Чи все так просто з обміном полоненими: детальний розбір

7 вересня Україна і Росія провели великий обмін ув'язненими за так званою формулою "35 на 35". Літаки доставили учасників обміну в аеропорти "Бориспіль" і "Внуково".

Читайте також: Обмін полоненими відбувся: все, що про це відомо

У списку звільнених були:

1. Олег Сенцов,
2. Олександр Кольченко,
3. Едем Бекіров,
4. Павло Гриб,
5. Роман Сущенко,
6. Володимир Балух,
7. Микола Карпюк,
8. Євген Панов,
9. Артур Панов,
10. Микола Сизанович,
11. Станіслав Клих,
12. 24 українські моряки, незаконно ув'язнені після акту російської агресії в Керченській протоці у листопаді 2018 року.

Повернені політв'язні / інфографіка 24 каналу

В Україну повернулися 24 військовополонені моряки / інфографіка 24 каналу

Здавалося б, це надзвичайно радісна новина, але частина українців виступила з різкою критикою того, що відбулося. Аргументів було два. Перший аргумент має прізвище Цемах.

Цемах: чи варто було відпускати

Вперше про Володимира Цемаха, командира протиповітряної оборони терористів, як серйозного свідка по справі збитого малазійського боїнга, почали говорити влітку 2019. Саме в той час його затримала СБУ. Пізніше стало відомо, що в одному з відео раніше він зізнався, що сховав "Бук", з якого було здійснено пуск.

Відео: Цемах розповідає про збиття MH17

Цемах був першою затриманою людиною, яка мала прямий зв'язок з бойовими діями на місці під час збиття літака. Його затримали під час спецоперації в окупованому Сніжному. Разом з українськими спецслужбами операцію провели бійці 74-го окремого розвідбатальону ЗСУ. Під час спецоперації загинув український розвідник, Олександр Колодяжний. Інший розвідник втратив ногу.

Олександр Колодяжний загинув під час операції із затримання Цемаха

Багато людей використовувало це як аргумент що за Цемаха мали віддати більше в’язнів. Хоча, давайте чесно, якби не він – обмін скоріше за все просто б не відбувся.

Домовленості Путіна із Зеленським залишаються закритими

Другий аргумент – це те, що домовленості Путіна із Зеленським залишаються закритими, і ми досі не розуміємо, чому Путін почав приставати на українські пропозиції і що він за це отримає.

Читайте також: Бюрократия принадлежит тому, кто ей платит: поступит ли Зеленский как Путин

Очевидно, що ніхто не заважав йому звільнити наших заручників раніше, отримавши натомість своїх терористів і покращивши свою переговорну позицію на заході. Але він не хотів, він хотів чогось у замін і суспільство підозрює, що міг отримати це зараз.

35 на 35 чи 11 на 35

Окрім того важливими є інші моменти. По-перше більш коректно було б вважати цей обмін обміном 11 на 35, а не 35 на 35 як кругом казали представники влади. Чому? Та тому що 25 травня 2019 року Міжнародний трибунал ООН з морського права ухвалив рішення про застосування тимчасових заходів у справі за позовом України до РФ, суд зобов'язав Росію звільнити захоплених моряків і судна. РФ до 25 червня повинна була проінформувати суд про виконання наказу. Росія відмовилась.

Повідомлялось, що можливим може бути застосування санкцій щодо російського майна після 6 вересня. Затриманих моряків Росія мала б відпустити, щоб уникнути арешту своїх судів. Тим більше, що в березні були введені санкції ЄС, США, Австралії і Канади в зв'язку з російською агресією у Керченській протоці.

Читайте також: Вирішив працювати на Росію – чекай сумний фінал в Росії ж: підсумки обміну полоненими

До речі, у подібній ситуації у 2013 році за позовом Нідерландів розглядалася справа Arctic Sunrise, тоді Росія теж відмовилася визнавати юрисдикцію трибуналу і звільняти захоплених екологів. Однак через деякий час все-таки звільнила. Тобто так чи інакше Росія змушена була виконати припис.

Декілька людей з російського списку залишилися в Україні?

З цікавих фактів. За інформацією деяких ЗМІ, декілька людей з російського списку залишилися в Україні.

Військовий медик з Криму Тарас Синичак, звинувачений в державній зраді і дезертирстві, відмовився брати участь в обміні і перебуває під домашнім арештом в Івано-Франківську. Коли йому запропонували вирушити до Росії, він заявив, що є українським громадянином і нікуди виїжджати не збирається.

