У листопаді 2022 року на саміті G-19 Володимир Зеленський представив "українську формулу миру" з 10 пунктів, що ґрунтується на принципах Статуту ООН та міжнародного права. Кожен із напрямків української формули було закріплено в резолюціях Генасамблеї ООН. Також її інколи називають "Формула миру Зеленського". 24 Канал проаналізував попередні результати саміту в Саудівській Аравії та ймовірні наслідки для майбутнього України та Росії.

Цікаво Які питання готові взяти на себе держави в українській "формулі миру"

Що передбачає "українська формула миру"

  • радіаційна та ядерна безпека,
  • продовольча безпека,
  • енергетична безпека,
  • звільнення всіх полонених і депортованих,
  • виконання Статуту ООН і відновлення територіальної цілісності України та світового порядку,
  • виведення російських військ і припинення бойових дій,
  • справедливість (спецтрибунал),
  • екоцид, потреба негайного захисту природи,
  • недопущення ескалації,
  • фіксація закінчення війни.

"Формула миру Зеленського" відображає погляд України на те, як має справедливо завершитися війна з Росією. Це є основа, яка має стати спільною для України, Росії та всього цивілізованого світу.

Учасники переговорів у Копенгагені / фото Офісу Президента

Перша така зустріч відбулася наприкінці червня 2023 року в Копенгагені й особливо не афішувалася – це формат консультацій. Саме тому він не передбачає гучних спільних заяв по завершенню зустрічей. Мета заходу – узгодити в ході переговорів позиції та підготувати фінальні рішення за участі перших осіб. Україну на цих зустрічах представляв голова Офісу Президента Андрій Єрмак.

Вочевидь формат "Саміт про мир в Україні" є новим наповненням у нинішніх реаліях "Кримської платформи", яка передбачала мирне вирішення протистояння Україна та Росії шляхом відновлення справедливості. Нині росіяни, може, й мріяли б про повернення формату "платформи", проте самі своїми численними злочинами зробили його неможливим після 24 лютого 2022 року.

Друга зустріч радників з нацбезпеки відбулась у місті Джидда, в Саудівській Аравії, 5–6 серпня 2023 року.

Учасники саміту вже традиційно не стали робити спільних заяв (формат не сприяє), проте потік повідомлень щодо підсумків переговорів від представників різних держав (від Німеччини до Бразилії) дає розуміння, що учасники переговорів нині дивляться на те, як має закінчитись війна, за допомогою української оптики.

​Учасники переговорів у Джидді / фото Офісу Президента

Коротко цей підхід звучить так – Росія має програти.

Учасниками саміту стали представники: Саудівської Аравії, Австралії, Аргентини, Бахрейну, Болгарії, Бразилії, Великої Британії, Данії, Естонії, Єгипту, Індії, Іспанії, Італії, Йорданії, Канади, Катару, Китаю, Кувейту, Латвії, Литви, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Об’єднаних Арабських Еміратів, Південно-Африканської Республіки, Польщі, Республіки Корея, Румунії, Словаччини, Союзу Коморських Островів, Сполучених Штатів Америки, Туреччини, Фінляндії, Франції, Чехії, Чилі, Швеції, Японії, а також Європейського Союзу та ООН.

Всього ж участь у саміті взяли близько 40 країн – тиждень тому повідомлялося лише про 30, і це дуже добрі новини для України.

Місце проведення саміту було обрано не випадково:

  • Саудівська Аравія нині намагається показати себе як сильного та впливового регіонального гравця, який однаково успішно комунікує як з "Глобальним Заходом", так і з Індією чи Китаєм.
  • Останній допоміг саудитам замиритися з Іраном і запропонував свої послуги та гроші для реалізації амбітних проєктів саудитів. Зближення з КНР занепокоїло США та ЄС, які накопичили клубок претензій до Ер-Ріяда, але змушені були про них забути перед ризиком втрати союзника та ще більшою проблемою в особі Китаю та Росії.


