Тактика звільнення Криму вже зрозуміла: ексклюзивне інтерв'ю з Подоляком

Так, знищення ворожої системи ППО "Тріумф" в Євпаторії може мати на меті відкрити для ЗСУ небо над півостровом. Радник голови Офісу Президента України Михайло Подоляк в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу розповів, як це впливає на подальше звільнення Криму.

Цікаво Операція "Деокупація": як Зеленський чітко вказав Путіну, що Крим буде українським

У Кім Чен Ина є 2 причини допомагати Путіну

Кім Чен Ин приїхав до Росії. Для нас незрозуміло, для чого, але, можливо, ви розумієте?

До речі, все, що стосується візиту суб'єкта голови держради КНДР зрозуміло. Акценти абсолютно чітко розставлені.

Росія має певні проблеми з дефіцитом ресурсів, особливо снарядів, зокрема реактивних снарядів до систем РСЗВ. І, безумовно, Північна Корея готова надати певний обсяг снарядів. На жаль, для нас. Ми розуміємо, що Росія сьогодні шукає можливість будь-де компенсувати недостатність виробничих потенціалів свого ВПК.

Тут є два завдання, які вирішує Кім Чен Ин. Перше – це отримати продукти, бо все, що робить Корея – вона настільки "ефективно" працює, що будь-що вона міняє виключно на продовольчі товари. І вони отримують додаткові зернові можливості, додаткові продукти з Росії.

А друга складова – це показати, що Кім Чен Ин глобальний гравець. Мовляв, він сидить поряд з Владіміром Путіним, з іншим "глобальним гравцем", і вони вирішують долю світу.

Вони готові говорити про імперіалізм, про потребу протистояти імперіалізму. Тобто говорять з країною, яка напала на іншу країну про те, що так вони протидіють імперіалізму. Це є абсолютно конкретним ідеологічним забарвленням сутності таких країн, як Росія сьогодні і Північна Корея.

Тому дві складові Кім Чен Ин отримає: продукти та цей "глобальний статус", як він думає. А Росія, на жаль, ще раз підкреслюю, отримає низку інструментів для продовження ведення війни, для компенсації своїх ресурсних дефіцитів. Маються на увазі насамперед снаряди та міни.

Повне інтерв'ю з Михайлом Подоляком: дивіться відео

Чи буде серйозна реакція світу на допомогу КНДР Росії

Поки ми ставили собі питання, дасть чи не дасть Корея озброєння Росії, Кирило Буданов каже, що Північна Корея вже півтора місяця забезпечує Росію озброєнням. Мовиться про снаряди 122 і 152 калібрів, а також ракети для РСЗВ "Град". Я розумію, що світ засуджує, але наскільки це вплине на ведення війни?

Безумовно, кількість снарядів впливає на ведення війни, тому що достатньо складно буде далі йти. Але ж кожен снаряд – це все ж таки снаряд, і він летить в нас. Тобто він не летить кудись абстрактно на Місяць, а саме в нас і використовується винятково на території України.

Але давайте ми з вами будемо свідомі того, що у Росії не так багато є інструментів, не так багато країн, які напряму надаватимуть зброю. Це Іран і Північна Корея, які можуть надавати дрони, снаряди тощо.

Читайте також Нічний бронепотяг під пильним оком Китаю: що Путіну пообіцяв Кім Чен Ин

Є інші країни, які дозволяють Росії отримувати дефіцитну валюту для того, щоб щось закуповувати у межах паралельного імпорту, дозволяють обходити санкції тощо.

А ще "білий" бізнес – бізнес з юрисдикцією будь-яких країн, зокрема європейських, який досі працюює на території Росії, на її споживчому ринку і надає можливість отримувати податкові доходи. І коштом цих доходів вже щось закупляти.

Наша реакція очевидна – треба все одно просуватися лінією фронту, незалежно від того, чи Росія з кимось домовилась. З іншого боку, це говорить про те, що в Росії є величезна проблема. Вони ж, коли заходили на територію України, навіть подумати не могли про те, що матимуть дефіцит.

Ви тільки вдумайтесь, дефіцит снарядів 152, 122-міліметрового калібрів, Д-20, Д-30 до класичних радянських гармат тощо. Тобто вони враховували все, що в них є, і думали, що цих снарядів вистачить абсолютно повністю засипати Україну. Але сьогодні ми вже бачимо, що є певний дефіцит, зокрема і крилатих ракет.

З балістикою ще трошки простіше в Росії, тому що там накопичено було багато тих же С-300, які можна переформатувати на "земля-земля", тобто атакувати прикордоння – Краматорськ чи Костянтинівку, й атакувати ракетами РСЗВ чи балістикою. Але принаймні це свідчить про те, що в Росії є певні дефіцити.

