Очікування, що Путін швидко здасться, створює хибні надії: інтерв'ю Скотта Лукаса
Професор міжнародної політики з Клінтонського інституту Університетського коледжу Дубліна Скотт Лукас дав велике інтерв'ю 24 Каналу.
У розмові з телеведучим і журналістом нашого видання Даніелем Ткіє експерт проаналізував ефект успішного для України саміту НАТО в Анкарі, окремо зосередився на детальному розборі ситуації в Росії та розглянув можливі наступні кроки Путіна, зокрема зупинився на тому, чи наважиться Росія на ядерну ескалацію.
Пан Лукас також оцінив потенціал можливого запровадження США санкцій проти Росії та розповів, чи може збити позитивні для України нові налаштування президента Трампа нове загострення ситуації навколо Ірану.
Розмова з професором Скоттом Лукасом відбувалась англійською у форматі відео. 24 Канал переклав її та подає текстову версію.
На чиєму боці тепер Трамп
Почнімо нашу сесію з Анкари. Це був, мабуть, несподіваний успіх для президента Зеленського у відносинах з Дональдом Трампом. Трамп погодився надати Україні ліцензії на виробництво ракет для американських систем Patriot. Зустріч пройшла в позитивній атмосфері. Я мав честь бути присутнім там особисто і висвітлювати цю подію. Трамп робив компліменти Володимиру Зеленському та загалом позитивно оцінював Україну. Яке ваше бачення цього? Чи бачите ви в цьому чергове зрушення в мисленні Трампа?
Це безумовно зрушення. Питання з Трампом завжди полягає в тому, чи є це зрушення тривалим. Нам також потрібно бути обережними щодо масштабів цього зобов'язання. Як ви зазначили, він дійсно сказав: "Так, я погоджуся на надання ліцензій США для виробництва протибалістичних ракет".
У принципі, вони можуть вироблятися в Україні або в сусідній країні. Попереду ще багато питань, які виходять за рамки простої згоди. Потрібні консультації між українськими та американськими офіційними особами, а також з оборонними компаніями США, оскільки це не короткостроковий проект.
Потрібно докласти значних зусиль, щоб визначити, де будуть розташовані заводи, як переобладнати існуючі підприємства. Також виникнуть питання безпеки, адже росіяни точно намагатимуться знищити ці заводи. Все це необхідно опрацювати.
Але те, що Трамп каже "я підтримую це" – велика зміна порівняно з тим, де ми були раніше. Важливо визнати, що це довгострокова ініціатива, а не швидке вирішення проблеми дефіциту ППО для захисту цивільних та інфраструктури від російських балістичних ракет, оскільки ця війна не закінчиться швидко.
Для мене головне питання полягає в тому, чому це зрушення відбулося. Ми знаємо, що Трамп може змінити думку назад, тому потрібно пояснити, як ми сюди дісталися.
Якщо повернутися до саміту G7 кілька тижнів тому, Еммануель Макрон як господар зміг організувати 30-хвилинну зустріч між Трампом і Зеленським віч-на-віч. Це дозволило Зеленському донести свої аргументи на двох фронтах.
По-перше, нам потрібні ці ракети, тому що ціну платять наші цивільні, а не лише військові.
По-друге, Україна не просто просить про допомогу. Зеленський показав, як ми завдаємо ударів по російських військових об'єктах, НПЗ, портах і терміналах.
Тобто ми не невдахи, ми можемо бути переможцями. Чи хоче Трамп підтримувати невдаху, чи він хоче бути на боці переможця? Це вплинуло на нього.
Цей меседж також підкріпили американські посадовці на робочому рівні. Ми часто фокусуємося на Трампі, Джей Ді Венсі чи міністрі оборони Піті Гегсеті, які не налаштовані прихильно до України. Але в Пентагоні, Держдепартаменті та розвідці США є багато людей, які хочуть бути на правильному боці історії.
Вони підсилили слова Зеленського, показавши Трампу фотографії та докази: "Подивіться, чого Україна досягає навіть без нашої повної допомоги. Нам вигідно підтримати їх зараз".
