Черговий скандал з Маском та кривавий фінал Пригожина: інтерв'ю з Михайлом Подоляком

Утім, ми маємо бути свідомими того, що на початку війни Ілон Маск дійсно дієво нам допомагав. Про черговий скандал із засновником SpaceX, кривавий фінал Євгєнія Пригожина та підготовку України до повернення Криму в ексклюзивному інтерв'ю для 24 Каналу розповів радник голови Офісу Президента Михайло Подоляк.

До речі Маску знову не дає спокою питання Криму: розкритикував ініціативу США

Нагадаємо, що в першій частині інтерв'ю ми розповідали про нещодавні візити Володимира Зеленського до Європи, далекобійні ракети для ЗСУ та багато іншого. Читайте першу частину інтерв'ю з Михайлом Подоляком – за посиланням.

Про рішення SpaceX обмежити доступ ЗСУ до інтернету Starlink

Днями міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров сказав про те, що Ілон Маск нам дуже допомагає і розповів про співпрацю. Згодом отримали інформацію, що SpaceX обмежила доступ до інтернету Starlink українським військовим для керування безпілотниками.

В компанії сказали, що вони знають про те, що ЗСУ користуються супутниками для зв'язку, але не хочуть, щоб це використовувалось у наступальних цілях. Наступальні дії у сенсі, що ми йдемо на Бєлгород чи Курськ або ж ми говоримо про наступальні цілі – повернення своєї землі? Це трошки різні наступальні цілі.

У нас йдуть не наступальні цілі, як вони це розуміють. У нас йде оборонна війна з деокупацією своїх земель. Це дуже чіткий критерій, що ми у межах абсолютного міжнародного права чітко фіксуємо – це оборонна війна щодо звільнення своїх окупованих територій. Це принциповий юридичний термін.

Ілон Маск і президентка SpaceX Гвен Шотуелл дійсно дуже допомагають нам. По-перше, ми маємо бути свідомими того, що з перших днів війни Ілон Маск абсолютно точно дозволив нам отримати ефективну мобільну систему зв'язку, а без цього на війні геть ніяк.

По-друге, Ілон Маск зараз шукає інше своє місце в глобальному світі. Він хоче бути набагато більшим, ніж засновник SpaceX чи автор Tesla, чи автор Starlink тощо. Він хоче мати репутацію політичного експерта.

Це дуже складний процес, тому що люди, які посідають певні щаблі популярності чи влади, хочуть збільшити свій вплив на формування принципів сучасного світогляду. Тому він шукає можливість про це говорити на інших рівнях, коментувати політику США, України та глобального світу. Шукає можливість давати поради, які будуть порадами дій.

По-третє, ми маємо пояснювати й Маску, й Шотуелл, до чого приведе така позиція. А вона приведе до збільшення смертей серед цивільного населення, українських дітей та втрат серед наших військових.

Війна це не абстракція, вона йде просто на території України і за те, щоб ми мали право бути такими, як ми хочемо. Так само як Ілон Маск хоче бути кимось. Ми маємо це пояснювати. Це важко, але це спілкування. Ми не маємо говорити в ультимативному форматі, тому що він дієво нам допомагав.

З людьми, які нам допомагають, навіть, якщо вони приймають помилкові рішення на якомусь етапі, ми маємо постійно говорити. Про цінності, наші цілі та втрати, які ми зазнаємо, та чому це справедливо. І якщо Маск хоче бути глобальним діячем і мати певну політичну експертизу, то говорити, чому він має бути справедливим. Це діалоги не тільки з представниками SpaceX, але й з представниками інших корпорацій.

Інтерв'ю з Михайлом Подоляком: дивіться відео

Міжнародні бренди досі фінансують геноцид українців

Якщо ми заговорили про міжнародний бізнес, то є ще більш важлива тема. На жаль, багато міжнародних компаній та глобальних брендів досі працюють на російському ринку та сплачують податки в російський бюджет, з яких фінансується війна. 80 – 85% російського бюджету сьогодні витрачається на війну.

У такий спосіб податки міжнародних компаній росіяни абсолютно чітко використовують для геноциду українського населення. І про це теж треба постійно говорити – не тільки про Starlink.