Зрозуміло, що нам треба робити – нищити, нищити і ще раз нищити. З іншого боку, є, на жаль, реакція глобальної спільноти. А що вони можуть, окрім публічно сказати, що засуджують? Які ще в них є інструменти?

Ви ж бачите, немає жодних інструментів, тому що 20-річні санкції проти Ірану призвели до того, що вони мають велике виробництво ракет певної дальності, дронів різних модифікацій тощо.

Щодо Кореї всі йдуть на поступки, мовляв, це поганий режим, але давайте все ж таки дамо їм трошки зерна, щоб вони не проводили тренування ядерних ракет чи принаймні носіїв ядерних боєголовок.

Кім Чен Ин прилетів до Путіна / скриншот з відео

Світ постійно дає щось на заміну, що Корея нібито більше не провокуватиме. Корея використовує надані їй продуктові спроможності і через пів року знову заходить у той самий шантаж. Це вже відбувається 70 років, маю на увазі, після війни на Корейському півострові.

Окрім заяв, ми з вами не матимемо чогось суттєвого. Я навіть думаю, що на майданчику ООН не буде суттєвих заяв, що впливають на дійсність реакцій щодо корейського постачання зброї для Росії.

Чому Кім Чен Ин особисто полетів до Путіна

Якщо Кирило Буданов каже, вже півтора місяця триває постачання. Тоді для чого Кім Чен Ин приїжджав особисто?

Особисто приїжджав, тому що і для Росії важливо показати своїм громадянам, які є абсолютно свідомі того, що це "величезна і потужна" країна під назвою Росія, мовляв, всі їдуть в Росію, зустрічаються Путіним. Приїхав не менш "видатний" очільник Північної Кореї, вони зустрілись на Всесвітньому економічному форумі.

Тобто для Росії – це примітивний пропагандистський момент, а для Північної Кореї також дуже важливо показати, що вони зустрічаються з глобальними лідерами, з людиною, яка в G20 входить, розв'язують питання. Це так примітивно, але дієво для класичних пропагандистських наративів 70-х років минулого сторіччя.

Але Кім Чен Ина не сильно використовували в їхніх телевізорах, більше про G20 говорили. І навіть так звана опозиція, яка за межами Росії говорить про те, що ця дружба завжди вважалась дивною. Усі говорять про те, що дружити з Кім Чен Ином – це вже останнє, що можна було зробити, це вже "дно дна".

Для Росії слово "дно дна" відсутнє. У них дна немає. Ця країна ще не дійшла до свого дна. Ми з вами побачимо справжнє обличчя Росії, коли в них почнуться бунтарські прояви. Тоді всі забудуть нарешті про зіставлення "великої російської культури", "великого російського народу".

З'ясується, що це були два паралельні процеси, що це невеличка кількість людей, які до Росії мали просто якийсь стосунок. Але глибинний російський народ, він саме такий, як ми з вами побачимо, коли там почнуться ці незворотні процеси з'ясування стосунків.

Однак офіційна пропаганда достатньо багато цитувала візит. Навколо нього були такі класичні російські танці. Це говорить про те, що вони абсолютно відірвані від світу, для них дуже важливо показувати "проривні технологічні" зустрічі Путіна.

Показувати, що російський диктатор не є ізольованим, в класичному сенсі цього слова, що він зустрічається з людьми, розв'язує питання війни. Але ми з вами розуміємо, що Путін і мир – це дві великі різниці. Він слово "мир" напише і чотири помилки зробить. Тому для росіян і їхньої класичної пропаганди це важливо.

Зверніть увагу 50 друзів Путіна і прокляття Пригожина: хто зі списку Гааги доживе до трибуналу

Щодо Північної Кореї, Еритреї, Ірану – вони підтримують Росію. Це для росіян і є весь глобальний світ. Усі двозначні заяви, які звучали на G20, росіяни використовували як привід, щоб сказати: "Бачите, Росію все ж таки підтримують, не все так однозначно з точки зору оцінки війни. І від України всі втомилися".

Але це не так. На жаль, там не було достатньо жорсткої присутності України на рівні президента, але була достатньо жорстка дискусія. І в резолюції G20 було чітко зафіксовано, що територіальна цілісність і суверенітет – це базові речі, після яких починаються будь-які інші розмови про будь-що.

Ми з вами розуміємо, що це означає 1991-й рік – тобто кордон. Немає про що говорити, тому що миру як такого не буде від Росії. Але давайте я таку маленьку ремарку ще зроблю. Про мир Путін і не говорить, він і не хоче ніякого миру.

