Треба відходити від "совка", – доброволець про застарілу культуру поховання військових
- Доброволець Владислав Терешин закликає змінити культуру поховання загиблих військових в Україні, щоб держава системно опікувалася цим процесом, а не лише ініціативні групи.
- Прикладом системного підходу є бригади "АЗОВ" та Третя окрема штурмова бригада ЗСУ, які впроваджують культуру поховання, поки це не стало нормою на загальнодержавному рівні.
Процедура поховання загиблих військових потребує змін. Цим повинна опікуватися не родина чи друзі, а держава – на системному рівні.
Доброволець Владислав Терешин в ефірі 24 Каналу зазначив, що в Україні дуже багато загиблих, але досі немає навіть елементарної культури поховання. Цим має опікуватися держава, а не ініціативні групи з числа друзів та родичів загиблих.
Дивіться також Родичі не можуть забрати тіло: Максим Нагорний, чий заповіт цитував Зеленський, міг загинути
Чому варто змінювати культуру поховання?
"Коли в нас загинув друг, він казав: "Якщо я загину, я хочу, щоб на моїх похоронах люди відтискались". Як у відео американських похоронів: загинув солдат – і на похороні всі відтискаються", – розповів Владислав Терешин.
Він додав, що саме тоді дізнався: у США існують усталені традиції поховання, особливе ставлення до вшанування загиблих. Починаючи з доставки тіла – у їхньому випадку, наприклад, з Афганістану. Труну виносять із літака – акуратно оформлену, а не просто обкладену вінками, як це часто буває в Україні.
В Україні культуру поховання та догляду за загиблими впроваджують, зокрема, такі бригади, як "АЗОВ" та Третя окрема штурмова бригада ЗСУ. Вони мають власні патронатні служби, які опікуються і пораненими, і загиблими. Натомість загалом у Збройних силах України така система поки що не налагоджена на загальнодержавному рівні.
Ми займались тим, щоб військкомат надав якісь документи. Потім з цими документами треба йти до місцевої влади. Його поховали на Алеї Слави в Харкові. Він отримав звання Героя України посмертно,
– сказав Терешин.
Він додав, що навіть людей із нагородами не можуть гідно поховати, якби не ініціатива друзів, близьких і родини. А якщо в когось немає родини чи близьких – такого поховання герой не отримає. Саме тому ці підходи потрібно змінювати.
Цвинтарі мають бути, наче парки
Він пригадав, що колись знімав житло в Берліні навпроти кладовища. Через цей цвинтар люди бігали, хтось гуляв з візочком, адже він мав вигляд, як парк.
І так має бути. Подивіться на кладовища у Великій Британії, у США – як виглядають військові цвинтарі. Нам треба змінювати підхід. Треба відійти від "совка", який просто ховав людей і всім ставив однакові гранітні плити,
– сказав Терешин.
Він зазначив, що на такі могили не хочеться приходити нікому, окрім родичів і близьких. Додав також, що українські цвинтарі постійно розширюються: коли їдеш автомобілем через населені пункти, повсюди видно прапори на могилах.
Та якою б страшною не була ця картина, пам’ять про загиблих потрібно зберігати. А щоб зберегти – слід створити щось, що залишиться на роки. Бо прапори з часом зникнуть: їх познімають, вони поламаються – і цвинтар перетвориться на звичайне місце поховання. Люди просто проходитимуть повз.
Важливо! 48-річний захисник Григорій Кутик із села Білогородка на Рівненщині помер від тяжкого поранення, отриманого на фронті. У Вербській громаді оголосили жалобу та готуються гідно вшанувати пам’ять полеглого Героя.
Але ж це – воїни. Це – загиблі у війні. Молоді хлопці й дівчата, які могли б жити. І для того, щоб пам’ять про них жила – держава має вкладати в це ресурси.