Інтерв'ю з професором Лукасом – дивіться відео:
Чутки про припинення вогню та внутрішня ситуація в Кремлі
Під час тієї зустрічі Трамп також попросив Марко Рубіо надати оцінку українським ударам безпілотниками по російській інфраструктурі. Але давайте також обговоримо можливість компромісу з боку Росії. За словами Зеленського, деякі люди в оточенні Путіна підтримують ідею припинення вогню. Reuters також повідомляло, що група радників намагалася переконати Путіна погодитися на перемир'я, хоча він відкинув цю ідею. Чи відчуваєте ви зміни в оточенні Путіна через те, що війна йде не на користь РФ?
Я не думаю, що це величезне зрушення. Ми вже тижнями, якщо не місяцями, знаємо про занепокоєння всередині Росії тим, як розвиваються події.
Оскільки Росія не змогла вивести Україну з ладу взимку через атаки на енергетику, російські бізнесмени, фінансові установи та політики розуміють, що їм доведеться проходити через весь 2026 рік без військової перемоги на лінії фронту. Це означає ще багато місяців війни, під час яких Україна продовжуватиме завдавати ударів у відповідь.
Ми знаємо про невдоволення бізнесових кіл тим, що російська економіка зупинилася.
Перегріта військова економіка більше не демонструє зростання ВВП на рівні 3 – 4%. Ми бачимо боротьбу між інфляцією та високими відсотковими ставками.
Певні галузі [економіки Росії] мають проблеми із запчастинами та страждають від українських атак. Зокрема, паливна криза дійшла до Кремля – нещодавно було публічно оголошено про заборону експорту дизельного палива після аналогічної заборони на бензин. Але ми не знаємо, скільки саме голосів закликають Путіна до припинення вогню.
В інтересах Зеленського та інших сторін підігрувати цим чуткам. Але важливо пам'ятати, що Росією керує не кабінет міністрів, а одноосібно Володимир Путін.
Навіть якщо хтось радить йому зупинитися, рішення залишається за ним. Публічно Кремль тримає жорстку лінію. Сергій Лавров нещодавно знову повторив усі старі вимоги щодо цілей так званої "спеціальної військової операції" та загарбання українських територій.
Тому нам слід бути обережними.
Очікування, що Путін швидко здасться, створює хибні надії, які потім призводять до розчарування.
Краще бути готовими до того, що війна триватиме влітку, восени та, можливо, наступної зими. До цього треба готуватися військово, фінансово та морально.
Путін не лише відкинув пропозиції про припинення вогню, але й може зважитися на ескалацію. Які у нього є варіанти для цього і які шанси на реалізацію такого сценарію?
Я не впевнений, які саме інструменти ескалації у нього залишилися. Яка "магічна тактика" на фронті? Кинути ще більше людей? Навіть якщо людський ресурс може щось змінити у війні, яка стала переважно війною дронів, де взяти цих людей? Росія досі вдає, що це не війна, тому не може оголосити повномасштабну мобілізацію. Які ще стимули вони можуть запропонувати? Скільки ще в'язнів вони можуть знайти?
Щодо повітряних ударів – що є ескалацією порівняно з запуском сотень ракет і дронів кожні кілька днів?
Використання ракети "Орешник", яка здатна нести ядерний заряд? Росія може запустити кілька таких ракет, але це лише демонстраційні удари. Я не бачу суто військового шляху для російського прориву.
Ця війна вирішуватиметься політично у поєднанні з українськими контратаками. Я не знаю, що ще Росія може зробити для посилення тиску, але я знаю, що може зробити Україна. Якщо Україна розвине свій ракетний потенціал, включаючи балістичні ракети, це значно збільшить її здатність завдавати шкоди ворогу. Тому питання не в тому, чи може Путін ескалювати, а в тому, чи зможе він підтримувати поточний рівень операцій під тиском українських відповідей.