Я просто не розумію, коли хтось ще говорить, що треба домовлятися, вести переговори тощо. Адже Путін навіть під час візиту Кім Чен Ина і на економічному форумі, коли виступав, говорить інші речі. Він говорить: "Так, ми готові з ними домовитись, але якщо вони просто визнають, що ми виграли війну".

Корейський і російський диктатори / АР

Тобто, він відверто говорить, що лише воюватиме. Путін прямо усім говорить, що Росія атакуватиме Україну, але якщо наша держава визнає, що ЗСУ не наступатимуть, тоді вони, мовляв, готові на переговори. Він говорить відверто усім, що це переговори про програш Україною війни. Я не розумію, чи це ще хтось не відчуває?

"Якщо США вважають, що Україна готова до переговорів, то нехай скасують указ Володимира Зеленського про їхню заборону", – приблизно так сказав Путін на тому економічному форумі, де про економіку ні слова не було.

Він і не може про економіку говорити, тому що в нього "економіка вже всіх перемогла", вони там "видатний рубль" мають. Навіщо йому про це казати? Йому більше цікаво говорити про те, що болить. А йому болить що? Принижувати, вбивати, ґвалтувати людей. Це його внутрішня сутність. Йому дуже подобається дивитися, як гинуть люди.

Яка економіка? Про що він там говоритиме? Про трамваї, які Берліозу голову відрізають? Бачите, навіть тут про трамваї, але які відрізають голову.

До речі Бензоколонка без пального та рубль, що стрімко падає: як Росія загнала себе в економічну пастку

Ентоні Блінкен абсолютно чітко фіксує позицію щодо переговорів. Він абсолютно правий та говорить, що Україна готова говорити про мир. Але про який?

Далі він говорить про те, що мир має бути справедливим. А це означатиме формулу миру, про яку президент Володимир Зеленський говорить. Нагадаю, пункт 6, для мене він перший, вийти (російським військам – 24 Канал) за межі кордонів України.

Україна не починала війну, не хоче воювати. Україна готова до миру, але Росія – ні. Росія хоче не зупинити війну, вийшовши з нашої території, а залишити за собою низку територій для того, щоб продовжувати ескалацію, війну і, головне, – не програти і не піти на внутрішню трансформацію.

Сьогодні ставка дуже проста – пан або пропав. Очевидно, якщо Путін виходить за межі України – його вже не існує. Тобто в будь-якому вигляді це неможливо.

Усе, що там говорять, мовляв, якщо Росія піде з території України під тиском українських Збройних Сил, це ж не означатиме, що війна закінчиться. Ні, це означатиме, що війна закінчиться, тому що Путін не буде вже більше президентом Росії.

Це буде автоматичне перенесення війни, її перехід у внутрішню громадянську війну в Росії. Хоче цього хтось чи не хоче. Якщо Путін не виходить за межі України, то це означатиме, що він буде там, скільки ще проживе, а після нього буде його наступник. Тоді дійсно ми з вами житимемо в постійному відчутті війни.

Чи довго триватиме війна

Президент України Володимир Зеленський каже про те, що ми готові морально до довгої війни. А який зараз моральний стан у Росії? Згадується вчорашня реакція Сєргєя Шойгу, коли він розвів руками.

Володимир Зеленський абсолютно правий. Він говорить про те, що не буде ніякого компромісу. Коли він говорить, що ми морально готові до тривалої війни, то йдеться, що ми свідомі, що це за війна та як вона має закінчитись.

Тобто він чітко фіксує, що не буде ніяких компромісів. Не буде ніякого 2014 року, тому що це означатиме смерть України як держави. Бо, ще раз підкреслюю, непрограш Росії, не панічна втеча Росії з території України означатиме, що Росія в такому вигляді залишиться.

І вона нам з вами ніколи не пробачить, що її було принижено, й вона "триденну війну" вже веде практично 19 місяців і вестиме, поки не програє. Це очевидно. Президент України абсолютно чітко говорить, що ми усвідомлюємо ціну, яку маємо заплатити і яку ми заплатимо, якщо Україна не виграє цю війну. Тому ми готові морально до тривалої війни.

Це не означатиме, що війна буде занадто тривалою. Це залежить від інших факторів. Це – і підтримка партнерами, і своєчасне постачання зброї, і ефективні операції, які ведуть Збройні Сили. А вони дійсно ведуть ефективні операції. Вгризаються в перші та вже навіть у другі ешелони оборони. Тобто тут все зрозуміло.

