Чому ЄС може поступово "забути" про санкції проти Росії та як Україні цьому запобігти

Ніхто з великих країн ЄС не захоче безкінечно залишатися у режимі санкцій щодо РФ, якщо так і не з'явиться "світло у кінці тунелю", розуміння того, як з цього режиму санкцій виходити. І можна до безкінечності звинувачувати Італію/Францію/Німеччину чи будь-яку іншу країну – від цього нічого не зміниться, санкції значно частіше ні до чого не призводять, ніж стають історією успіху. Ми про це говорили і чотири, і два роки тому, декілька місяців тому навіть провели круглий стіл і опублікували дослідження з дуже простим висновком: без стратегії і бачення врегулювання конфлікту санкції не залишатимуться постійно, з кожним роком втрачатимуть свою ефективність, а отже і підтримку всередині ЄС.

Читайте також: Чи зможе Італія вплинути на політику ЄС щодо Росії

У сучасному світі санкції переважно є реакцією на ті чи інші дії порушника міжнародного права тоді, коли до інших інструментів покарання (як наприклад примус військовою силою) не хочуть вдаватися, та засобом змусити порушника змінити свою поведінку через надто великі втрати від санкцій, які переважають переваги, які порушник отримує внаслідок своїх дій.

Аналіз санкцій щодо Росії не залишав сумніву у тому, що вони недостатні, а отже неефективні для зміни мотивації поведінки РФ. Тим більше, з огляду на зростання цін на нафту, контраверсійні процеси всередині самого ЄС і всього умовного Заходу, а головне – відсутності з боку України бачення системного врегулювання конфлікту з РФ.

Якщо би не звинувачення РФ у втручанні у вибори в США та інші західні країни, якщо би не скандали на зразок отруєння в Солсбері, то такої заяви, як вчорашня з боку італійського прем'єра, слід було би чекати раніше. Рано чи пізно хтось мав це сказати. Причому малоймовірно, що Італія зможе найближчим часом заблокувати продовження санкцій – не в традиціях ЄС так швидко і так радикально змінювати свою позицію. Ймовірно, що санкції у червні продовжать, але досягнуть у підсумковому документі Європейської ради якогось компромісу щодо необхідності аналізу, перегляду, нових умов, пом'якшення...

В інституціях ЄС багато майстрів слова, які знайдуть необхідну формулу, щоб і італійців заспокоїти, і обличчя зберегти.

Тим часом нові і нові дослідження лише підтверджуватимуть тезу, що від санкцій постраждав якраз той середній клас в Росії, який виходив на болотні протести 2012 року, що виграло від них саме російське керівництво, що європейські технології та гроші замінять китайські, що падіння на 0,5% ВВП в рік надто мізерна сума для зміни поведінки РФ, що попри санкції торгівля РФ зростає не лише з Німеччиною, Францією, Італією, Австрією (40%!!!), але навіть і з Україною...

Читайте також: Канцлер Австрії сподівається на "поступове зняття санкцій" з Росії

Все це лише посилюватиме скепсис щодо санкцій, сприйняття їх як валізи без ручки, яку і нести тяжко, і кинути якось негоже.

Без стратегії виходу з українсько-російської кризи рано чи пізно, але накопичиться критична маса, яка, якщо не трапиться знову чогось надзвичайного, призведе до послаблення чи припинення санкційного тиску.

Україна може ігнорувати це – і в один момент зіткнутися з неприємною для себе новою реальністю в Європі.

А може розпочати – рано чи пізно – реалістичну зовнішню політику, спрямовану на врегулювання головної зовнішньополітичної проблеми – конфлікту на Донбасі зокрема та конфлікту з РФ у цілому.

І якщо наші партнери в ЄС побачать "світло в кінці тунелю", зрозуміють стратегію і логіку поведінки української сторони, яка хоча би навіть теоретично могла би привести до happy end, тоді і утримати режим санкцій вдасться значно легше, тоді і самі санкції отримають сенс, перетворяться із засобу сказати "фе" діям РФ на засіб зміни мотивації дій російського керівництва і відновлення миру і стабільності у Європі. Хіба ж хтось може виступити проти цього?

Читайте також: Скасування санкцій ЄС проти Росії стає реальнішим, навіть без компромісу щодо України, – NYT