Формат переговорів у Джидді передбачає численні двосторонні зустрічі / фото Офісу Президента

Саудівська Аравія вдало використала протиріччя сторін, але при цьому показала себе самостійним гравцем. Травневий виступ президента Зеленського на саміті Ліги арабських держав, який проходив саме в Саудівський Аравії, показав, що саудити грають у довгу і не бажають бути на другорядних ролях.

Друга зустріч радників з нацбезпеки була доволі несподівано для багатьох анонсована наприкінці липня. Одним із перших про Саміт про мир в Україні в саудівській Джидді написало 30 липня видання The Wall Street Journal. Особливий акцент було зроблено на те, що Росію не запрошено навіть формально.

Для фахівців це не стало сенсацією, адже саме в такому форматі пройшли переговори в столиці Данії. Натомість подальші події вже відверто здивували. Мовиться про участь у саміті Китаю. За інформацією The Wall Street Journal, КНР запрошували також і до Данії, але китайці погодились прибути лише до Джидди. Схоже, "щось" таки сталося.

Ще в квітні 2023 року посол КНР у Франції Лу Шає навчав Європу мистецтву геополітики та розповідав про "подарунок Хрущова" та "несправжні кордони 1991 року". З того часу багато змінилося – пан посол втратив роботу, а пан Сі Цзіньпін – обличчя.

  • Китайську делегацію в Джидді очолював Лі Хуей, якого призначив тамтешній лідер Сі Цзіньпін як спецспредставника КНР із розв'язання "російсько-українського конфлікту".
  • Китайський дипломат мав змогу провести зустрічі не лише з Андрієм Єрмаком, але й своїм американським колегою радником з національної безпеки США Джейком Салліваном, а також представниками інших держав, зокрема, країн G7 та БРІКС.


Лі Хуей, ймовірно, мав важливу місію від Сі / фото Getty Images

За словами глави ОП Єрмака, представник Китаю "дуже жваво брав участь у розмовах, висловлював свою думку", і "це беззаперечний прояв конструктивної позиції". На думку Єрмака, Україна почула від Китаю на саміті у Саудівській Аравії те, що Пекін готовий надалі брати участь у цьому форматі.

Водночас глава ОП сподівається, що Китай стане активним учасником пункту "формули миру" Зеленського щодо ядерної безпеки.

Поява Китаю на подібному заході може означати, що в Пекіні також зробили свій вибір. Після того як провалився план Росії за три дні захопити Київ, а росіяни зав'язли в Україні, для Китаю підтримка Путіна стала занадто дорогою репутаційно. Росія нині перетворилась на токсичну субстанцію, з якою офіційно ніхто не бажає мати справ.

Саме тому виникають ситуації, схожі до нещодавнього показового знущання над Путіним на його ж заході – саміті "Росія – Африка".

  • Сам саміт начебто мав пройти за правилами росіян, натомість президент Єгипту показово запізнюється на зустріч з Путіним і змушує того нервово чекати, а президент ПАР Сіріл Рамафоса заявляє, що Африці не потрібні "російськи дари" (подачки), їй потрібні справедливі умови та рівноправні стосунки.
  • Добиває рештки репутації російського лідера президент Коморських Островів Азалі Ассумані (його країна нині очолює Африканський Союз), який прямо говорить про необхідність припинення росіянами саботажу та відновлення зернової угоди.

Хоча на Росії досі можна непогано заробити, особливо, якщо є опція не зважати на громадську думку всередині, проте з кожним днем Кремль закопує себе ще глибше. І вже таким чином знищив майбутнє для кількох поколінь власних мешканців, тому ризик того, що ця держава потягне за собою в безодню й тих, хто їй допомагає, швидко зростає.

Китай же бачить себе успішною країною й не хоче асоціюватися з невдахами, що втратили обличчя, особливо якщо їхня підтримка щоразу буде коштувати все дорожче.

