Звільнення Херсона та бої за Кінбурнську косу: яким буде новий етап російсько-української війни

Чергова та дуже серйозна поразка Путіна на західній частині Херсонської області, де-факто, стала закінченням великої літньо-осінньої кампанії України, у межах якої Сили оборони отримали ініціативу та повною мірою реалізували її. Звільнення Херсона поклало відлік безпосередньої підготовки обома сторонами до зимової кампанії.

Дивіться також Звільнення Херсона: як Росія створювала ІПСО та пастки для ЗСУ, але отримала повний провал

Немає ніякого сумніву, що бойові дії взимку не матимуть характеру виключно позиційної війни. Попри погіршення погодних умов та спроби Росії заморозити конфлікт для власного перегрупування та відновлення боєздатності військ, Україна не витрачатиме перевагу в оснащенні власних військ у холодну пору року.

Вихід ЗСУ на берег Дніпра погіршив перебування росіян на східній частині Херсонщини 

• Окрім безпосередньо звільнення великої кількості міст та селищ з-під гніту окупантів, визволення Херсона з військової точки зору дало змогу Силам оборони України не просто взяти під вогневий контроль частину Лівобережжя, а й значно погіршити цим ситуацію для логістики окупантів.
• Перші ж наслідки такого просування росіяни відчули наступного дня після буцімто закінчення виведення військ із Правобережжя, коли Сили оборони України почали накривати загарбницьке угруповання на Кінбурнській косі. Надзвичайно активна робота нашої артилерії призвела до серйозних ворожих втрат та до необхідності виведення техніки з цієї частини суходолу.
• Взяття коси під вогневий контроль дає змогу ЗСУ не лише простіше деокупувати цю ділянку місцевості, а й надати можливість Україні відкрити Миколаївський порт. А це вже неабияк посилить вітчизняну економіку, а також послабить російські позиції щодо тиску на офіційний Київ та на цивільні країни світу.
• Крім того, завдяки просуванню до Дніпра, ЗСУ отримали змогу взяти під вогневий вплив дорогу з Криму до Армянська, що вже відсотків на 30 погіршує стан росіян на Півдні.

Зверніть увагу! Кінбурнська коса – це єдина частина Миколаївської області, що  офіційно поки не звільнена від окупантів. Сили оборони України працюють над цим. Звільнення Кінбурнської коси означатиме чергову ганебну поразку Чорноморського флоту Росії і зміцнення позицій України в Чорному морі. 

І хоча форсування Дніпра вважається неможливим, бо прокладання понтонних переправ, перекидання тисяч військових та сотень одиниць техніки виглядає малоймовірним, у Міноборони вже показали загадкове відео переміщення окремих груп спецпризначенців через ріку. Тож навіть якщо в Генштабі приймуть рішення не проводити настільки масштабну операцію по створенню та розширенню плацдарму на Лівобережжі, нанесення точкових ударів по окупантах диверсійними групами точно буде.

У цьому контексті достатньо цікавим варіантом є витіснення загарбників далекобійною артилерією із подальшим просуванням особового складу до Нової Каховки. Контроль над цим містом означатиме можливість відрізати Крим від постачання води.

Як може виглядати фронт далі

Свою тактику та стратегію щодо подальшого ходу війни обирають як в українському генштабі, так і у ворожому. Розмежування обох сторін по берегах Дніпра звільнило для України та Росії чималу кількість особового складу, яку можна використати на інших напрямках.

Тепер важливо, хто ж зможе відновити боєздатність військ, перекинути їх та застосувати першим. Адже це може бути перехоплення стратегічної ініціативи. Тобто противнику доведеться вже діяти у відповідь та намагатися реагувати на виклик, а не створювати його.

Напередодні Пентагон назвав великим досягненням звільнення Херсона, але попередив про важкі бої. Зокрема, в Міноборони США попередили, що російські війська не збираються залишати решту окупованих територій.

Для росіян варіантів застосування власних військ, які вийшли з Херсона, не дуже й багато. Частину угруповань вони вже перекинули під Мелітополь для укріплення лінії оборони в Запорізькій області.

Якщо ЗСУ вдасться завдати удару по загарбниках на цій ділянці фронту та вийти до міста, це переріже сполучення окупантів між Донбасом та Кримом та зробить долю росіян на Півдні взагалі нестерпною. 

Після умовного прориву до Мелітополя Україна контролюватиме всі логістичні можливості росіян через Чонгар, а всі загарбницькі сили, що перебувають на лівобережжі Херсонщині опиняться у такій ситуації, яка була на правобережжі. Коли логістика "впала", натиск України зростає, а для виживання потрібен черговий "жест доброї волі".

Також росіяни можуть перекинути частину військ на Донбас. Їм це потрібно, аби хоч якось спробувати чи то стабілізувати ситуацію, чи остаточно закидати наших захисників "гарматним м'ясом" для виходу на адмінкордони Донеччини та Луганщини – щоб Путін міг показати населенню хоча б якийсь успіх "спецоперації".

Втім, не можна виключати й того, що загарбники спробують перекинути частину сил на північний напрямок – аби підсилити наявні там угруповання та спробувати атакувати Україну на Волині чи на Київщині. Звісно, що Сили оборони України готові до будь-якого розвитку подій. 

До речі Як ЗСУ даватимуть відсіч у випадку вторгнення з Білорусі: вражаюче відео від Міноборони

Чимало опцій для подальшого звільнення нашої території є й в українського Генштабу, адже витіснення росіян з Херсона також звільнило чималу частину боєздатних та професійних підрозділів, які після перепочинку можна відправити робити смерть ворогам на багатьох напрямках.

Однак, як саме головнокомандувач вирішить розпорядитися військами навряд чи відомо комусь, окрім дуже обмеженого кола осіб. Водночас з моменту повномасштабного вторгнення українські генерали постійно дивують ворога, роблять його перебування на нашій землі неможливим та змушують демонструвати суцільний "від'ємний наступ" один за одним.

До того ж, з початку повномасштабного вторгнення Україна продемонструвала, що здатна бити по окупантах на тих ділянках фронту, де загарбники найменше очікують удару. Тож нехай весь світ знов здивується винахідливості наших військових, а для росіян це стане неприємним сюрпризом. Адже будь-який військовий провал Росії наближає не лише нашу перемогу, а й посилює конфронтацію всередині російського суспільства.