Чи готові росіяни продовжувати війну

Щодо Росії. Путін є людиною, яка в принципі не зважає на втрати. Йому байдуже на економічні втрати Росії, ізоляцію, фінансові втрати, живу силу. Це не людина, яка думає про благо своєї країни. Це людина, яка думає виключно про своє его. І тому вона примітивно його демонструє.

Що це означатиме? Це означатиме, наприклад, оці прояви антисемітизму. Навіть про Анатолія Чубайса щось сказав. Це – колишній очільник "Роснана", який 20 чи 30 років сидів у "верхотурі" російської влади.

І Путін поступово проявляє низький рівень інтелекту, низьке розуміння історичних процесів, низьку емпатію чи навіть її повну відсутність. І це внутрішнє, чим він живе. А він живе чорносотенною ідеологією.

Психологічно росіяни не те що не готові… Вони сьогодні шоковані через те, що відбувається. Але виходу поки не бачать. Поки вони ще не домовилися про те, що далі… Я говорю про еліти, які мають відповідні інструменти.

Населенню байдуже. Воно налякане та розуміє, що втрачає перспективи. Але, давайте не матимемо ілюзій, 80% чи навіть більше відсотків населення Росії абсолютно свідоме того, що Росія робить в Україні; що вона вбиває цивільне населення. І вони це підтримують. Вони, з одного боку, сильно налякані, а, з іншого – хочуть, щоб нас вбивали.

Треба, щоб не було інших ілюзій щодо оцінки суспільних настроїв в Росії. Але це не означає, що вони підтримуватимуть Путіна. Ми з вами бачили це на прикладі Євгєнія Пригожина. Для них за лічені місяці улюбленцем став Пригожин. До Путіна вони ставляться, до речі, з великою зневагою. Просто не проявляють це, бо бояться.

Путін обіцяв елітам іншу війну / Getty Images

Еліти, безумовно, шоковані, бо вони все втрачають. І репутаційно, і фінансово, і ізоляцію отримують. Але поки що вони між собою до консенсусу не дійшли. Їм обіцяли, що це буде така війна, як у 2014 році, чи як у 2008 у Грузії – що дуже швидко все буде. А після цього вони там якось "перетруть з нашими партнерами" і отримають якісь там поступки.

Вони думали, що санкції будуть, але потім Україна програє, і вони доведуть, що тут були "нацисти". Після цього там лобісти почнуть дуже активно працювати на західних політичних ринках. І вони підтримуватимуть концепцію, що Росія не прийшла вбивати українців, а "звільняти українців" від якихось міфічних нацистів, тому треба знімати санкції.

І вони думали, що за 5 років після війни вони спокійно виходитимуть із санкцій. Також вони думали, що ці 5 років формально санкції ще будуть, а неформально вони вже скасовуватимуться, бо всі думатимуть, що Росія не така вже й зла країна. Розумієте? Тобто підхід був зрозумілий. І для цих бізнес-еліт також.

Їм це обіцяли у Кремлі, коли починали експансію в Україні. І сьогодні вони мають зрозуміти дві речі:

• Чим далі Путін продовжує – тим більше він проявлятиме свою людиноненависницьку сутність. Він не буде ні про що домовлятися, щоб визнати свої проблеми і вийти з війни. Дедалі більше погіршуватиметься особиста ситуація в кожного із політиків, бізнесменів чи фінансистів Росії.

Вони мають усвідомити, що чим далі Путін перебуватиме у такому вигляді, як у Владивостоці, тим менше шансів у них взагалі фізично вижити.

• Елітам треба переходити до пошуку консенсусу, як, наприклад, замінити очільника держави і перейти на інший рівень внутрішньої комунікації та як вийти з війни.

З війни можна вийти, тільки програвши її в повному обсязі на території України, а потім прийти до якихось контрольованих виборчих процесів, перехідних процесів в Росії. Вони мають це усвідомити. Інакше все для них достатньо погано закінчиться.

А що це тоді за обмовки, коли Дмітрія Пєскова питають, а він називає Російську Федерацію словом на букву "П", а Шойгу розводить руками, коли в нього питають про "перемоги"?

Шойгу не володіє об'єктивною інформацією. Сьогодні використовують замість Ігоря Конашенкова. Він там періодично озвучує, що окупанти "знищили". До речі, на Східному економічному форумі була фантастична фраза, що вони буцімто знищили 18 тисяч одиниць військового транспорту за 2 місяці.

Ви розумієте? Це Путін сказав. 18 тисяч за два місяці знищив! Ви розумієте, що там люди сидять в залі, окрім вже повністю суб'єктів специфічних… Вони на це дивляться і розуміють, що це повна ахінея.