Зустріч повернених: різниця між Україною та Росією

Зустріч полонених в Україні та Росії разюче відрізнялась.

В аеропорту Бориспіль були присутні родичі та близькі полонених, президент України Володимир Зеленський, політики, журналісти всіх телеканалів. Це було дуже емоційно та щиро. Дивитись це і стримувати сльози було вкрай важко.

Зустріч полонених в Україні / фото 24 канал, Ростислав Лабенський

Літак в Москві практично ніхто не зустрічав. Були присутні журналісти федеральних каналів, два автобуса і автозак. Єдиний, кому приділили увагу, був головний редактор агентства "РІА Новини України" Кирило Вишинський, якого зустрічали пропагандисти Дмитро Кисельов та Ольга Скабєєва.

Кисельов і Скабеєва зустріли Вишинського в аеропорту "Внуково" / телеграмканал Newsroom

Кого віддали в Росію

Взагалі багато людей жалілися, що ми обмінюємо злочинців, терористів і убивць на героїв. Але, я перепрошую, хіба на попередніх обмінах ми з вами обмінювали наших полонених на щось інше? Ну от правда. Ну не на відмінників же з олімпіадниками з біології. Ну от правда?

Читайте також: У Росії учасників обміну полоненими зустріли лише кілька пропагандистів: фото

З нашого боку воюють і протистоять агресії пасіонарії та герої. З російської – зрадники, теориристи та інший непотріб. Я сказав щось нове? То чому ми дивуємось? Логічно, що невинних українців ми обміняли на злочинців.

Серед 35 осіб, які в межах обміну полетіли до Росії були:

1. бойовики "ЛДНР",
2. командир протиповітряної оборони "ДНР" та за сумісництвом один зі свідків розслідування збитого Боїнгу МН-17,
3. російські військові, які воювали на Донбасі,
4. російські найманці,
5. шпигуни,
6. псевдожурналіст, очільник "РІА новості Україна", який підтримував гібридну війну проти України,
7. російський ГРУшник,
8. завербована українка, яка здійснила теракт, під час якого загинув полковник СБУ Олександр Хараберюш,
9. колишні українські військові з Криму, які перейшли на службу до окупантів,
10. учасники одеського антимайдану,
11. екс-співробітник "Беркуту",
12. співорганізатор референдуму в Криму,
13. екс-заступник керівника протоколу прем'єр-міністра Гройсмана
14. та завербовані росіянами українські військові.

Чи так важливий Цемах

Що стосується Цемаха, то я спеціально не висловлювався з цієї теми поки не розібрався сам. Його роль у справі розслідування збиття малайзійського боїнга як на мене перебільшена. Один із розслідувачів Bellingcat Христо Гвоздєв говорив, що звільнення Цемаха стало можливим, оскільки у Спільної слідчої групи достатньо доказів причетності Росії. В коментарі він заявляв, що міжнародна слідча група накопичила багато об'єктивних доказів, що доводять причетність Росії, що для суду це нічого не змінить.

Читайте також: Цемах повернувся на окупований Донбас

В день обміну Володимир Зеленський заявляв, що нідерландські слідчі перед обміном його допитали. Окрім того, повідомлялось, що Цемах – достатньо мовчазний свідок і не факт, що під час суду, який невідомо, коли відбудеться, надасть необхідні свідчення.

Володимир Цемах

Ми розуміємо, що голландцям дуже б хотілося посадити за збиття літака хоча б одну людину. Але нам не менше хотілося звільнити 11 своїх. Ну і крім того, от давайте чесно. У Голландії свої інтереси, а у нас свої. Якби Цемах мав вирішальне значення для винесення вироку по страві Боїнгу – я б був категорично проти. А так – я вважаю, що наші полонені були однозначно вартими обміну.

Взагалі цікаво виходить: Росія забирає свідка у справі збитого Боїнга. Росія забирає вбивцю полковника СБУ у Маріуполі. Росія забирає кількох звинувачених у шпигунстві. Росія забирає росіян, які воювали на Донбасі. Росія і далі каже, що не причетна до війни в Україні. Це не жарт. Вони вчергове публічно, фактично, розписалися у своїх злочинах.

Непропорційний обмін – не вперше

► Україна – Росія

Тепер повернемося до пропорцій. Як я уже казав, коректніше буде говорити про обмін у форматі 11 на 35. Ну тобто практично 1 до 3. Відкрию вам таємницю – ми це робимо не вперше. Російських військових Єрофєєва і Олександра Александрова затриманих в травні 2015 року, засуджених до 14 років позбавлення волі у травні 2016 року, обміняли на Надію Савченко. А восени 2016 року українській стороні передали представника місії ООН та волонтера Володимира Жемчугова – в обмін на чотирьох людей.