Ядерна карта Кремля та жорстке попередження від Китаю
Також цікаво обговорити ядерну карту Путіна. З'явилися повідомлення від Bloomberg та президента Зеленського, що Китай закликав Росію навіть не думати про використання ядерної зброї проти України. Цю інформацію також підтвердили посадовці НАТО. Чому цей сигнал з'явився саме зараз?
Це дуже цікаве питання. Я не думаю, що це пов'язано з тим, що Росія безпосередньо зараз вирішила застосувати ядерну зброю. Справа в тому, що Китай має свої червоні лінії у відносинах з росіянами.
Звідки НАТО знає про це? Можливо, з перехоплень розмов, або Пекін сам тихо передав цей сигнал.
Китай завжди виступав проти використання ядерної зброї, тут немає нічого нового. Але оприлюднення цієї інформації з боку НАТО є сигналом для Кремля: "Ви не маєте безумовної підтримки від Китаю".
Якщо Путін колись використає ядерну зброю, він програє все. Це призведе до колосальних руйнувань, але це також стратегія випаленої землі. Росіяни не зможуть контролювати та утримувати цю територію.
Крім того, це призведе до абсолютної міжнародної ізоляції РФ – не лише від Заходу, але й від Китаю та майже кожної країни на планеті. Тому сприймаймо це як попередження Кремлю: "Ми стежимо за вами, навіть не думайте про це".
Смерть сенатора Ліндсі Грема та її вплив на подальші події
Давайте також згадаємо про смерть американського сенатора Ліндсі Грема. Під час саміту в Анкарі я мав можливість коротко взяти у нього інтерв'ю. Він намагався просувати свій законопроект про санкції проти російської нафти та газу, а також мита. Як його смерть вплине на підтримку України всередині оточення Трампа та в американській політиці загалом?
Я не думаю, що це суттєво змінить підтримку України чи ситуацію із санкціями.
Сенатор Грем говорив про цей законопроект понад рік, але оточення Трампа не хотіло його ухвалення. Йшлося про 500% мита для країн, які торгують з росіянами.
Люди Трампа вважали це надмірним покаранням, яке може відлякати Росію від столу переговорів, а також це давало ініціативу Конгресу, а не адміністрації.
Можливо, тепер шанси на просування цього законопроєкту навіть зросли як данина пам'яті сенатору Грему за його постійну підтримку України.
Більшість у Конгресі завжди підтримувала Україну, навіть коли люди Трампа вагалися. Хоча смерть Грема є символічною втратою, вона навряд чи кардинально змінить політичний розклад у Вашингтоні.
Нове загострення між США та Іраном в Ормузькій протоці
Наостанок обговорімо ескалацію між США та Іраном. Президент Трамп заявив, що перемир'я більше немає, і що США відновлять контроль над Ормузькою протокою. Наскільки ми близькі до повномасштабної війни між США, Ізраїлем та Іраном?
Перше правило аналітика – відкинути риторику Дональда Трампа й оцінити реальну військову та економічну ситуацію.
Попри сутички в Ормузькій протоці та удари США у відповідь на іранські провокації, режим припинення вогню та меморандум про взаєморозуміння все ще діють. Жодна зі сторін офіційно не вийшла з переговорного процесу.
Проблема Трампа в тому, що коли його адміністрація погодилася на переговори у квітні, вони прийняли іранські умови щодо спільного управління протокою замість повернення до статусу вільного міжнародного водного шляху.
Щоб уникнути іранського контролю, США намагаються прокласти альтернативний маршрут уздовж узбережжя Оману.
Іранці періодично тиснуть на цей маршрут, обстрілюючи судна, на що США відповідають ударами по військових об'єктах та інфраструктурі в Ірані. Після кількох днів ескалації сторони зазвичай відступають.
Якщо США спробують повністю зламати іранський контроль силою, це дестабілізує ринки нафти та газу, що підніме ціни на пальне в самих США в рік виборів. Це також розлютить країни Перської затоки.
Тому адміністрація Трампа просто відтягує неминуче – рано чи пізно їм доведеться повернутися до переговорів з Тегераном для укладення угоди.
Це інтерв'ю було скорочено та виправлено для кращого розуміння аудиторією.