Що зміниться у світовій політиці в 2023: 5 прогнозів, які важливі для України

Неадекватна оцінка можливостей України та слабкості Росії призвела до повільних темпів постачань зброї та санкційного тиску на Москву. Проблема будь-яких далекоглядних прогнозів полягає в тому, що диктатори, які остаточно втратили розум, ніколи не спираються на реальні дані, коли планують свої злочини. Втім, попри те, що світ досі перебуває у певній турбулентності, 2022 зрештою став переломним та визначив певні тенденції. 24 Канал, спираючись на аналіз західних аналітиків, вирішив спрогнозувати, яким може бути 2023 для України та світу. 

До теми Відродження Європи та двополярна система з Китаєм: як 2022 та війна змінили світ

Гаряча фаза війни в Україні може завершитися до кінця року

Одним із головних висновків, який світ зробив з 2022 року стало те, що Україна виявилася набагато стійкішою та сильнішою державою, ніж того очікували на Заході, а тим паче в Росії. Ідея росіян про "легку прогулянку" перетворилася на понад 100 тисяч загиблих російських військових, тисячі одиниць знищеної техніки та жорстку ізоляцію від решти світу.

Владіміру Путіну не вдалося захопити всю Україну, а території, які він "урочисто" оголосив новими регіонами Росії, поступово повертаються під український прапор. Військово-політичне командування України не соромиться у прогнозах. Політичні та військові діячі прогнозують вихід на кордони 1991 року вже до кінця цього року. Водночас це дуже сильно залежить і від рішучості Заходу в питаннях постачань зброї та техніки, а також фінансової підтримки України.

Зверніть увагу! Попри все, Захід досі все ще боїться спровокувати Путіна на застосування ядерної зброї, тож усі постачання передаються дуже дозовано, не надаючи Україні вирішальної переваги на полі бою, яка б дозволила в стислі терміни деокупувати свої території.

Валерій Залужний наприкінці минулого року дав інтерв'ю The Economist, в якому окреслив, скільки Україні необхідно техніки, щоб вийти на лінію до 24 лютого. Вочевидь, вихід на кордони 1991 року потребуватиме ще більшої кількості зброї.

 

Українcькі воїни ведуть важкі бої на Донеччині / фото NYT

Візит Володимира Зеленського до США став ключовою подією наприкінці року. Західні ЗМІ почали роздуми на тему того, що Джо Байден міг обговорювати зі Зеленським різні варіанти завершення війни. При чому, навіть ті, які в Україні могли б сприйматися як капітулянтські. Згодом, голова МЗС Дмитро Кулеба спростував ці твердження, заявивши, що "мирні плани", які б грали на руку Росії взагалі не підіймалися під час особистої розмови президентів України та США.

Вже після візиту президента в США, Україна провела низку контактів з представниками інших країн, які підтвердили наміри продовжувати підтримку. Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг також заявив, що збільшення постачань зброї прискорюють закінчення війни. Наступним ключовим моментом, який має визначити вектор підтримки з боку Заходу називають зустріч у Рамштайні, яка має відбутися вже у січні. Якщо підтримка України буде продовжуватися, а за деякими типами зброї – збільшуватися, повна деокупації українських територій виглядає цілком реалістичною.

Чи передасть Путін владу добровільно?

Низка західних видань вважає, що війна в Україні не закінчиться до кінця цього року, а буде продовжуватися в 2024. Вони посилаються на нерішучість Заходу в питаннях постачання техніки, а також на те, як російська влада готує населення до довготривалого конфлікту. Нові хвилі мобілізації разом із закритими кордонами дозволять росіянам ще тривалий час здійснювати тиск на фронті, а можливо навіть і піти в новий масштабний наступ, хоча й успіх такої атаки оцінюють доволі низько.

Владімір Путін від початку планував це вторгнення для того, щоб продати його населенню та здобути певний ступінь легітимності ще на 12 років свого правління, після виборів у 2024 році. Задля цього, російський диктатор і переписував конституцію Росії, де фактично обнулив терміни свого правління. Політичні експерти вважають, що Кремль готує підґрунтя, щоб перенести голосування на 2023 рік та навіть залучити до нього жителів окупованих територій України.

Водночас поки невідомо чи збирається сам Путін балотуватися на новий термін. Кремлівські "соціологи" малюють високі рейтинги підтримки війни з Україною, які наразі й можна вважати рейтингами популярності Владіміра Путіна. Водночас кожна хвиля мобілізації суттєво знижує ці показники, а економічна ситуація в країні, що поступово погіршується під тиском санкцій, лише прискорює це падіння. 

