Укр Рус
23 червня, 15:01
8

Магнітні бурі у червні: чого чекати протягом наступного тижня від космічної погоди

Червень вирішив не давати нам поблажок і відразу обдарував сюрпризами. Найсильніша геомагнітна буря за останні місяці трапилася прямо в перший день місяця й тривала кілька днів. Нові події сталися дуже швидко після того. Чого ж очікувати протягом наступного тижня – з 23 по 29 червня?

Магнітні бурі з 23 по 29 червня

Спостереження за Сонцем не фіксували жодних корональних викидів маси в бік Землі. Це означає, що великих геомагнітних збурень не варто очікувати щонайменше до 26 червня, а в кращому випадку – до 28 червня, пише 24 Канал.

Дивіться також Космічний зонд Solar Orbiter уперше зробив чіткі знімки південного полюса Сонця 

Однак учені повідомляють, що велика корональна діра в атмосфері зорі повернулась у наш бік і випромінює потік сонячного вітру в напрямку планети. Очікується, що перша порція посиленого сонячного вітру досягне Землі пізно ввечері 25 червня, що може спричинити в цей день і наступний геомагнітні бурі класу G1. Це найслабший з можливих рівнів, який не викликає великих наслідків і не відчутний в Україні.

Імовірно, на нас знову чекає явище CIR – коли ранній повільний потік об'єднується з новим швидким потоком і створює своєрідну ударну хвилю.

Спостерігачі за небом у високих широтах можуть побачити полярні сяйва.

Зазначимо, що зараз у наш бік також дивляться дві великі групи сонячних плям – AR14117 і AR14118

  • Перша зараз повільно розпадається і переважно спокійною. Від неї не очікують сюрпризів.
  • Друга розвивається і може продукувати спалахи рівня M. Якщо такий спалах буде і він завершиться викидом, сонячна матерія прибуде до нас протягом 3-5 днів, провокуючи нову магнітну бурю.


Карта сонячних плям і корональних дір станом на 23 червня 2025 року / Фото SDO/solen.info

Магнітні бурі з 16 по 22 червня

Минулий тиждень був для Землі дуже спокійним: жодної магнітної бурі не спостерігали. Вчені повідомляли про невелику активність у магнітосфері з 19 по 22 червня, викликану сонячним вітром, але вона не досягла порогових значень, які б відповідали навіть найслабшому рівню магнітної бурі G1.

Магнітні бурі з 9 по 15 червня

  • У цей період магнітні бурі спостерігалися 12 червня, коли протягом усього дня збурення коливалися від G1 до G2. Ситуація зберігалась і 13 червня. Причина – корональний викид маси, який стався раніше.
  • Як і передбачалося, 14 червня почалися нові магнітні бурі, але цього разу причиною стала величезна корональна діра, яка вивільнила потужний потік сонячного вітру в бік Землі. Цей потік заряджених частинок попрямував до нашої планети, наздоганяючи повільні потоки, які були випущені раніше. Об'єднавшись, вони утворили ударну хвилю, відому як CIR (область взаємодії з обертовим рухом). У цей день рівні збурень також коливалися від G1 до G2.
  • 15 червня все було спокійно, однак варто зазначити, що в цей день сталося два великих спалахи на Сонці – M6.82 з групи сонячних плям AR4105 і M8.46 з регіону AR 4114. Якщо перший відбувся на самому краю видимого сонячного диска, то другий "дивився" прямо на нас.

Магнітні бурі з 2 по 8 червня

  • Збурення, які почалися ще наприкінці травня, перейшли у новий місяць. Протягом усього дня 2 червня потужність магнітної бурі коливалася від G1 до G3, хоча вчені прогнозували максимум G2.
  • Це "відлуння" коронального викиду збереглося й 3 червня. Здебільшого збурення трималися на рівні від G1 до G2, лише раз ненадовго досягнувши G3.
  • Рано-вранці останні "поштовхи" сколихнули земну магнітосферу на рівні G1, а потім затихли аж до 8 червня.
  • 8 червня в обідній час науковці спостерігали дуже незначне збурення на рівні G1. Воно стало наслідком невеликого коронального викиду маси.

Як закінчився травень

Починаючи з 29 травня прилади на Землі фіксували наслідки явища, котре називається CIR. Це ударна хвиля сонячного вітру, котрий перевищує свою звичайну норму. Коли на Сонці відкривається корональна діра, вона дозволяє частинкам швидше й легше витікати в космос. Це призводить до того, що в якийсь момент цей швидкий потік наздоганяє попередній, повільніший, і об'єднується з ним, створюючи більший тиск на земне магнітне поле. Зазвичай магнітні бурі, які є наслідком CIR, обмежуються рівнем G1 або G2, але в дуже рідкісних випадках можуть сягнути й G3.

