Група незалежних експертів і розслідувачів Dallas Analytics отримала доступ до внутрішнього листування російських виробників нині головної лякалки Путіна – балістичної ракети "Орешнік".

Завдяки цьому вдалося з’ясувати, що заважає росіянам перетворити "Орешнік" на дійсно грізну зброю, а також, що робити, щоб ці проблеми не завершувалися ніколи.

24 Канал публікує головне з розслідування Dallas Analytics з незначними скороченнями.

Читайте також Мільйони на "Орешник", але без води й доріг: як живе російський Капустин Яр

У листопаді 2024 року Росія вперше застосувала свою нову зброю, яка нині відома як "Орешнік". Тоді болванки цієї балістичної ракети вдарили по Дніпру. Значних руйнувань не було, але медійний ефект був доволі потужний. Про "Орешнік" як нове вундерваффе з подачі російської пропаганди почав говорити весь світ. Головним піарником "Орешніка" виступив сам Путін.

Російський диктатор використав своє телезвернення для трансляції міфу про абсолютну технологічну перевагу Росії. Прославляючи найновішу систему озброєння, російський лідер підкріпив свою риторику стандартними погрозами ескалації на адресу західних держав, які підтримують Україну.

Путін був настільки захоплений політичним і психологічним ефектом цього удару, що наказав негайно розгорнути виробництво наступної серії з чотирьох додаткових ракет у 2025 році. Також до промо приєднався білоруський диктатор Лукашенко, який почав розповідати про неминуче розміщення "Орешніка" в Білорусі.

Із моменту першого пуску, Росія застосувала на території України три експериментальні модифікації. Одна ракета поцілила по Львівській області у січні 2026 року. Кількома місяцями пізніше, 24 травня 2026 року, один "Орешнік" влучив у цивільний гаражний кооператив у Білій Церкві, тоді як другий просто зник десь на окупованій території Донеччини.

Після активних тренувань із розгортання комплексу, зафіксованих на випробувальному полігоні "Капустін Яр", Повітряні Сили ЗСУ 12 червня 2026 року випустили термінове попередження про високу ймовірність чергового удару "Орешніком" – очевидно, із застосуванням останньої готової ракети після термінового контракту Кремля.

Втім, пуску не відбулося, а перед цим сам Путін жалюгідно почав пояснювати, що "гаражні випробування" нібито і було головною ціллю його вундерваффе, а удар "Орешніком" по окупованій росіянами частині Донецької області – взагалі "хитрий план", щоб далеко не ходити і подивитися на результат ураження.

Під час спілкування зі ЗМІ на Петербурзькому міжнародному економічному форумі (ПМЕФ) у червні 2026 року російський президент прямо заперечив власні минулі заяви, що серійне масове виробництво "Орешніка" вже розпочалося. Хоча протягом минулих років Кремль продавав цю платформу як внутрішній, так і західній аудиторії як гіперзвуковий комплекс, повністю готовий до бойового застосування.

У 2026 Путін змушений виправдовуватись через "Орешнік" / фото – Кремль

Змушений пояснювати, чому зброя схибила і замість військового об’єкта уразила цивільний гаражний кооператив у Білій Церкві, Путін раптово переформатував цей бойовий провал на звичайне «дослідне випробування». Визнавши, що комплекс досі перебуває на етапі розробки, він заявив, що удар по гаражах стався просто тому, що "там було зручно спостерігати за прильотом" та оцінювати точність розділення бойових блоків.

Це при тому, що перед тим російська пропаганда активно розповідала, що бойове застосування "Орешніка" знищило у Білій Церкві мінімум "базу НАТО". Таким чином, Путін визнав, що весь цей час буквально стріляв з "Орешніка" по горобцям.

У таких випадках кажуть: мабуть, щось сталось. Що саме - каже розслідування Dallas Analytics.

Першопричина того, чому Росія не може перетворити "Орешнік" на стандартизовану, надійну бойову платформу, полягає в його конструктивній специфіці.

Фактично "Орешнік" – це промисловий гібрид, зібраний із фрагментарних компонентів абсолютно різних ракетних лінійок, більшість із яких розроблені ще десятиліття тому.

За інформацією джерела Dallas Analytics із апарату закупівель Міністерства оборони РФ, кілька критично важливих компонентів для платформи "Орешнік" були адаптовані безпосередньо зі старої радянської конструкторської документації.

Сюжет CNN про удар "Орешніком" по Львівщині – дивіться відео:

Ці креслення свого часу списали й вилучили з ланцюжків постачання під час скорочення оборонних програм, оскільки вони вважалися повністю застарілими для ведення сучасної високоточної війни.

Фізичні фрагменти гіроскопічного приладу ГУ-503, вилучені з місця падіння "Орєшніка" / Скріншот з сюжету CNN (січень 2026 року)

Одним із таких реанімованих компонентів є ГУ-503 – високоточний авіаційний гіроскопічний прилад (його чітко видно в сюжеті CNN, починаючи з 1:01 хв, у сюжеті розповідають про удар ракетою по Львівщині на початку 2026 року).

Щоб зрозуміти важливість цього механічного інструменту, уявіть ракету, яка маневрує у верхніх шарах атмосфери точно так само, як пасажирський авіалайнер. Для виходу на ціль бортовий комп’ютер має безперервно відстежувати й коригувати рух у трьох базових площинах:

  • Pitch: відхилення носової частини вгору або вниз;
  • Roll: нахил або обертання ракети навколо своєї поздовжньої осі;
  • Yaw: відхилення носу ліворуч або праворуч.