Рейтинги Путіна все ще високі / фото AFP / Getty Images

З огляду на це, Кремль не відкидає варіанти транзиту влади від Володимира Путіна до іншого керованого ним кандидата. Сам Путін у такому випадку має обійняти почесну посаду, але фактично залишитися другою людиною в державі.

Зверніть увагу! Подібний маневр, свого часу, експрезидент Казахстану Нурсултан Назарбаєв здійснив у своїй країні. Втім, кейс Назарбаєва сигналізує Путіну про провальність цієї ідеї, адже наступник колишнього президента Касим-Жомарт Токаєв врешті повністю зруйнував вплив "клану Назарбаєва" в Казахстані.

Слід зауважити, що Владімір Путін так само отримав владу в Росії від Боріса Єльцина. Той добровільно пішов у відставку, призначивши Путіна своїм наступником. Путін погодився надати захист родині Єльцина та самому експрезиденту, проте згодом у публічному просторі називав "епоху єльцинізму" найгіршим часом в історії Росії. Враховуючи роздуте его та паранойю російського диктатора, він навряд чи буде задоволений таким розвитком подій та, швидше за все, побоюється варіанту зміни влади через власну безпеку.

Швидше за все, Владімір Путін задля збереження своєї влади та досягнення того, що він може продати росіянам як "перемогу" у війні, робить ставку на нерішучість Заходу в підтримці України, а також очікує розколу всередині наших союзників.

Для цього Путіну не так важливо пройти через власні електоральні цикли, як дочекатися подібних змін у США та Європі. З огляду на риторику тих же радикальних "трампістів", ймовірно, Путів вважає, що це його єдиний шанс хоч якось вийти з ситуації.

Трамп все ще хоче перехопити владу в США

Одним із найбільших здивувань 2022 року став частковий провал Республіканської партії на проміжних виборах у США. Зазвичай, партія, яка перебуває в опозиції до чинного уряду перехоплює повний контроль над Конгресом, але демократам вдалося зберегти за собою Сенат і віддати Нижню Палату з доволі низькою перевагою республіканців.

Варто зауважити! Справжньої зіркою в Республіканській партії цьогоріч став молодий губернатор штату Флорида – Рон Десантіс. Він з легкістю обійшов свого конкурента від демократів. При цьому, свою риторику будував здебільшого на розкривані внутрішніх проблем в країні, а демократів критикував суто через провали у внутрішній політиці, не вдаючись до гучного популізму та вихваляння іноземних диктаторів.

Одразу після мідтермів Десантіса почали розглядати як одного з основних кандидатів від Республіканської партії на майбутніх президентських виборах. Це викликало жорстке роздратування Дональда Трампа, який побачив у молодому губернаторі свого майбутнього конкурента. Трамп навіть не привітав його з перемогою, хоча фактично вони є однопартійцями.


Рон Десантіс – нова зірка республіканців / фото Getty Images

Водночас Трампа ще зарано списувати з розрахунків. Опитування у Сполучених Штатах дуже сильно відрізняються та свідчать про те, що боротьба за вплив всередині Республіканської партії наростає. При цьому, мовиться не лише про цих двох. Серед республіканців є ще низка амбітних кандидатів.

Політичні експерти в США вважають, що велика кількість учасників майбутніх праймеріз може зіграти на руку Трампу. Поки менш впізнаванні кандидати будуть боротися між собою, Трамп гратиме на цьому, посилюючи свій вплив.

Президент Джо Байден також має намір оголосити про балотування на другий термін вже найближчим часом. Байден сьогодні має доволі низькі рейтинги схвалення, а також він є найстаршим президентом США. На момент інавгурації у 2024 році йому виповниться 82 роки. Втім, Байден все ще залишається найпопулярнішим політиком від Демократичної партії, отже якусь альтернативу чинному голові Білого Дому серед демократів відшукати важко.

Водночас попри те, що проти Трампа нині відкрито низку кримінальних справ, це не завадить йому вести президентську кампанію. Навіть обвинувальний вирок не спинить Трампа, адже в США кандидат може обиратися навіть з в'язниці. Отже, ймовірне повернення Дональда Трампа може стати однією з основних тем в американській політиці протягом всього року.