Періодично говорити про міжнародні компанії та називати бренди цих компаній. Показати бренд, суму податків, які він сплатив Росії та що на ці податки було куплено з військової техніки й скільки в нас загинуло цивільних. З точки зору того, що роблять міжнародні бренди. Це дуже гарна можливість повернутися до концепції негативізації міжнародних брендів, які досі фінансують російську геноцидну війну.

Ми періодично це робимо, тому що на самому початку вони думали, що сьогодні – завтра війна закінчиться та перечікували. Потім, нібито, заморожували бізнес і йшли. Через 12 місяців дивимось, а якась компанія продовжує працювати, вдавати ніби нічого не сталося і розказувати, що планує закритися, але поки в процесі.

Якщо ти безпосередньо перебуваєш у війні, то емоційно сприймаєш її правильно. Хоча, давайте будемо відверті, в нашій країні теж є люди, які війну сприймають як можливість заробити собі щось "сірим" способом. У нас є низка людей на різних посадах, які сприймають війну як можливість отримати шанс суттєво збільшити свої статки.

На жаль, це дискредитує Україну та розбалансовує моральний стан в країні. З цим треба працювати. Добре, що президент активно підтримав та модерує кампанію з декорупізації суспільних відносин в країні. Я думаю, що ми не позбудемося внутрішньої корупції, але добре говоритимемо та саджатимемо цих людей, щоб вони відповідали за свої дії великими юридичними термінами.

З іншого боку, ситуація у світі є складнішою. Люди хочуть отримати прибутки та мати певний заможний рівень життя. Їм байдуже, що тут помирають діти. Якщо вони приходять на якийсь захід щодо підтримки України, то скажуть, що проінвестували чи проспонсорували тисячі або мільйони мільйонів доларів на гуманітарні програми для підтримки України. Але внутрішньо вони не емпатичні до нас.

Їм байдуже, що тут гинуть наші громадяни, втрачають будинки або кар'єрні можливості, що у нас 14 мільйонів вимушених тимчасових переселенців. Це їх не обходить. Їм важливо, чи будуть вони мати дохід, який буде більше на 15%, ніж минулого року. Ми маємо це розуміти й не ображатись, тому що образа – це емоція, яка не дозволить нам раціонально думати.

А раціонально думати – це спокійно та систематично називати бренди, прізвища директорів чи власників бізнесу, говорити про конкретні прибутки в Росії та скільки з тих прибутків пішло на податки й скільки конкретно людей вбивають очільники цих міжнародних корпорацій.

Зверніть увагу Рани, що не заживають: найкривавіші теракти Росії за час повномасштабної війни

Так маємо працювати. І паралельно маємо проводити багато антикорупційних дій в самій Україні, щоб довести, ми – інші, ми не такі, як були до війни.

Росія має багато радянської техніки, але 30–40 % – брухт

Прем'єрка Естонії заявила на саміті, якби країна мала винищувачі, то віддала б їх Україні. Водночас президент Володимир Зеленський, коли виступав у Європарламенті, сказав, що загроза Європи сьогодні – це диктатори з божевільними запасами радянської зброї та "підживленням" від інших диктаторів, зокрема Ірану.

Іран сказав, що нібито не буде будувати заводи з дронами в Росії. Вірити цьому не можна, бо після цих заяв до Росії прилетів борт з Тегерану, що привезли – невідомо, можливо, нову партію дронів.

А напередодні в соцмережах поширювали нібито інформацію від гендиректора виробника ракет "Калібр", який скаржився, що вони не можуть виконати замовлення міноборони через брак компонентів. Мовляв, переговори з постачальниками країн-союзників Росії тимчасово припинено. Так що з радянською зброєю та іранською підтримкою?

Давайте скажемо величезне дякую країнам Балтії: Естонії, Латвії та Литві. Після переможного фіналу ми маємо їх обійняти. З точки зору інформаційного та дипломатичного тиску, ці країни є ключовими. Вони постійно на "передовій", кажуть, що треба Україні все віддати, і вони це роблять.

Такі країни йдуть у ва-банк, бо розуміють, що сьогодні вирішується доля Європи й тих цінностей, заради яких вони теж потерпали, коли розпадався Радянський Союз. У них тоді були й протестні акції, й СРСР вбивав багато людей там. Ми маємо бути їм дуже вдячні та постійно підтримувати зв'язок з цими країнами.

