24 Канал проаналізував найцікавіші моменти з нового візиту північнокорейського диктатора Кім Чен Ина, який прибув пізно вночі на бронепоїзді до Росії.

До теми Кім Чен Ин прибув у Росію: бронепоїзд диктатора чомусь тягне російський локомотив

Коли Кім Чен Ин востаннє приїздив на зустріч з Путіним, Росія ще вважалася цілком респектабельною державою (наскільки це взагалі було можливим), а зустріч двох автократів нагадувала радше церемоніальні та зверхні стосунки васала та сюзерена. При цьому на слід забувати, що КНДР – це чужий васал.

Тоді гість задовольнився подарованими Путіним склянками з підсклянками, також диктатори обмінялися холодною сувенірною зброєю. Нині ситуація змінилася – вже російський лідер виступає як сторона, якій потрібна допомога, а лідер КНДР має всі підстави звисока дивитися на Путіна, як улюблена дружина султана в гаремі дивиться на новеньку.


Склянки для Кіма, 2019 рік / фото росЗМІ

З-за широкої спини корейського диктатора стирчить ще більша фігура іншого автократа – китайського лідера Сі Цзіньпіна.

КНДР може скільки завгодно розповідати про "чучхе" та успіхи автаркії, але це химерне утворення повністю залежне від Китаю. Пекін прикриває комуністів політично, дає їм зброю та технології, а також гроші та їжу. Що цікаво, голод у КНДР – не вигадка південнокорейських таблоїдів, а цілком реальна та постійна дійсність.

У світі давно вже сприймають усі ці запуски ракет у бік Японії та погрози США від КНДР, як "привіт від Сі", і правильно роблять, адже так і є. Фактично КНДР для Китаю – це те саме, що й усілякі маріонеткові "днр" для Росії. Пригадайте, що в схожій з Кімом манері колишній російський бойовик Захарченко погрожував захопити Лондон і Рейк'явік.

Угоду між Росією та КНДР варто розуміти як те, що Китай фактично дає "добро" на військову співпрацю, але при цьому досі хоче вдавати, що нічого не відбулося. Схоже, КНР вважає, що авантюра того вартує. І тут постає питання ціни, яку сплатить Росія.

Як Кім Чен Ин на потязі прибув до Росії: дивіться відео

Якщо Росія може заплатити КНДР їжею та грошима, то з Китаєм цей номер може не пройти. "Китайським товаришам" будуть потрібні зовсім інші речі. Це й торгові преференції, і оренда російських земель, а в перспективі – визнання єдино вірної нової версії китайських мап, де російські території вже позначені як китайські. Почати можна з же відомого острова Великий Уссурійський, а там – як піде.

Як Китай зобразив острів на карті / скриншоти

У чому головна річ? У тому, що ми не були ніколи колонізаторами ніде. Наша співпраця завжди будувалася на рівноправній основі,
– Путін знову намагається переписувати історію, цього разу на Східному економічному форумі у Владивостоці, 12 вересня 2023 року.

У Китаї добре пам'ятають про нерівноправні договори початку 20 століття, а тому Путін може скільки завгодно говорити, що Росія ніколи не вела колоніальних війн. Це все розмови на користь бідних.

Якби у Росії було не хворе на реванш керівництво, яке думає лише про власну велич і міфічну роль в історії, то на саміті G20 вона б у колі світових лідерів будувала плани та стратегії з економічної співпраці та розвитку. Натомість Путін у статусі міжнародного ізгоя їде на край світу, аби зустрітись з іще більшим ізгоєм – тоталітарним лідером однієї з найбідніших та найзакритіших країн світу. Як казав класик геополітики та міжблокового балансування: "Маємо те, що маємо".

До теми Чи врятує БРІКС Росію від світової ізоляції

  • Півтора року війни в Україні виснажили Росію та показали всі її слабкі місця. Попри гучні заяви та обіцянки, а найголовніше, попри гроші, отримані за 20 років надзвичайно вдалої для росіян цінової кон'юнктури на енергоносії, Росія виявилась колосом на глиняних ніжках.
  • Нині недоімперія не може забезпечувати свою армію зброєю та снарядами, щоб та воювала та досягала успіхів. Російські перемоги неможливі без тактики вогняного валу. А в 2023 році армія окупантів познайомилась з прокляттям часів Першої світової – "снарядним голодом", і відтоді живе та змушена діяти в умовах нестачі всього. А ще програвати Україні.

У цих умовах Росії потрібна хоч якась допомога. Дійсно, в КНДР є багато снарядів. Саме по них влітку їздив до Пхеньяну Шойгу, а тепер навколо постачання снарядів в Росію й буде "крутитись" зустріч Кім Чен Ина та Путіна.

Коротка відповідь – ні. Відстань між театром бойових дій та КНДР – близько 8 000 кілометрів. Цей факт сам по собі робить застарілі та ненадійні корейські снаряди "золотими".

Окрім того, варто враховувати час на доставлення, а також пропускну здатність логістичних шляхів, які попри всю браваду часів СРСР не особливо змінилися з часів програної росіянами війни з Японією початку 20 століття.

Детальніше тут Що Шойгу везе з КНДР і чи варто українцям боятися балістичних корейських ракет

Одним з аспектів майбутньої угоди між КНДР і Росією може стати масове завезення до Росії корейських робітників – це відпрацьована вже схема, нині її хочуть просто масштабувати. Таким чином Путін закриє корейцями дірки на робочих місцях, що виникли внаслідок війни.

  • Нині кілька сотень тисяч росіян, які б могли працювати на заводах чи інших важливих галузях економіки, вбиті або поранені на війні. Сотні тисяч росіян мобілізовані. За оцінками української розвідки, нині окупаційний контингент складає понад 400 000 людей. Також значну кількість вирвали з економіки та реального сектору для підтримки армії та тилу.
  • Ще до 1 мільйона російських чоловіків втекли з Росії після першої мобілізації. Це були рештки так званого "середнього класу". Десь на підході друга мобілізація, а це означає, що економіка втратить ще більше людей.

Ось тут і стануть у пригоді корейці, навчені режимом династії Кімів бути слухняними рабами (фактично корейський диктатор продає Росії рабів).

Всі вони замістять собою, в прямому сенсі, громадян Росії та гастарбайтерів з колишніх радянських колоній, які втратили бажання та сенс працювати в Росії – це не вигідно економічно, і несе ризики потрапити на війну в Україну.

Поява в Росії численних рабів з Північної Кореї дозволить рабам, народженим у Росії, без зайвих проблем їхати помирати в Україну. Такий, якщо коротко, задум у Путіна. Фактично він планує вже не перетворювати Росію на КНДР, а просто перевезти КНДР до Росії. І все це, звісно, під наглядом Китаю.

Як це завжди буває у недалеких вихідців з КДБ, здатність аналізувати далі, ніж на 2 кроки, несе великі загрози. В Росії їх звикли ігнорувати та сподіватися на відоме російське "авось". Втім, не цього разу.

Потенційну угоду вже засудили в США, а американські ЗМІ раптом почали активно писати про майбутню згоду Байдена на передачу Україні ATACMS.

Отже, відчайдушна, але безнадійна спроба росіян отримати нові ресурси для продовження війни в Україні, а відповідно й для життя режиму Путіна, приречені на крах.

Ривок Путіна до Владивостока знищує чергові "червоні лінії" для союзників України, а відповідно, прискорюють нашу перемогу. І тут вже пухкенький Кім перетворюється на чарівного "чорного лебедя".