Хто такий "халамидник": про які риси говорить слово в оповіданні про Федька

Олеся Кух

Основні тези

Слово "халамидник" означає убогого або бешкетника, його походження пов'язане з грецьким словом для верхнього одягу бідняків.
У сучасній українській мові "халамидник" часто вживається жартівливо як звертання до пустуна чи бешкетника.

В українській мові чимало слів, які набули свого неповторного звучання трансформувавшись з іншомовних слів. Коли вони знову з'являються в розмовах, видаються чужими і незвичними. Хоч значення їх ви точно знаєте.

Що означає слово "халамидник" та звідки воно походить, розповідаємо з посиланням на пояснення ресурсу "Горох".

Дивіться також Час подати показники: як правильно сказати "щьотчик" українською мовою

Хто такий "халамидник"?

Це слово ви точно чули і знаєте завдяки художньому твору зі шкільної програми – "Федько-халамидник" Володимира Винниченка. Це оповідання викликає суперечливі думки та враження, а дехто вважає його жорстоким, незрозумілим і точно не для прочитання школярами у 5 – 6 класі.

У словниках воно фіксується як лайливе чи жартівливе звертання:

Великий тлумачний словник сучасної української мови: Халамидник – босяк, голодранець; бешкетник, пустун. Уживається як лайливе слово.
Словник української мови в 11 томах (АН УРСР, 1970 – 1980): Халамидник – убогий, злиденний чоловік; бешкетник, шибайголова. Приклади з творів Панаса Мирного та Михайла Стельмаха показують, що слово вживалося для позначення як злидарів, так і непокірної молоді.
Вікісловник подає два основні значення: 1. убогий, жебрак, босяк; 2. бешкетник, хуліган, пустун.

Слово ж походить від "халамида / хламида" слово, ймовірно, грецького походження, – старовинної назви верхнього одягу з грубої тканини. Саме такий одяг носила біднота, жебраки, які часто були дрібними злодюжками та розбишаками.

А синонімами його слугують слова:

волоцюга
голодранець
обшарпанець
обідранець
обірванець
ракло́
харпак
хуліган
шарпак
гультіпака
гульвіса
сибіряка
харцизяка
бідака
нетяга
безштанько.

Поступово слово змінило конотацію від "злидаря" до "пустуна" і уже позначало:

шибеника,
шалапута,
урвителя,
розбишаку,
бешкетника,
пустуна.

А львів'яни можуть називати його – батярем.

Панас Мирний: "Забажалося йому побути між халамидниками – тими каліками-злодюгами, що оселяють кінці великих міст".
Михайло Стельмах: "Тоді сиди, халамиднику, в запічку!" – як лайливе звертання до дитини.

У народному мовленні воно часто вживалося для дітей, які бешкетували, але водночас могло позначати людину з низьким соціальним статусом.

У сучасному мовленні слово може звучати жартівливо: "Ну ти й халамидник!" – про пустуна чи бешкетника.

Його коріння в народній мові та літературі, а сучасне вживання здебільшого має жартівливий або лайливий відтінок.