Щодо радянської зброї – безумовно, рік війни точно розставив акценти і багато країн, які на початку вторгнення вважали, що можна через "сірі" схеми щось заробляти, адже були премії за постачання компонентів через "паралельний імпорт", сьогодні розуміють, що за це буде жорстке покарання.

Після війни чи навіть сьогодні держави або компанії, які будуть посередниками для Росії, матимуть величезні проблеми через Мінфіни та Мін'юсти інших країн. Тому вони не підуть на це, бо якщо зароблять 3 долари на "сірій" схемі, то потім втратять 30 доларів.

Через це всі компанії поступово відмовляються від будь-яких російських контрактів, крім сировинних – нафти чи газу, які йдуть через інші держави. Тож зброї, особливо морського базування – "Калібрів" чи "Іскандерів" буде набагато менше, ніж собі планувала Росія.

Щодо радянських арсеналів – на жаль, в Росії є ще багато старих ракет та бронетехніки. Кремль все це буде використовувати. Однак не все озброєння залишається у справному стані – 30–40% – це вже брухт. Тож коли нам кажуть якісь цифри, наприклад, що у Росії 2 чи 5 тисяч танків, це не зовсім так, справжні цифри інші.

Цікаво На землі, воді та в небі: як і чим військова техніка НАТО переважає російську

Проте Росія намагатиметься це все залучити, щоб створити кількісну перевагу за допомогою непідготовлених мобілізованих та старої радянської зброї. Це буде останній етап, коли Росія зможе накопичити певний ресурс.

Сьогодні важливий етап війни – боротьба за ініціативу. Зараз вирішується, хто буде мати ініціативу впродовж наступних етапів війни. Наразі ініціатива на боці України, але ми маємо отримати певну зброю.

А Росія використовуватиме радянську зброю до останнього. Однак вона не є високоточною, ефективною та перспективною. З точки зору вирішення ситуативних завдань, вона програє будь-якому зразку натівської зброї.

Росія сформувала антидемократичну коаліцію, але це не партнери

Щодо Ірану – в певний момент Тегеран зробив ставку на Росію. Він передавав їй свої дрони, а натомість отримував від Кремля певні технології та гроші. Іран довгий час вважав, що це не буде мати для нього суттєвих наслідків.

А сьогодні Іран розуміє, що наслідки будуть катастрофічними. Вже бачимо, що країни, які вносили Іран до переліку терористичних держав з обмежувальними санкціями, дивляться за Тегераном прискіпливо, особливо за тим, про що він домовляється з Росією.

Іран вже передав технології виготовлення "Шахідів" до Росії й там вже створюють певні виробництва. Втім, ми вміємо протидіяти їм. Водночас Тегеран дуже обережно ставиться до продовження співпраці з Кремлем, бо наслідки для нього вже почалися і будуть наростати.

Водночас Росія заявляє, якби нам не допомагала Європа чи США, то начебто "вже давно поставила б Україну на коліна". Сьогодні країна-агресорка сформувала собі таку антидемократичну коаліцію, куди входять:

• Північна Корея,
• Іран,
• країни Африки – Зімбабве та Еритрея,
• Білорусь.

Кім Чен Ин і Владімір Путін / Фото росЗМІ

Однак Росія для цих країн не є стратегічним партнером, бо підтримувати її сьогодні – це обмежувати свої перспективи. Проте Москва в істериці шукає будь-які можливості, щоб збільшити свої військові спроможності. І це добре, бо всі все бачать.

Зараз ключовий етап – коли Росія стягнула все радянське озброєння з усієї своєї території. Трохи оновлене, але радянське. Високоточне і сучасне, що вони почали робити з 2000-х років, зараз немає можливостей виготовляти.

Фінал Пригожина буде кривавим

Росія проведе навчання разом з Китаєм в Африці з 16 по 26 лютого. Цікаво, хто поїде на ці навчання, чи не ПВК "Вагнера"? До того ж Євгєній Пригожин днями заявив, що вже не набирає зеків з тюрем до лав вагнерівців. Він не назвав причин, але з'явилася інформація, що міноборони Росії створює свою ПВК всередині армії та вербує туди в'язнів.

