Укр Рус
10 серпня, 10:34
4

Українські Рокфелери 19 століття: як жили та куди вкладали гроші Ханенки

Основні тези
  • Богдан та Варвара Ханенки, відомі меценати і мільярдери-підприємці 19 століття, управляли бурякоцукровими заводами та мали високе місце в аграрно-промисловій сфері Російської імперії.
  • Ханенки розвивали культурні проєкти в Україні, активно інвестуючи в мистецтво, зокрема, створили музей у Києві, який досі працює. 

Богдан та Варвара Ханенки увійшли в історію економіки України, як важливі постаті, адже попри меценатство, родина займалася цукровим бізнесом, фінансами, державною законотворчістю. Крім того, їхня любов до мистецтва створила в Україні культурний проєкт, який фінансувався завдяки власній комерційній діяльності.

Походження Богдана Ханенка було шляхетським, адже він народився у сім'ї не бідного чоловіка на Чернігівщині, а один із його предків був гетьманом Правобережної України, інформує 24 Канал. 

Читайте також Найбагатший німець – власник Lidl: що відомо про статки мільярдера

Цілком логічно, що здобував Богдан Ханенко освіту не просту – навчався в Московському університеті, вивчаючи право. Згодом працював у Петербурзі та Варшаві. Відтак, адвокатська практика та землі на Чернігівщині приносили йому чималий дохід.

У 1874 році стається переломний момент для нього: він одружується з Варварою Терещенко, яка є однією із представниць багатого українського роду, про що йдеться на сайті Музею Ханенків. 

Чим володіла сім'я Терещенків 

Родина Терещенків були цукровими магнатами й мали десятки цукроварень на Лівобережній Україні. Вони контролювали на той час 11 цукрових заводів й щороку виробляли продукції на 21 мільйона рублів. Капітал родинного "Товариства цукрових і рафінадних заводів братів Терещенків" складав 8 мільйонів рублів, що у понад 8 разів перевищувало тодішній бюджет Києва.

Сім'я Ханенків наприкінці 19 століття – на початку 20 століття тісно була пов'язана з аграрно-промисловим підприємництвом у межах тодішньої Російської імперії. 


Подружжя Ханенків / Фото Фільтр

Відомо, що Богдан та Варвара управляли бурякоцукровими заводами Терещенків, які належали до сімейної бізнес-імперії. 

  • Крім цього, Богдан Ханенко у 1890-х роках обіймав керівні посади в провідних господарських структурах Російської імперії: він був директором-розпорядником, а згодом головою правління Південноросійського товариства сприяння землеробству (так званого "Землеробського синдикату").
  • Також входив до Всеросійського товариства цукрозаводчиків, Київського біржового товариства й очолював Київський комітет торгівлі й мануфактури.
  • Ханенко навіть представляв інтереси промисловців у Державній Раді Російської імперії.

Ба більше, завдяки прибуткам від цукрових заводів родини Терещенків сім'я Ханенків змогла чимало інвестувати й у культуру. 

Наприклад, під час весільної подорожі в Італії подружжя купили картини, твори епохи Відродження, античні скульптури тощо, пише видання Vector.

За все вони витратили 15 тисяч рублів, що на той час цінувалося як цілий статок – будинок у центрі Києва коштував навіть менше (8 – 10 тисяч рублів). 

  • По приїзді до України, подружжя почало будівництво будинку на Терещенківській спеціально для того, щоб розмістити там усі покупки, що були придбані в Італії.
  • Відомо, що ціна будівництва будинку сягнула 80 тисяч рублів, що дорівнювало будівництву цілого заводу.
  • Важливо додати, що крім європейського мистецтва, Ханенки цікавилися й українськими знахідками, як-от археологічні знахідки, церковне мистецтво, народні ремесла тощо. 

Втім у цьому розглядався не лише мистецький потяг, але й фінансовий проєкт. 

 

Музей Ханенків у різні роки (перші 2 фото – зали з експонатами, 3 фото – фасад будинку Ханенків) / Скриншоти з сайту Музей Ханенків

Річ у тім, що будинок, який звели Ханенки, став не лише музеєм, але й почав приносити дохід як нерухомість: якщо на першому поверсі будинку були інститут історії мистецтва та бібліотека, то на другому – апартаменти. Отже, прибуток від оренди повністю покривав би витрати на утримання музею. 

Зверніть увагу! Попри роки музей Ханенків досі працює й приймає відвідувачів у Києві. Робота музею продовжилася навіть після того, як у 2022 році поблизу нього поцілила російська ракета.