Замість російського диктатора номер відбував його спільник – очільник "дипломатії" Сергєй Лавров. 24 Канал поміркував, що ж насправді ховається за так званим великим розширенням БРІКС та чому його насправді варто сприймати скептично.

До теми Чи заарештують Путіна під час зустрічі G20 у Ріо-де-Жанейро

Лідери країн БРІКС схвалили рішення запросити Аргентину, Єгипет, Іран, Ефіопію, ОАЕ і Саудівську Аравію стати повноправними членами альянсу. Загалом заявки на вступ до організації подавали 23 держави.

Водночас російські пропагандисти подали ці новини про розширення до неймовірних масштабів. Тим часом у соцмережах іронічно намагаються скласти з перших 11 літер (а потенційно вже навіть і 40) старих і нових країн-членів організації нову назву.

Що з цього виходить? Та очевидно, що якась сміховинна абракадабра, з якою ще доведеться сушити голови країнам так званого Глобального Півдня.

Як би не складалась нова абревіатура БРІКС, виходить не дуже – ми теж намагалися:

Але як би не мізкували, скласти з літер слово "ВІЧНІСТЬ" аж ніяк не вийде. І справа не в тому, що нині ніхто вже не знає, як правильно називати Індію – чи то Індія, чи то Бгарат. І це попри те, що обидві назви зафіксовані в конституції країни, а нинішнє відоме світу ім'я старіше за британський колоніалізм як мінімум на 2 тисячі років. Проблема в тому, що ніхто не знає, що ж таке БРІКС та для чого взагалі це утворення.

Індія, або те саме, що й Бгарат, засновується як Союз Штатів,
– стаття 1 частини 1 Конституції Індії.


Індійський лідер Нарендра Моді вже виступав під табличкою Бгарат / фото AP

Колись БРІКС задумався як майданчик для переговорів країн, які стрімко розвивалися і нібито ось-ось мали постукати у двері клубу провідних економік світу. На початку 2000-их, коли організація виникла, Бразилія, Росія, Індія та Китай дійсно справляли таке враження. Пізніше до них доєднається ПАР, яка стала "S" в абревіатурі організації.

З того часу дуже багато змінилося – економічні дива й зростання залишилися в минулому (принаймні для 4 членів з 5), організація так і не стала потужною силою й не отримала голосу, з яким варто було б рахуватися (це не G7, не G20 і навіть на ШОС). Попри те, що частка країн БРІКС у глобальній економіці дійсно мала тенденцію до зростання, в кожної країни – це індивідуальний процес.

Держави-члени організації, хоч і представляють так званий Глобальний Південь, але не мають спільних цінностей і єдиного погляду на події у світі (насамперед ми це бачимо у двох полюсах Індія – Китай).

Для Росії створення БРІКС було великим дипломатичним успіхом, проте, успіхом віртуальним. Розвинути його Кремль так і не зміг, як і наповнити якимось сенсом існування організації. Як наслідок – жодних спільних заяв, жодних глобальних рішень, натомість існують окремі двосторонні контакти, де домінують аж ніяк не росіяни. Іншим наслідком стала деградація самого БРІКС, адже організація так і не отримала жодного сенсового наповнення.

Абсурду цій аморфній невизначеності додають заяви бразильського лідера Лулу да Сілви про відмову від долара в глобальних розрахунках, за участю членів БРІКС і створення єдиного центробанку.

З Лули, звісно, багато не візьмеш – він то скасовує, потенційний арешт Путіна у Бразилії, яка ратифікувала Римський статут, то забирає свої слова назад. Особливо коли згадує, що Бразилія – номінально правова та демократична держава.

З огляду на це БРІКС не завадило б посилення від Зімбабве, тамтешній центробанк добре знається на монетарній політиці.

Водночас відомий фінансист Джим О'Нілл із Goldman Sachs абсолютно впевнений, що ідея спільної валюти БРІКС дуже "смішна".

Нині російські ЗМІ всіма силами намагаються переконати, що БРІКС – це про підтримку Росії. Під цим соусом до своїх прихильників навіть записують запрошених до вступу в організацію Аргентину, Ефіопію, Єгипет, Іран, ОАЕ та Саудівську Аравію. Звісно ж це не так. Фактична холодна війна з постійними рукопашними бійками в гірському прикордонні між Індією та Китаєм є цьому зайвим доказом.