Блок ГУ-503 виконує функцію внутрішнього стабілізатора ракети. Без бездоганної роботи гіроскопа зброя летить наосліп, не здатна зафіксувати, чи змістили її з курсу атмосферні потоки або вібрація двигуна.

Рештки "Орешніка" – скріншоти з сюжета CNN:

Оскільки траєкторія балістичної ракети базується на чітко розрахованій математичній дузі, невідкоригована механічна похибка всього у 0,5 градуса на гіперзвуковій швидкості масштабується під час польоту. Це, як наслідок, призводить до катастрофічного відхилення від цілі на десятки кілометрів.

Для підтвердження цих висновків фактажем Dallas Analytics публікує внутрішнє листування між Юрієм Ведєшкіним, заступником директора Мічурінського заводу "Прогрес" (АТ МЗП»), та Василем Аксьоновим, генеральним директором Азовського оптико-механічного заводу (АТ АОМЗ).

Хоча АОМЗ підпорядковується безпосередньо АТ "Корпорація «Тактичне ракетне озброєння" (КТРВ), а "Прогрес" входить до структури радіоелектронного конгломерату "КРЕТ" держкорпорації "Ростех", обидва підприємства функціонують як високоспеціалізовані, взаємозалежні частини головного російського ланцюга виробництва високоточної зброї.

Офіційна кореспонденція Мічурінського заводу «Прогрес» й Азовського оптико-механічного заводу / Dallas Analytics

Документ, датований 18 березня 2025 року, фіксує глибокий дефіцит точності безпосередньо на виробничій лінії "Орешніка". Він доводить, що блоки бойової частини, які входять в атмосферу на величезній швидкості, позбавлені необхідного наведення, яке мав забезпечити ГУ-503.

Джерело Dallas Analytics у Міністерстві оборони РФ підтверджує, що під тиском жорстких дедлайнів Володимира Путіна виробничі підприємства вирішили повністю знехтувати стандартними протоколами контролю якості, аби не зірвати політичний графік Кремля.

Внутрішнє листування Мічурінського заводу чітко вказує на деградацію російського ВПК та проблему з втратою технології виробництва спеціалізованого обладнання, призначеного для налаштування, калібрування та припрацювання (інтенсивного обкатування деталей під високим навантаженням для усунення прихованих виробничих дефектів) ГУ-503.

Навіть коли цех здатний десь дістати чи якось зібрати прилад, у заводу немає можливості перевірки точних параметрів гіроскопа перед його інтеграцією в систему. Саме цей дефект пояснює, чому наступні ракети «Орєшнік» хаотично б’ють по цивільних об’єктах замість військових цілей.

У листі зазначається, що усунення цієї проблеми – це не питання простого технічного ремонту, а необхідність повної перебудови базової конструкторської документації задля інтеграції сучасної електронної компонентної бази.

Проте, головною технологічною складністю залишається фізична геометрія самого комплексу наведення. Блок ГУ-503 не є автономною деталлю; він глибоко інтегрований у автоматизований навігаційний вузол. Це залишає мінімальний фізичний простір для зміни габаритів системи, інакше доведеться повністю перепроектувати все суміжне апаратне забезпечення, що несе великі технічні ризики.

Документ свідчить, що керівництво Мічурінського заводу також планувало інше рішення: розробку сучасної альтернативи гіроскопічного приладу спільно зі спеціалізованим конструкторським бюро «Арзамаське науково-виробниче підприємство "Темп-Авіа" (АТ «АНВП "Темп-Авіа"). Однак результати технічної експертизи уламків, зібраних на місцях нещодавніх влучань "Орешніка" в Україні, виявили блоки ГУ-503 із маркуванням 2025 року випуску. Це доводить, що від високотехнологічної заміни із залученням "Темп-Авіа" врешті відмовилися.

Системна криза російських програм переозброєння дає розуміння кардинальної зміни публічної риторики Володимира Путіна щодо "Орешніка" за останній рік.

Поки Кремль намагається транслювати імідж високотехнологічної військової супердержави, внутрішні документи демонструють оборонно-промисловий комплекс, не здатний досягти навіть елементарної точності удару "Орешніка".

Проте повністю списувати з рахунків цю балістичну платформу було би помилкою. Ключова особливість сучасної військової потужності Росії полягає в тому, що вона одночасно є крихкою та глибоко небезпечною.

Путін розповідає про "гаражні випробування" ракет "Орешнік:

Якщо не вжити заходів, російський оборонний сектор із часом зможе подолати ці виробничі бар'єри шляхом послідовних модернізацій "Орешніка". Здатна досягти будь-якої європейської столиці з ядерним зарядом на борту, ця платформа становить серйозну системну загрозу. Небезпеку посилює розгортання Росією мобільних пускових установок у Білорусі, що критично скорочує час для реакції західних систем раннього попередження.

Поки звуки повітряної тривоги лунають по всій Україні, а на випробувальному полігоні "Капустін Яр" тривають чергові тренувальні пуски, Захід має усвідомити справжню сутність "Орешніка".

Це продукт ізольованого режиму, який маскує глибокі структурні слабкості агресивним ядерним шантажем та ескалаційними погрозами. Росія залишається непередбачуваним ворогом, чиє політичне керівництво і невідкалібрована зброя становлять глобальну загрозу. Нейтралізувати її здатний лише консолідований міжнародний тиск.