Міноборони Росії створює приватну військову компанію не всередині армії, а по її "периметру" – через "Газпром" та сировинні компанії. Вони матимуть державну юрисдикцію. Там 60 – 70% завжди буде держави в компанії, на фінансуванні якої буде ПВК. А 30% – це приватний бізнес – охоронна чи інша компанія.

Пригожин програв апаратну гру та конфлікт Сєргєю Шойгу та класичному генералітету. Тож власника ПВК "Вагнера" поступово відтісняють від принципових рішень. Він втратив контроль над федеральною системою виконання покарань. А зараз з нею напряму працює вже міноборони.

Не думаю, що є дуже багато зеків, які готові були піти вмирати. Бо одна справа йти через ПВК "Вагнера", де ти отримуєш певні привілеї, гроші та гарантії. А інша справа – міноборони – тебе просто відправлять та вб'ють без жодних гарантій та грошей. І це ж зеки – вони таке гостро відчувають.

Для Пригожина все буде набагато кривавіше трохи пізніше. Бо він дуже високо злетів і не просто втратить впливи. Говорили начебто він ледь не рівний Владіміру Путіну щодо коментування перебігу "СВО" та впливів на патріотичну спільноту, так званих "воєнкорів" та ключовий медійний компонент. Але сьогодні він все втрачає. Міноборони дотисне Пригожина й ми говоритимемо про нього в іншій тональності, але давайте почекаємо.

Пригожина чекає кривавий фінал / Фото АР

Мені це дуже подобається, бо свідчить про нестабільність оточення Путіна та взагалі конфлікти, які там наростають. Це не означає, що завтра там будуть державні перевороти, але конфлікти наростають і вони матимуть певні фізичні чи юридичні наслідки для ключових осіб.

Нещодавно Пригожин записав відео, де викликав на повітряний бій президента Зеленського. Це ж треба було так вчепити Бога за бороду, щоб уявити, що ти, як президент, можеш викликати іншого президента на повітряний двобій. Я дуже чекаю повторення долі Ігоря Мангушева на прикладі Пригожина. Буде дуже приємно, тому можемо почекати.

А от чого ми чекати не можемо, то це того, про що казала Ірина Верещук. Вона повідомила, що ми починаємо підготовку персоналу, який зайде на роботу вже після деокупації Криму.

Пригожин не є якимось ньюзмейкером для нас, тому немає сенсу говорити про його ініціативи, слова тощо. Це розраховано винятково на внутрішній ринок – патріотичний ринок Росії. Хай вони собі там чубляться, нас це не обходить. Хіба можемо відстежувати втрату впливів одного чи іншого персонажа.

Україна готується до повернення Криму

Тепер щодо Криму і слів Верещук. Вона абсолютно права – нам треба готуватися до того, що це може бути процес швидкий і важливий. Щоб ми не починали по ходу вигадувати формули, як ми маємо поводитися в юридичному та фізичному сенсі з людьми, які захоплювали чуже майно, привласнювали бізнеси, квартири тощо.

Ми маємо бути свідомими того, що всі люди, які займалися, наприклад, гуманітарною складовою, інформаційною – вчителі, юристи… Все це має бути іншим зі світоглядної точки зору. Про це говорить Верещук.

Маємо бути жорсткими в нормальному сенсі цього слова та свідомими того, що не має бути ніякого толерування колаборації, незалежно від мотивів. Не має бути якихось половинчатих рішень. Ми заходимо й там має бути конкретна концепція іншого інформаційного та культурного простору. Як би це не звучало.

Не хочу, щоб ми загравали, як це робили у 2004 році після Помаранчевої революції, мовляв, "а давайте обережно ставитися" тощо. Треба було заходити й одразу обмежувати інформаційні впливи російських телеканалів, бізнесу, та культурних програм.

Не пропустіть Це ключ до перемоги, – генерал Ходжес впевнений, що ЗСУ можуть звільнити Крим ще цього літа

Оце треба буде зараз зробити, без жодних розмов, що там є інші настрої, що маємо переконувати людей… Ні, не маємо переконувати. Маємо жорстко показати, що таке Україна, які в неї цінності та правила. І очільниками освіти чи медіа там мають бути виключно проукраїнські професіонали.

