юнктурою накладаються певні обмеження, як-то: відкриття ринку землі тільки для фізичних осіб-громадян України, а також існування принципу "не більше 200 гектарів в одні руки".

2. Концепція вільного ринку, яка просувається проринково-налаштованими експертами та депутатами та має на меті детінізацію ринку землі, мінімізацію державного втручання у регулювання цін на куплю/продаж у поєднанні зі справедливим розподілом земельної ренти та перспективним залученням інвестицій і створенням нових робочих місць.

3. Концепція опозиції (яку і підтримали ірпінські депутати), що хоч і постулює збереження мораторію, однак у перспективі 5-ти -10-ти років все ж ратує за відкриття ринку землі, де єдиним покупцем буде держава, проте, дана ідея все-одно не передбачає головного – реалізації громадянами свого конституційного права на купівлю та вільне володіння землею.

Варто додати, що прагнення владних політичних кіл нарешті дати 7-ми мільйонам українців право розпоряджатись своїми земельними наділами самостійно є хоч і провідним, однак далеко не основним рушієм для цієї реформи, адже, як відомо, влада обіцяла зняти мораторій до 2018 року в обмін на черговий транш від МВФ.

Як би там не було, за даними експертів, розкриття ринку землі принесе Україні від 10 до 50 млрд. доларів США вже у перші 2-3 роки. А різниця у 40 млрд існує через відмінність у підходах до питання про продаж землі нерезидентам, не важко здогадатись, що дохід буде більшим у випадку залучення (хоч і поступового) до аграрного ринку України іноземних інвесторів.

Якщо ж за підрахунками дослідників відкриття ринку землі для України як держави та її громадян є вигідним, то чому ж депутати Ірпіньради виступають проти цього? Для того щоб розібратись у даному питанні пропоную детальніше розглянути аргументи ірпінських обранців громади, викладені у їхньому зверненні до вищого керівництва держави.

Так, у першому ж абзаці документу вказано, що мораторій був пролонгований під тиском селян, однак це є напівправдою, оскільки статус-кво у даному випадку вигідний зовсім не простим селянам, а агрокорпораціям, яким зручно мати дешевий доступ до земельних ресурсів. На сьогодні в Україні агробізнес віддає власнику не більше 10-15% прибутку за користування землею, в той час як у розвинених державах більший зиск – у власника землі, будь то держава чи селянин-фермер. Саме тому, допоки мораторій існує, селяни не зможуть отримати та використати усі можливі вигоди від власної землі. А агрохолдинги, розуміючи, що з відкриттям ринку з’явиться конкуренція й ціна за оренду та куплю/продаж виросте і вже не можна буде орендувати гектари чорнозему за тисячу гривень, заручаються підтримкою опозиційних партій та разом активно опираються ринковій моделі обігу сільськогосподарських земель. Агробізнес отримує вигоду у вигляді нікчемно малої орендної плати, а партії – електоральні бали до наступних виборів.

Наступним аргументом проти скасування мораторію є так званий міф про "скупку за безцінь родючих чорноземів та перетворення селян на кріпаків". Але це є нічим іншим як красномовною маніпуляцією, адже за прогнозами експертів уже в перший рік скасування мораторію під впливом ринкового механізму пропозиції та попиту вартість землі буде зростати. Однак, необхідно врахувати той факт, що у перший час пропозиція перевищуватиме попит й ціна може знизитись, проте навіть у такому випадку ніхто не змушуватиме селян продавати землю, вони зможуть здавати її в оренду та отримувати значно більший дохід, ніж зараз.

Депутати також вказують, що "за умов відсутності захисту власності, інвестицій та дефіциту коштів, навіть у вигляді кредитних ресурсів, єдине до чого призведе право на продаж землі – скуповування земельних паїв великими агрохолдингами та корпораціями". Проте твердження про відсутність інвестицій є оманливим, оскільки відкриття ринку саме по собі передбачає приплив інвестицій, а кредитні ресурси можна залучити у того ж МВФ, враховуючи, що дане питання неодноразово обговорювалось на вищому рівні.

Нікчемним аргументом у даному зверненні є наступне твердження завсідників Ірпінської ради про те, що великі агрохолдинги та корпорації і так володіють (на правах власності чи оренди) мільйонами гектарів паїв та чинять тиск на малі фермерські господарства підштовхуючи їх до відмови від землі. Цілком логічно, що така ситуація і існує саме тому, що держава, будучи основним розпорядником сільськогосподарських ділянок, здає/продає їх за безцінь агробізнесу.