Європа посилюватиме свою суб'єктність

Реакція Європи на війну в Україні стала справжнім здивуванням для Владіміра Путіна. Кремль очікував розбрату серед європейських країн, робив ставку на енергетичну залежність від російської нафти та газу, а також сподівався, що потік мігрантів з України спровокує внутрішню кризу в Євросоюзі. Зрештою, всі ці прогнози провалилися.

Європейці відчули, що безпека, до якої вони звикли виявилася радше ілюзією, адже на континенті все ще залишаються режими, здатні підірвати увесь світовий порядок, встановлений після Другої світової війни, заради своїх політичних амбіцій. З огляду на це, Україна дійсно виявилася форпостом Європи, якому вдалося стримати загрозу зі Сходу.

Європа аплодує Україні за сміливість та захист спільних цінностей / скриншот з відео 

2022 став роком розв'язання давніх проблем, навколо яких тривалий час точилися дискусії всередині Європейського Союзу: 

• ЄС вдалося здихатися залежності від російських енергоносіїв. Диверсифікація постачань нафти та газу призвела до різкого падіння долі РФ на європейському ринку. Жорсткого стрибка ціни при цьому не відбулося, а навіть навпаки, ціна того ж газу постійно падає.

Водночас цей процес ще не доведений до кінця. Євросоюз продовжує будувати термінали для альтернативних постачальників газу, а Туреччина пропонує зробити на своїй території повноцінний європейський газовий хаб. Деякі аналітики прогнозують, що наступна зима може стати дійсно жорсткою для ЄС, якщо цей процес не буде доведений до логічного фіналу. Втім, з огляду на те, наскільки швидко відбулося обмеження російських енергоносіїв, навряд чи буде проблемою так само швидко знайти достатню кількість нових постачальників.

• Не менш важливим є також питання безпеки. Європа нарешті зрозуміла, що питання миру на континенті повністю залежить від здатності силою цей мир захистити. Таким чином, очікується просування безпекових реформ на рівні європейських інституцій та закладення основ майбутньої європейської армії. Для цього Європа має розширити положення про колективну оборону та зміцнити партнерство зі своїми союзниками.

Сьогодні одним з ключовим союзників ЄС, який фактично захищає всю Європу, є Україна. Для допомоги нашій державі європейці витрачають великі суми коштів та боєприпасів, проте це також дало змогу вдихнути нове життя у ВПК європейських країн. Зрештою, це може стати визначальним у майбутній обороноздатності всього Європейського Союзу.

Китай не відступить від своїх планів щодо Росії та Тайваню

Російське вторгнення в Україну продемонструвало Китаю, що їхній головний союзник у протистоянні з Заходом виявився далеко не таким потужним, як він сам себе малював тривалий час. Водночас стало очевидним, що "маленька переможна війна" завжди може обернутися тотальним провалом для агресора, а реакція світу може виявитися вкрай жорсткою.

Лідер Китаю Сі Цзіньпін наприкінці року провів онлайн-зустріч з Владіміром Путіним де оголосив 2023 рік роком "розвитку стратегічного партнерства" між двома країнами. Втім, за гучною назвою, це партнерство передбачає ще більшу залежність Росії від китайської економічної машини, а також активне поглинання російських ресурсів Китаєм – фактично за безцінь.

Про що домовились Путін та Сі / фото ZUMA PRESS

Росія навіть запропонувала Сі Цзіньпіну відвідати Москву, проте в Пекіні заявили, що конкретний час такого візиту наразі важко прогнозувати. Ймовірно, китайський лідер не хоче занадто зближуватися з токсичним образом Владіміра Путіна. Втім, з огляду на їхні періодичні контакти з Кремлем, режим, який нині склався в Росії, дуже вигідний самому Китаю.

Водночас захоплення контролю над Тайванем також не відходить з планів китайської влади. Китай, схоже, поки відклав ідею прямого військового вторгнення, з огляду на провали Росії в Україні. Втім, це не означає, що Пекін не буде намагатися тиснути на Тайвань політично. Вже в 2024 році тайванці обиратимуть президента, тож Китай може посилити лобізм своїх прибічників на місцях. Тайванські політики, наближені до Китаю, цьогоріч можуть всіляко виступати за зближення з Пекіном, задля уникнення військового зіткнення.

Слід очікувати, що протягом всього року Китай нарощуватиме військову напругу навколо Тайваню, щоб надати своїм прихильникам на острові додаткових аргументів на користь поступок. Водночас якщо тайванці знову оберуть продемократичну владу, це може вибити Сі Цзіньпіня з рівноваги та змусить його вдатися до радикального кроку та розпочати пряме військове вторгнення.