Зіпсована досконалість: як можна зламати досконалу систему, що працювала роками

Полягали ці збої в періодичному тимчасовому зниженні вихідної потужності одного з передавачів. Силами штатного персоналу усунути несправність не вийшло – заміна вузлів і модулів радара нічого не давала. Детальний аналіз не виявив ніякого зв'язку між цією "блудною" несправністю і вологістю, температурою, силою вітру чи будь-яким іншим зовнішнім фактором.

Читайте також Фабрика дитячого горя: в ООН послухали, як Росія "захищає" українських дітей

Нічого не дала й великовузлова заміна модулів радара, яку провели фахівці компанії-виробника. Ситуація була критичною. А якщо взяти до уваги, що радар слідкував за совєтськими Курильськими островами та Камчаткою, нашпигованими балістичними ядерними ракетами, все виглядало просто катастрофічно…

Розгадка виявилася випадково. Під час співбесід один із молодих офіцерів, який служив на цьому секретному об'єкті, зізнався, що завів роман із місцевою ескімоскою. Оскільки контрацептивів під рукою не було, а він раніше десь читав, що навіть короткочасне високочастотне опромінювання може призвести до псування чоловічої репродуктивної функції, то молодий чоловік під час своїх чергувань час від часу відкривав оглядовий люк на хвилеводі радара, встромляв туди "своє причандалля" на кілька секунд, а після "процедури" закривав його назад.

Як ви вже могли здогадатися, сьогодні мова піде не про радари, а про те, як будь-яку, навіть найдосконалішу систему, можна зіпсувати.

Американська економіка не одразу була однією з найсильніших у світі

Сучасним американцям дісталася у спадок держава із потужною економікою та стабільною системою управління. Сучасні американські політики ще зі шкільної парти знають, що така система політичного управління сформувалася через низку історичних подій і рішень.

Американська система управління державою, що заснована на принципах демократії та балансу влади, формувалася протягом століть. Основоположним документом є Конституція США, прийнята в 1787 році, яка заклала фундамент для федерального устрою, розділення влади між законодавчою, виконавчою та судовою гілками, а також гарантувала основні права і свободи громадян.

Ця система розвивалася через численні історичні виклики, зокрема Громадянську війну, Велику депресію, світові війни та холодну війну. Проте адаптуватися до сучасних викликів, зокрема до зміни гравців на геополітичній шахівниці, технологічні зміни, та міжнародні конфлікти, ця система все ще не може.

Економіка США теж еволюціонувала впродовж віків, і не від народження була надпотужним організмом. Її також можна назвати спадщиною розумних керівників кількох попередніх поколінь. Одним із ключових елементів цієї спадщини була Бреттон-Вудська система, створена після Другої світової війни. Вона передбачала створення Міжнародного валютного фонду (МВФ) та Міжнародного банку реконструкції та розвитку (сьогодні частина Світового банку).

Важливо Росіяни дадуть Харкову спокій лише в одному випадку

Після руйнації Європи у Другій світовій війні та фактичного "самознищення" Старого світу та економік його провідних держав (Німеччини, Франції, Британії, Нідерландів), був потрібний новий кістяк, новий стрижень, на якому могла б відродитися світова економіка. Ним стали США зі своєю валютою, американським доларом, що перетворився на світову валюту. Це, своєю чергою, також сприяло стабілізації світової економіки, а головне – зміцненню позицій США як глобального лідера.

Саме завдяки цим фундаментальним принципам та історичним подіям у минулому, США змогли розвинутися в державу зі стабільною політичною системою та однією з найсильніших економік світу.

Ядерна зброя і паритет гарантували відносний спокій людства

Ще зовсім свіжими в спогадах є часи, коли після Другої світової війни світ був поділений на дві частини, два полюси, центрами притягання в яких стали США та Совєтський Союз. Усі інші держави так чи інакше змушені були примкнути до одного з цих полюсів впливу.

Тривалий період між кінцем Другої світової (1945 рік) та кінцем 1980-х отримав назву холодна війна. Дві наддержави, наче два альфа-самці, зійшлися в щільному клінчі – вони грали м'язами, брязкали зброєю, демонструючи силу та спроможність у будь-який момент завдавати удару. Але кожна зі сторін розуміла, що наявність величезного арсеналу ядерної зброї в супротивника гарантує не лише жорсткий удар у відповідь, але й повне знищення людства.

Саме наявність ядерної зброї і певного ядерного паритету, а не розумна політика і розважливість, гарантувала тривалий відносно спокійний період в історії людства.

У США на додаток до величезного арсеналу ядерної зброї та засобів її доставки, була ще найпотужніша економіка світу (наслідок тої самої Бреттон-Вудської системи, що дістався у спадок).