До того ж нікому не подобається, коли твій союзник плює тобі в обличчя, розміщуючи ядерні заряди в Білорусі – всупереч обіцянкам припинити ядерну ескалацію. А також говорить про підтримку принципу "одного Китаю" і водночас брутально порушує десятки резолюцій ООН, а потім ще й влаштовує блокаду Чорного моря та українських портів з зерном, більша частина якого мала прибути саме до КНР.

Саме тому активна участь Пекіна на Саміті в Джидді – це сигнал для Росії бути скромнішою, тобто – терпіти.

Власне цим Росія вже займається. Показова тут реакція головного яструба російської зовнішньої політики – блогера Дмітрія Медвєдєва. Той, коментуючи саміт радників з нацбезпеки у Джидді, зрадив свій стиль і наступив на горлянку власній пісні – відмовився від образ на адресу учасників саміту та забув погрозити їм ядерною зброєю.

Важко засуджувати бажання закінчити війну. Неможливо сперечатися з відсиланнями до Статуту ООН при розумінні того, що крім суверенітету там є ще й право націй на самовизначення,
– Дмітрій Медвєдєв вочевидь на стадії прийняття результатів саміту у Джидді, 6 серпня 2023 року.

Чому так сталося? Все просто, нині Росія має справу не з абстрактним "колективним заходом" з тубільних теорій змов, а з цілком конкретними "шановними партнерами" з Китаю, Індії, Саудівської Аравії, Бразилії, ПАР та інших держав, яких Москва вважала своїми як не союзниками, то принаймні симпатиками. Зараз спостерігаємо, що насправді це була лише ілюзія, удавана реальність.

Правда ж полягає у тому, що світ втомився від Росії (тут мова і про "Захід", і про "Глобальний Південь") – ніхто не бажає мати справи з державою-терористом, який в 21 столітті влаштовує геноцид у центрі Європи, а решті світу опціонально погрожує чи то ядерною зброєю, чи то голодом.

І тут пан Медвєдєв дуже доречно згадав історію, тільки починати потрібно не з 1991 року, а раніше – з часів Другої світової. Тоді також був агресор, який порушив усі правила гри та влаштував страшну війну. Спочатку з ним також намагались домовитись, але після того, як він проявив себе абсолютним злом, стало зрозуміло, що жодні переговори з державою-терористом не лише неможливі, але й взагалі є шкідливими.

Нова Касабланка – історія повторюється

У січні 1943 року лідери США, Великої Британії та Вільної Франції на таємній конференції у Касабланці (Марокко) заявили, що відмовляються від будь-яких сепаратних переговорів з Гітлером і будуть воювати до беззастережної капітуляції Німеччини.


Рузвельт і Черчилль на таємній конференції в Касабланці, в оточенні членів Об'єднаного комітету начальників штабів / фото ibiblio.org/hyperwar

Згодом союзникам вдалося вмовити колишнього спільника Гітлера – Сталіна відмовитись від переговорів з нацистами та узгодити спільне бачення перемоги та справедливого миру. Саме про це були Тегеранська та Ялтинська конференція.

Нині ж історія певною мірою повторюється:

  • є нова версія Третього Рейху (Росія),
  • є колишній спільник, що прагне опинитися на правильній стороні історії (КНР),
  • є союзники (Україна та G7),
  • а також глобальна коаліція, що почала нарешті усвідомлювати ризики для себе та світу (Саудівська Аравія, Бразилія, Індія, Південна Африка, Індонезія, Єгипет, Мексика, Чилі та ширше весь "Глобальний Південь").

Ба більше, є навіть африканське місто з відповідною репутацією (Джидда замість Касабланки). У Росії мають пам’ятати історію Другої світової і точно знають, що буде далі. Джидда для росіян – точка неповернення, вони вже можуть починати тренуватися повзати на колінах, як заповідав їх колишній президент.