Це абсолютно правильна концепція. Вже сьогодні маємо публічно говорити про це, щоб ми Крим розумів – не буде половинчатих рішень, а буде конкретна правильна Україна на півострові. Це дуже важливі параметри і я хочу підтримати Верещук. Це – правильна стратегія.

Речник МЗС повідомив, що, ймовірно, 5 українців зараз перебувають під завалами в Туреччині, ще одну жінку госпіталізували. Знайдено 103 українців і 22 ще шукають. Згадуючи про Туреччину, я вже наводила цей приклад – приклад незламності України, яка рік живе у повномасштабному вторгненні, але готова допомогти, коли бачить, що хтось цього потребує.

Ми можемо допомогти, попри те, що самі зараз перебуваємо в стані, коли потребуємо світової допомоги. Ми готові поділитися тим, що маємо самі, для того, щоб допомогти вам. Це той приклад незламності українського духу та народу.

І в цей самий момент виходить Путін і говорить, що начебто "співчуває" Туреччині через лихо. І думаєш. Як у ньому поміщається весь цей цинізм, коли знищуючи одну країну, її інфраструктуру та людей, він може "співчувати" іншій країні через стихійне лихо?

Ви хочете, щоб Путіна записали до представників сучасної гуманістичної цивілізації? Це ж нонсенс. Це людина, яка постійно перебуває в брехні та цинічно ставиться до того, що відбувається у світі. Його взагалі не обходить, що сталося в Туреччині.

Це абсолютно інформаційний привід прийти та цинічно щось сказати. Тому давайте виведемо Путіна за дужки сучасної цивілізації та говоритимемо про нього як про ньюзмейкера, який все ще завдає нам клопоту, який треба правильно вирішити.

Щодо Туреччини, то це безумовно величезна трагедія. Десятки тисяч людей, які загинули та поранені. Величезні втрати як економічні, так і в гуманістичній складовій.

Наслідки потужних землетрусів у Туреччині: дивіться відео

Однак ми ж Україна й ми щиро готові допомагати – віддати все, коли інші люди потерпають. Це і є суть України. Це і є те, що ми говоримо нашим партнерам – дивіться на нас. Так, може, в нас є певні прояви некомфортності або корупційності, може, ми між собою чубимося й це викликає певний подив.

Це все в нас є, але коли стається трагедія, то ми приймаємо єдине можливе рішення – підтримати будь-кого. І в себе в країні. Дивіться, як в нас люди, які втратили свої доми, кар'єри, робочі місця, але вони все одно підтримують інших, волонтерять і беруть на себе тягар війни.

І так само ми відчуваємо дуже велике бажання допомогти Туреччині. Бо це люди. І це Україна. Ми постійно це робитимемо. І це бачить світ. Сьогодні він набагато глибше розуміє, що таке сучасна Україна і чому цій країні потрібно до кінця допомагати.

Це ж не просто ми з вами тут поговорили, мовляв, допоможіть нам, бо ми захищаємо демократичні цінності. Це важливо і ми про це говоримо. Але світ бачить дії України. Він бачить, як ми ставимося до трагедій, які ми щирі в тому, щоб допомогти і як ми це робимо. І світ розуміє, яке велике серце у нас.

Коли ми сваримося, я наводжу приклад, що ми як одна велика родина. Чи не сваряться в родині – сваряться. Можуть не розуміти один одного, не сходитися в точках зору, але розуміють, що ми родина. Ми у будь-якому випадку знайдемо консенсус і продовжимо жити в одній великій родині й надалі.

Ось чому вони нас ніколи не зрозуміють, бо їх родини сильно від нас відрізняються. Бо там шуба рідніша за Ванічку, який пішов і помер десь на сусідній території та ніколи не повернеться навіть в пакеті.

Цей Ванічка приходив вибивати їй зуби, розумієте? А в нас інше – ми живемо в інших цінностях. Допомога – ключовий елемент української ідентичності.

Сьогодні масштабувалися, всі бачать, які ми. Це вже історично. А з усіма внутрішніми конфліктами ми розберемося. Це в родині, тому ми домовимося про якісь правила трохи обережніше один до одного ставитися і більше кохати один одного.