Як США стали одноосібним світовим суддею

Саме ця потужна економіка і вміле використання історичних можливостей дозволили президенту США Рональду Рейгану реалізувати багатокроковий план та втілити в життя мрію кількох поколінь американців – розвалити СРСР! Настала епоха одноосібного домінування Сполучених Штатів у світі. І якщо досі у світі було "два світових судді", що вирішували всю міжнародну світову політику та долі цілих держав і народів, то тепер таким "світовим суддею" залишилися лише США.

Станом на початок 2000-х років ВВП США складав близько третини сумарного світового ВВП. Разом із головною світовою валютою – доларом США, це були вагомі аргументи для практично одноосібного світового економічного домінування. А наявність найпотужнішої сучасної армії і її вістря – військово-морського флоту із найбільшою кількістю авіаносців (за цим показником США перевершували решту світу разом взяту), дозволяли одноосібно домінувати й у військовій сфері.

Зауважте Чий офіцер загинув під Кринками, і чи посилав Лукашенко до нас своїх військових

США стали таким собі "одноосібним правителем", суддею та арбітром, що сам схвалював рішення, встановлював правила і сам слідкував за їхнім виконанням. А якщо якась країна чи диктатор відмовлялися виконувати ці правила чи рішення такого "світового судді" – до нього навідувалася "виконавча служба" у вигляді авіаносної групи і швидко "наводила лад".

У дієвості такої системи змогли переконатися доволі багато диктаторів та норовливих правителів. Система, можливо й не була ідеальною, але вона працювала і тривалий час забезпечувала відносний спокій у світі та тримала в межах дозволеного багатьох диктаторів.

Як же так сталося, що після тривалого спокою з одноосібним домінуванням США, у світі знову запанував хаос, а в центрі Європи от уже майже 2 роки палає війна? Чому увага світової спільноти знову прикута до відразу кількох гарячих точок у світі – Близький Схід, Гаяна, Ормузька протока та Тайвань?

Судячи з усього, причин для цього є відразу кілька.

Поки США вкладалися у війни – Китай інвестував

Першою причиною можна назвати те, що американські стратеги "профукали" зростання Китаю. Загравання з комуністичним режимом КНР у 70-х роках можна було пояснити спробою перетягнути недавніх соратників совєтів на свій бік.

Президент США Річард Ніксон навіть здійснив особистий візит до Китаю, віддаючи шану Піднебесній. Згодом було чергове потепління у стосунках і нова стратегія китайського керівництва, що прагнуло модернізувати економіку відсталої країни, скаліченої дикими комуністами та експериментами Мао. Китай поступово перетворювався у світову фабрику по виробництву всього.

Наївні західні стратеги вважали, що експортуючи технології, використовуючи дешеву робочу силу та модернізуючи (європеїзуючи) Китай, вони зможуть трансформувати донедавна комуністичну країну в капіталістичну. Не так сталося, як гадалося!

Китайське світобачення, що пройшло крізь віки, їхнє вміння дивитися на решту світу "збоку і зверху", а також концепція "прихованої сили" – як одна зі складових стратегії Китаю – незабаром почали проявлятися.

Китайські лідери "тихою сапою" обробили величезні території в Азії, Африці та Латинській Америці, сформували справжню противагу одноосібній гегемонії США. Кожний шанс "зробити підкоп" під позицію Штатів, кожна можливість допомогти ворогам чи опонентам США – все це було реалізовано.

За той час, коли американці витрачали 4 трильйони на безглузді війни на Близькому Сході, у Північній Африці та інших куточках світу, китайці приходили в особі своїх приватних та державних компаній, інвестували в розробку корисних копалин, інфраструктуру та енергетику бідних країн, підсаджуючи їх на свою "голку".

У підсумку всі країни, куди Китай прийшов зі своїми інвест-проєктами (без огляду на рівень демократії та не задаючи зайвих запитань про права людини), та всі країни, яким так чи інакше раніше "насолили" США – чи то надмірною силою, чи невиправданою війною, чи просто ущемленням інтересів якогось із диктаторів через недотримання демократичних стандартів – всі вони неформально об'єдналися навколо Китаю. Тепер це неформальне об'єднання заведено називати Глобальний Південь. І з цим явищем доводиться рахуватися навіть США.

"Батьки-засновники" США цього точно не планували

Ще одним параметром, що постійно і невпинно змінювався, вдосконалювався і поширювався, стали технології. Точніше – рівень їхньої доступності. На сьогодні лише деякі з потужних технологій залишилися ексклюзивними, доступними дуже обмеженому колу країн чи компаній.