Для того ж, щоб запобігти концентрації землі в одних руках, необхідно запровадити диференційовані обмеження, так експерти з антимонопольного регулювання в даному випадку ратують за те, що у власності групи пов’язаних осіб або кінцевого бенефіціара не повинно концентруватись більше третьої частини землі території конкретної громади. У протилежному випадку такі особи вважатимуться порушниками антимонопольного законодавства та проти них можуть бути застосовані санкції. Окрім цього, велика частина наукової спільноти радить увести кваліфікаційні вимоги до покупців ділянок, що призведе до більшої прозорості.

Судження про те, що зняття мораторію та відкриття ринку землі призведе до масового зростання безробіття, посилення еміграції та врешті-решт до загибелі українського села є також майстерною маніпуляцією. Оскільки, за даними дослідників, вільний обіг сільськогосподарських земель навпаки призведе до збільшення кількості робочих місць від додаткових 11 тисяч у 2018 році до 35 тисяч у 2025. А якщо відкрити доступ до землі ще й іноземним інвестиціям, то це дасть не тільки 67 тисяч робочих місць вже у 2025 році, а і принесе із собою розвиток технології сільськогосподарського виробництва та нові методології організації бізнесу. Це і вирішить питання з еміграцією кваліфікованих спеціалістів у тому числі.

Що стосується фрази про загибель українського села, то людина, яка хоч раз за останні 10 років була в селі трохи далі Київської області, без вагань скаже, що воно вже є мертвим. І реанімувати його може тільки залучення інвестицій, відродження та розвиток різного розміру фермерських господарств. Варто зауважити, що Радянський Союз, колективізувавши землю, на довгий час притупив підприємницькі здібності українського селянина у аспекті ефективного розпорядження земельними наділами. Саме на нашу долю випало завдання це змінити, починаючи із упровадження освітніх програм з ведення бізнесу для фермерів-початківців та закінчуючи наданням їм кредитів під заставу земельної ділянки.

Скільки можна стояти в одному ряду із такими країнами як Венесуела, Куба та Північна Корея? Адже проголосивши курс на євроінтеграцію, необхідно і дотримуватись його та брати приклад із успішних і сучасних європейських країн, в жодному разі механічно не калькуючи їх досвід.

Єдине, що наразі вимагається від держави та експертного середовища – це грамотний прорахунок усіх ризиків, коректна і якісна законодавча база, а також політична воля для успішної реалізації вільного ринку землі не тільки на папері, а і по-факту.

Коментар редактора газети "Зоря Приірпіння" Олександра Наказненка, який був присутній під час голосування згаданого звернення на сесії Ірпіньради.

Яке враження від цього голосування? Довго депутати обговорювали дане питання?

Взагалі не обговорювали. Склалося враження, що вони не вникали й не збиралися вникати у дане питання. У більшості депутатів спрацював "стадний інстинкт": як старший скаже – так і проголосуємо. Коли головуючий Володимир Карплюк ставив на голосування це звернення, то багато депутатів ходили по залу чи відволікалися на щось інше. Через це перше голосування не набрало необхідної кількості голосів – тільки 18 проголосували "за". Відтак, головуючий вдався до повторного голосування з цього питання, що є порушенням Регламенту. Після закликів до уважності друге голосування дало позитивний результат – 21 "за".

Але незважаючи на байдужість чи не компетентність з цього питання певної кількості депутатів, комусь же було вигідне прийняття даного рішення…

Так. Тим, хто звик "ловити рибку" у "мутній воді" тіньового земельного ринку. Вони бояться, що земельний ринок стане прозорим і однаково відкритим і доступним для всіх, а не для жменьки "обраних", які по-факту вже давно продають і купують землі (у тім числі й с/г паї) за шалені гроші навколо Києва, зокрема у нашому Приірпінні.

Противники скасування земельного мораторію, у тім числі й більшість ірпінських депутатів, аргументують свої позиції піклуванням про сільське господарство.

Не чув, щоб хтось із ірпінських депутатів на чолі з Карплюком займався сільським господарством. Найбільша їхня «причетність» до сільського господарства виражається у переведенні земель сільськогосподарського призначення під багатоквартирну комерційну забудову. Тож вони не спроста бояться порушення їхньої монополії й запровадження прозорих і справедливих правил гри у цьому сегменті земельного ринку.

Автор: Ілона Завальнюк. Джерело: Зоря Приірпіння

Читайте також: Обмеження продажу спиртного вночі: "благі наміри" чи спроба витіснити малий та середній бізнес?