Білорус був російським офіцером

Виявляється, "білоруський офіцер" насправді є банальним найманцем, громадянином Білорусі, який закінчив армійську службу у лавах тамтешнього війська ще у 2004 році на посаді командира взводу. Потім він просто завербувався до російської армії.

Читайте також Ніккі Гейлі потрібен "чорний лебідь", щоб перемогти Трампа

Так, він дійсно завербувався до лав збройних сил Росії – до 328-го десантно-штурмового полку 104-ї десантно-штурмової дивізії – підписавши відповідний контракт. Ну і вбили його під Кринками, але вже у статусі російського старшого лейтенанта з білоруським громадянством, а не "білоруським офіцером". Це ж зовсім різні речі.

Однак деякі журналісти вже встигли зробити його чинним "білоруським офіцером". Він дійсно ним був, але виключно до літа 2004 року, про що у його військовому квитку є відповідні записи. Відчуйте різницю.

Дехто навіть вирішив, що самопроголошений президент Білорусі Алєксандр Лукашенко нібито послав до нас своїх "ихтамнетов", не заглиблюючись у сенс особливостей та порядку проходження служби військових у Росії та Білорусі. Там же чітко зняті сторінки із записами, чим й коли був призваний загиблий, міститься навіть його послужний список, а також – ким й коли виданий військовий квиток. Там все це досить ґрунтовно розписане.

Який білоруський "ихтамнет" (який апріорі повинен діяти приховано та у таємниці) буде тягати з собою увесь цей стос документів, що стосуються саме білоруського етапу його служби? Так буде діяти лише офіційно оформлений російський військовик, який має "легальні підстави" перебувати саме у цій місцевості у лавах офіційного саме російського військового формування, для якого білоруські документи мають вже другорядне значення.

Служити у російській армії було особисте рішення Лазарєва

З цього стають цілком зрозумілими декілька очевидних речей.

1. Старший лейтенант Лазарєв, коли проходив службу у збройних силах Білорусі був, скажімо так, не дуже успішним офіцером. У його послужному списку існує цілком зрозумілий "зигзаг" – курсант, командир взводу, командир роти, а потім вжик, перед звільненням, й знову – командир взводу, а потім звільнення…

Рекомендуємо Чого бізнес може навчитися у професійних українських військових?

Очевидно, у месьє Лазарєва перед звільненням щось "не задалось" по службі. Він був ротним, а потім – бац і вже знову взводний, щось пішло не так.

2. Наведені проїзні квитки (до Ульяновська, який є місцем дислокації 31-ї окремої десантно-штурмової бригади, що стала базовою для формування 104-ї ДШД) та закордонний паспорт громадянина Білорусі, а також час видачі самого військового квитка свідчать про те, що месьє Лазарєв цілеспрямовано вербувався та їхав служити саме у це з'єднання. Причому, саме як іноземний громадянин, який виявив бажання служити у російському війську (інакше, йому не потрібний був би закордонний паспорт). Тобто це його особисте рішення.

3. Судячи з прикладеного погона у російському війську з ним не тільки підписали офіційний контракт, а й зробили тим же "старшим лейтенантом", яким він, очевидно, звільнявся з білоруського війська.