Шойгу і є людиною, яка от таку інформацію постачає. Але паралельно, коли він зустрічається не з "паркетними" генералами, а з польовими генералами, вони йому кажуть, що є дефіцит снарядів і резерву. Вони не встигають переміщуватись, тому що не розуміють, де диспозиція головного удару України.

Шойгу є трошки примітивною людиною. Говорить ці пропагандистські наративи, що всіх "перемогли і знищили всі HIMARS". Але, з іншого боку, десь підсвідомо навіть шамани розуміють, що природа війни все ж таки є об'єктивною. І все має інший вигляд, тому подекуди вони в серцях це проговорюють.

Щодо Пєскова. Тут взагалі немає сенсу аналізувати щось. Це людина, яка живе в іншій реальності. Вона просто формально щось коментує та не відстежує процеси, які відбуваються. Абсолютно точно не займається аналізом цих процесів. А просто живе ось так: "Вийшов з якогось стану, щось сказав і зайшов в цей стан". Маю на увазі просто змінений стан.

Він займається своїм життям. Йому здається, що він зможе "пропетляти", коли треба буде нести відповідальність за все, що вони робили.

Якою зброєю ЗСУ атакують окупантів у Криму

У Криму постраждали підводний човен "Ростов-на-Дону" і великий десантний корабель "Мінськ". Сьогодні в Євпаторії відмінусували російський комплекс ППО "Тріумф". По цілі ефективно відпрацювали безпілотники та ракети "Нептун". Вчора Sky News писали про те, що Україна застосовувала для вчорашньої атаки "Storm Shadow".

Sky News має свої джерела. І вони можуть там так чи інакше коментувати. Ми з вами розуміємо, що все, що ми знищуємо в Криму… Для цього ми використовуємо українську техніку та зброю. Але давайте тут на іншому будемо наголошувати.

По-перше, ви бачите, наскільки ефективними є ці операції. Чудово працюють ГУР, СБУ, Повітряні сили, Військово-морські сили України, і Генеральний штаб плануванням займається. Вони чітко розуміють, як треба працювати по півострову Крим.

Це вже другий знищений "Тріумф". Його знищення – це про те, що треба відкрити небо над півостровом, щоб ефективніше атакувати вже воєнну інфраструктуру: заводи, бази, паливні та снарядні склади тощо.

Тактика зрозуміла й вже абсолютно чітко відстежується. Ми, власне, не забуваємо, що треба перебити можливість забезпечення через півострів Крим для окупаційного угруповання. Це буде вкрай ефективний інструмент ведення війни з боку українських Збройних Сил. Він лякає Росію та дає матеріальний результат – знищення конкретних обсягів техніки. Це дуже важлива складова.

Чи збільшуватиметься ця інтенсивність? Мені здається, так. Бо все-таки виробництво і дронове, і ракетне збільшується. Про це офіційно і президент України говорив.

Так, це не так швидко, як би нам хотілося. Це – технологічно складні процеси. Також складні з точки зору роботи з партнерами. Бо треба десь щось закупляти, логістику побудувати. Але це все робиться і буде збільшуватись.

Щодо великого десантного корабля "Мінськ". Це вкрай символічно. Була "Москва", а зараз "Мінськ". Два кораблі з двома дивними назвами, які є символічними для нас. Бо ці дві столиці ухвалили рішення про максимально геноцидне вбивство України.

Тому знищення символів – це дуже важливо. Це психологічно так само впливає і на Росію, і на Білорусь.

Давайте все ж таки розділяти, коли говоримо про Білорусь. Бачу достатньо позитивні приклади того, як сьогодні працює білоруська опозиція. Вона все активніша на міжнародних майданчиках. Білоруська опозиція просуває концепцію, що Олександр Лукашенко має бути повністю зафіксований як кримінальний злочинець, який безпосередньо брав участь у війні, організовував геноцид дітей. Це дуже важливий процес.

Все, що ми з вами бачимо в Євпаторії, Севастополі, і частковий контроль над акваторією Чорного моря, який Україна здобуває, говорить про те, що позитивні тренди у війні і щодо наступальних операцій, і щодо операцій стратегічного плану зі знищення тилової інфраструктури росіян йдуть вкрай ефективно.

Мені здається, що це добрі сигнали, зокрема й для наших партнерів, щодо необхідності суттєво пришвидшити ресурсну допомогу Україні.

Другу частину інтерв'ю з Михайлом Подоляком читайте вже незабаром на сайті 24 Каналу.