Всі держави керуються власними інтересами або ж власним розумінням цих інтересів (у випадку правителя КНР Сі Цзіньпіна). Вони можуть купувати дешеву російську нафту (ще й зі знижкою), але це зовсім не гарантує Москві політичної підтримки.

І це вже доводить інший саміт іншої міжнародної організації – G20, який проходив у Нью-Делі минулих вихідних. Росії на ньому вже традиційно не було (хоча Путін міг би не перейматися за свій арешт), не було в Індії й китайського лідера – тут він не міг поводити себе як господар, а тому неодмінно мав "втрачати обличчя". Натомість були всі інші.

Нехай декларація G20, "завдяки" Китаю, і вийшла беззубою, чим викликала справедливий гнів українського МЗС (попри все дипломатична ізоляція Росії збережена), проте значення саміту недооцінювати не варто.

Головне, що за відсутності Сі в Нью-Делі вдалося втілити декілька дуже важливих рішень:

  • по-перше, до G20 доєднався Африканський Союз,
  • по-друге, між Індією, Саудівською Аравією, ОАЕ, Ізраїлем, США, Францією, Італією та Німеччиною підписано меморандум про економічний коридор "Індія – Близький Схід – Європа" (IMEC).

Ці кроки спрямовані на послаблення Китаю – колись США дозволили цій бідній тоді державі в обмін на відмову від дружби з СРСР зробити потужний економічний стрибок. Завдяки цьому КНР стала "майстернею світу", а США перемогли у холодній війні.

Нині ж Китай спробував кинути виклик США як світовому лідеру й тепер має за це заплатити. Власне, вже платить – економічне зростання КНР загальмувалось і буксує, країна перебуває у важкій кризі та втрачає свою роль, натомість звання та статус "майстерні світу" перебирає Індія (чи то Бгарат, але точно – найбільша демократія світу).

Проєкт IMEC – саме про це. Можливо, згодом у підручниках саміт G20 у Нью-Делі назвуть історичним, адже рішення, ухвалені на ньому, мають потенціал змінити не лише долі окремих країн, але й цілих континентів. Мова не лише про Євразію, а й про Африку, яка тепер має потенціал стати повноправним партнером провідних економік світу. Раніше вона фактично делегувала роль своєму представнику Китаю. Нині ж G20 пропонує рівноправні стосунки та зрозумілі правила гри.

Краще торгувати, ніж воювати

Зверніть увагу на учасників IMEC: там є Саудівська Аравія та ОАЕ, які з 2024 матимуть право стати членами БРІКС та змінити його абревіатуру. Цікаво, чи захочуть вони слухати віртуальні звернення Путіна чужим голосом (як це було в ПАР), або ручкатися з поки що виїзним Лавровим, який стає все більш токсичним, якщо це може поставити під сумнів їхню участь у глобальному логістичному проєкті, який гарантовано принесе шалені прибутки.

Новий проєкт IMEC, ніякої Росії

Це риторичне питання. Ба більше, Саудівська Аравія, як організатор та сторона, що приймала нещодавній саміт з обговорення української формули миру в Джидді, чітко надсилає сигнал, що хоче бути на боці переможців (так добре і для карми, і для фінансового балансу).

До теми Точка неповернення для Росії: чи стане саміт у Джидді новою Касабланкою і яка роль Китаю

Важливо, що в цих глобальних проєктах на мільярди та трильйони немає не лише Китаю, але й Росії. Так буває, коли ти заважаєш світу розвиватися. А саме це й робить Росія – ця недоімперія не лише веде геноцидну війну проти України, вона також зруйнувала сталі економічні та торговельні зв'язки, загрожує світу голодом. Не забуваймо, що події "Арабської весни" спровокували саме загроза голоду та економічна криза в північній Африці, а далі були війни в Сирії та Лівії, міграційна криза в Європі та ще багато чого поганого.

Нині Росія робить все, щоб повторити те саме, а відповідно несе пряму загрозу не лише Україні, але й іншим країнам і навіть цілим континентам. На відміну від погроз Дмітрія Мєдвєдєва у соцмережах, ця загроза реальна, і світ це розуміє. А тому діє.