  • Магнітна буря 29 травня була наслідком не лише CIR, а й коронального викиду маси, які посилили одне одного. Тому на своєму піку рівень збурення досягав G3.
  • 30 травня ситуація дещо стабілізувалася, але вчені все ще спостерігали коливання від G1 до G2 протягом усього дня.
  • 31 травня на Сонці стався корональний викид маси (КВМ). Довготривалий спалах рівня M8.2 з плями AR4100 знаходився близько до центру зверненого до Землі сонячного диска. Вчені швидко заявили, що викид "матиме спрямований до Землі компонент", тобто принаймні частина матерії полетіла до нас.

Час подорожі КВМ від Сонця до Землі становить від 1 до 5 днів, але в середньому складає три дні. Однак цього разу нам не пощастило: викид виявився настільки швидким і потужним, що добрався до нас трохи більше, ніж за добу.

Це запустило нові магнітні бурі 1 червня. Уже о 5 ранку незначна подія рівня G1 спостерігалася в магнітосфері. Швидкість сонячного вітру склала колосальні 1002 кілометри на секунду. Радіаційна буря, що впливала на радіо, накрила полярні регіони та порушила роботу супутників. Близько десятої ранку вплив КВМ почав зростати: спочатку рівень піднявся до G2, через годину – до G3, а ще через майже годину вже повідомляли про G4.

Згідно зі спостереженнями, північне сяйво було сфотографовано аж до 30 градусів широти – наприклад, на пляжах Мексиканської затоки. Це означає, що й в Україні сяйва могли б спостерігатися, якби в той час була ніч і світло Сонця не перекривало атмосферні ефекти.


Сяйво над Трес-П'єдрас, Нью-Мексико / Фото Джея Шаффера

Нагадаємо, згідно з класифікацією NOAA:

  • G1 або незначний рівень. На цьому рівні можливі слабкі коливання в електромережі через появу незначних додаткових струмів. Але запобіжники електростанцій не повинні спрацьовувати. Вплив на роботу супутників лише незначний. Полярне сяйво на цьому рівні можливе лише на найвищих північних широтах. Мігруючі тварини здатні відчувати навіть цей найслабший вплив.
  • G2 або помірний рівень. У високоширотних енергосистемах можуть виникати аварійні ситуації з напругою, тривалі шторми можуть спричинити пошкодження трансформаторів. Космічні апарати можуть потребувати коригування положення, оскільки через роздування атмосфери Землі внаслідок бурі можливе їхнє падіння з орбіти. Тут уже відчувається вплив на радіосигнали на планеті, які можуть згасати на високих широтах. Полярне сяйво спускається до 55 градусів широти.
  • G3 або сильний рівень. Може знадобитися корекція напруги в енергетичних системах, можуть спрацьовувати тривожні запобіжники на деяких пристроях захисту. На компонентах супутників може виникати поверхневий заряд, а на низькоорбітальних супутниках збільшується аеродинамічний опір внаслідок роздування атмосфери, через що потрібне коригування положення в космосі шляхом увімкнення двигунів. Виникають проблеми з супутниковою навігацією та низькочастотною радіонавігацією, радіо працює з перебоями. Полярні сяйва доходять до 50 градусів широти.
  • G4 або суворий рівень. Можливі широкомасштабні проблеми з контролем напруги через появу сильних додаткових струмів у мережах. Захисні системи ще частіше відключають ключові об'єкти від мережі й іще далі на південь. Можуть виникнути проблеми із зарядкою супутників та їхнім відстеженням з поверхні планети. Потрібне коригування положення. Погіршується супутникова навігація, часом на багато годин. Зникає низькочастотна радіонавігація. Полярні сяйва доходять до 45 градуса широти й далі.
  • G5 або екстремальний рівень є максимально можливим рівнем збурень. До нього ми, на щастя не дійшли. Тут можуть виникнути широкомасштабні проблеми з контролем напруги та захисними системами, деякі електромережі можуть зазнати повного колапсу або відключення електроенергії. Можливе пошкодження трансформаторів. На супутниках виникає поверхневий заряд, проблеми з орієнтацією, висхідним/нисхідним зв'язком та відстеженням положення. Струми в дротах можуть досягати сотень ампер, радіозв'язок може бути недоступний у багатьох районах протягом одного-двох днів, супутникова навігація може погіршитися на кілька днів, низькочастотна радіонавігація може не працювати годинами, а полярне сяйво може спостерігатися аж на екваторі.

Учені дуже швидко повідомили, що це була одна з найбільших космічних погодних подій поточного 25-го сонячного циклу.