У грудні 2016 року сепаратисти звільнили одного з захисників Донецького аеропорту, а пізніше Київ передав "ДНР" і "ЛНР" в односторонньому порядку 15 осіб, яких судили за сепаратизм та антидержавну діяльність.27 грудня 2017 року відбувся обмін 233 бойовиків на 73 українських полонених. Після цього обміни тривалий час блокувались.

Читайте також: Скільки українців ще залишаються у російському полоні: вражаюча цифра

Ну тобто кожного разу пропорція – не на нашу користь. Такі співідношення зайвий раз підкреслюють терористичну природу нашого ворога, для якого життя людей не мають жодної цінності. Усі терористичні організації міняють заручників на своїх членів у нерівних пропорціях. Для них люди – це цифри, для нас, на щастя, – ні.

Але, наприклад, Піт Плуг, глава організації родичів загиблих, хоча і критикуючи роль Росії, говорить, що все ж може якоюсь мірою прийняти позицію України: "Україна в складному становищі. До того ж, цій країні потрібно було розв’язувати питання майже трьох десятків невинних моряків, які хочуть повернутися додому".

► Ізраїль – ХАМАС

Ну тобто представник сімей загиблих у малазійському боїнгу розуміє це рішення, а частина нашого суспільства – ні. Нерівноцінні обміни свого часу проводив і Ізраїль. В 2011 році Ізраїль і ХАМАС домовились про видачу солдата Армії оборони Ізраїлю, Гілада Шаліта в обмін на 1027 ув'язнених. Приблизно 400 з них відбували довічні терміни покарання за масштабні терористичні акти. Рішення про обмін приймалось Кабміном Ізраілю, його затвердили 26 голосами проти проголосувало 3. В 2004 році за тіла трьох солдатів та колишнього полковника військової розвідки Ізраїль звільнив 436 ув'язнених.

В 1985 році була укладена угода, в межах якої за трьох полонених ізраїльських солдатів, Ізраїль звільнив 1150 палестинських ув'язнених. Тоді на свободу вийшов шейх Ахмед Ясин, який згодом очолив "Рух ісламського опору" (ХАМАС). Двома роками раніше Ізраїль звільнив 4765 ув'язнених табору "Ансар" і ще 65 ув’язнених палестинців в обмін на 6 ізраїльських солдатів.

► Бої за Донецький аеропорт: шанс розблокувати новий термінал і витягти поранених

Як я уже сказав – для терористів люди – це числа і математика. Для нормальних людей – ні. Хоча іноді це діє і навпаки. Ви могли бачити фільм про порятунок рядового Райана, коли держава, яка бореться за своїх солдат, втрачає інших. У нас теж є така історія.

Читайте також: Звільнений українець Панов розповів, як потрапив у російський полон

В січні 2015 року в останні дні боїв за Донецький аеропорт наші війська пішли у контрнаступ. Це був єдиний шанс розблокувати новий термінал і витягти звідти поранених. У ході наступу ми втратили багато людей. І ще багато потрапило у полон. Зокрема, командир 90-го батальону Олег Кузьміних.

Після повернення Олега з полону було створено БО "Фонд Братів Кузьміних" для допомоги тим,
хто отримав поранення в зоні бойових дій на Донбасі

Ми втратили загиблими полоненими і пораненими більше ніж могли врятувати. І ми не змогли витягти з терміналу поранених. І коли я запитав одного з командирів, які керували тією операцією, він сказав: так ми втратили більше людей, так це був ризик і ми не змогли, але якби ми не спробували – ми б втратили армію; бо ніхто не буде воювати за країну, яка не готова боротися за тебе до кінця.

Мене, як і вас, непокоїть, чи немає у домовленостях Зеленського і Путіна прихованих загроз нацбезпеці. Точніше, я маю стійке відчуття, що вони там є і питання лише у їх розмірі. Але це ж задача громадянського суспільства – контролювати владу і впливати на її рішення. І ми це готові робити у разі потреби. Але за наявної інформації цієї потреби я не бачу.

У день обміну ми звільнили з полону українців. Показавши, що ми готові боротися за кожного. А за націю, яка готова боротися, не соромно іти у бій. Вчергове показавши, що життя цінні, і що Україна своїх не кидає. І це, як ніщо інше, мотивує мене боротися за неї далі.