Першочергово у містах, куди приходили російські "зелені чоловічки", захоплювались не військові частини, а адмінбудівлі та телевізійні вишки. Після цього одразу ж відключалися усі українські телеканали. При цьому варто зазначити, що "голубі екрани" на Донбасі мали величезний вплив на населення. Переважно люди дивилися російські канали або відверто антиукраїнський "Інтер".
Читайте також: Як Росія виграла війну за мізки жителів Донбасу
Пропаганда, яку лили у голови людям ще задовго до початку самої війни, була перекручена ведучими російських новин так, що, я впевнений, невдовзі це почнуть досліджувати вчені.
Тисячі громадян Росії, завезених для заворушень у Донецьку та Луганську, а також місцеві жителі, яких зганяли на мітинги, у березні 2014-го за одну ніч із натовпу неадекватних "ватників" перетворилися на стадо готових вбивати людей. Їх ненависть зашкалювала, а кожен вважав своїм обов'язком знайти у місті "правосєка" та начистити йому пику. І знаходили. Серед своїх же.
Як вже писав, за допомогою розповідей про звірства "карателей" проти дітей, росіяни підігрівали ненависть терористів до українських правоохоронців, та надавали терористам постійне надходження нових бойовиків. А за злість на всіх та вся відповідали ті, хто готували політичні новини для федеральних каналів.
Таким був початок активної фази інформаційної війни у Донецьку. Ситуація у Луганську трохи відрізнялася. Через масивні обстріли частина міста майже кілька місяців влітку 2014-го жила без світла. Як наслідок, повний інформаційний вакуум, який виявився гіршим, аніж шалена російська пропаганда. Справа в тому, що коли людям розповідають про "хунту" та "правосєків", які їдять дітей, кожний постріл росіян мешканці сприймають як незрозуміло що. Ніхто не знав, що насправді коїться у сусідньому районі міста, але ж бабульки із впевненістю розповсюджували таке, що ані Кисельову, ані Соловйову навіть не снилося. Така ситуація працювала на окупанта, оскільки люди значно більше бояться того, чого не можуть побачити, уявного ворога.
Взагалі ж, російська пропаганда дуже незграбна та не витримує взагалі ніяких критики та перевірки. Але ж це працює.
У "ДНР" заборонені до показу всі українські телеканали, а майже всі сайти забанені місцевими провайдерами. Виключенням був "Укртелеком", який відрізали нещодавно.
То ж, як кажуть адекватні мешканці окупованих територій, вони існують без інформації, а відчути, що це значить, можна лише опинившись на їх місті. Пропонують відключити усі гаджети на кілька днів (російські канали вони не дивляться взагалі, а нічого українського прочитати не можна, принаймні старим, які не розібралися із VPN) та намагатись у перехожих спросити, що відбувається зараз на іншому кінці міста.
Трансляції ж російського телебачення несуть в себе лише одне посилання – народу України треба знести Порошенка, тоді закінчиться війна. Використовують для цього будь-які політичні ігрища всередині нашої країни. Зараз протестує Саакашвілі – він забезпечений всебічною підтримкою.
Росіяни підтримують будь-який протест, аби створити заворушення в Україні
Якщо ж на мітинг вийде, наприклад, Турчинов, з якого росіяни робили кривавого вбивцю, він одразу виявиться "борцем за свободу українського народу".
Більше того, пропаганда діє як на території всього світу, так і в Україні. За допомогою видань, які працюють на основі так званих "стандартів ВВС", росіяни постійно проштовхують думку про необхідність зупинки війни шляхом здачі країни. А міжнародна преса видає написані росіянами матеріали, спрямовані на те, щоб створити поганий імідж Україні. Візьмемо, наприклад, Нью-Йорк Таймс із їх заявами про постачання ракет до КНДР. Або ж карту України без Криму. Останнє, здавалося б, дрібниця, але ж спитайте у американців, як виглядає наша країна, підсунувши їм дві версії мапи.
Взагалі ж, хочу сказати лише одне. Якщо ви чуєте від людини щось накшталт "я нікого не підтримую, аби не стріляли" перед вами справжній заражений пропагандою сєпар. А там, де опиняються російські журналісти та де звучить думка про "аби не було війни", незабаром проїдуть російські танки. А виключення здобуваються лише ціною загибелі тисяч людей, як на Донбасі, де бійці ЗСУ та добровольці зупинили окупантів.
Читайте також: Кому на Донбасі добре живеться: історії "успіху" жінок терористів "ДНР" та "ЛНР"