Технічний прогрес розвивався такими темпами, що за ним не встигали деякі навіть дуже просунуті раніше в технологічному плані західні компанії. Їм доводилося схвалювати непопулярні рішення, продавати свої підприємства (тому ж Китаю), часом разом із брендом, що дістався їм у спадок ще з початку 20-го століття.

Але найголовніше – це військові технології. Надсучасна зброя і боєприпаси стали доступними для значно ширшого кола країн, навіть не дуже технологічно розвинутих. Це змінило конфігурацію сил у багатьох регіонах.

Так, цим, донедавна аутсайдерам у військовій справі, і досі недоступні міжконтинентальні балістичні ракети (МБР) і лазерна зброя у космосі. Але їм це не потрібно! На регіональному театрі військових дій питання вирішують не МБР чи лазери в космосі. Тут важливіше мати сучасні засоби ППО, радіоелектронної боротьби, розвідки та безпілотні військові машини. Китай і Росія допомогли їм із придбанням.

Ще одним фактором, що змінив світ, стали надпотужні транснаціональні корпорації. Треба визнати, що вони (і в першу чергу американські компанії) отримали значно більший вплив на формування політики, ніж це було раніше. І вже точно так не було задумано "батьками-засновниками" США. Цей зв'язок між політиками і великим бізнесом часто не є вульгарною корупцією чи прямолінійним зв'язком із підкупом потрібних голосувань. Все значно складніше, але водночас і цинічніше. Транснаціональні корпорації цікавить в першу чергу прибуток.

І до чого ми в підсумку приходимо?

США мовчки спостерігають за появою нового світового порядку

"Американський світ" (Pax Americana), який ми досі знали, руйнується на наших очах. Країни Глобального Півдня, проєктуючи ненависть до США на Україну, втішаються подіями останніх 2 років. А українці, які так довго слухали розповіді про переваги демократії та ліберальні цінності, здається, зараз вірять у них більше, ніж ті, хто створював ці розповіді.

Щобільше, українці не на словах, а своїми діями вже кілька разів підтверджували, що вірять у цінності демократії: на Майдані у 2004-му та 2014-му, на Донбасі з 2014 по 2022-й. Зараз ми "підписуємося" під цими цінностями своєю кров'ю у степах Херсонщини, Запоріжжя та Донбасу. Що може бути більшим доказом нашої вірності таким цінностям та ідеалам?

Сучасний світ вже дуже відрізняється від того, в якому народилися і до якого звикли сучасні американські політики. Але усвідомлення цього, здається, ще не прийшло до деяких із них. Барак Обама був так захоплений "перезавантаженням" нових стосунків із Росією, що "не звернув увагу" спочатку на вторгнення Владіміра Путіна в Грузію у 2008 році, а згодом у 2014 році побоявся зіпсувати "щойно налагоджені крихкі стосунки" через анексію Криму та початок війни на Донбасі.

До теми Ніккі Гейлі потрібен "чорний лебідь", щоб перемогти Трампа

"Не стріляйте, це їх тільки розізлить!" – здається, саме так кричали учасники деяких "мирних демонстрацій" у Парижі напередодні німецької окупації. Чим це закінчилося для Франції через кілька тижнів, зараз вже всі знають. Натомість вислів про те, що "неможливо домовитися із тигром, коли твоя голова вже у його пащі" належить Вінстону Черчиллю, який вгамовував затятих політиків-миротворців, яким здавалося, що вони знають як можна домовитися із Гітлером.

Чи знають про це деякі американські політики? Чи готові вони зняти застарілі рожеві окуляри та побачити реальний світ із Китаєм, його васалом Росією та всім Глобальним Півднем? Чи усвідомлюють вони, що затримуючи поставки зброї Україні, встановлюючи різноманітні перепони та обмеження щодо зброї для України, вони лише послаблюють свою безпеку, безпеку у всьому світі та ведуть до розвалу НАТО?

Республіканці, схоже, загралися і далі граються в політику та не розуміють, що таким чином можуть знищити не нас, не Україну. Вони знищують свій світ, Pax Americana. Світ, що дістався їм у спадок від розумних предків.

Отже, на початок 2024 року ми маємо момент істини, який впливатиме на долю не лише України, але й усього світу. І від цього моменту залежить хід історії для кількох майбутніх поколінь. Війна знову стала буденністю нашого світу, а ми всі спостерігаємо за тим, як з'являється новий світовий порядок.

Республіканці вважають, що США ще достатньо міцні, аби підтримувати той порядок у світі, до якого вони так звикли. Але новий альфа-самець Китай уже домінує над величезним списком держав, які мріють поміняти цей старий, на їхню думку, світовий порядок. І, якщо не станеться нічого надзвичайного, а всі сторони будуть рухатися по заданій траєкторії, то, на жаль, єдиним рішенням буде лише війна.