Яку зброю Україна хоче виробляти наступною та чому Rheinmetall нервує: інтерв’ю зі співзасновником технологічної компанії

Україна безперервно розвиває свій ВПК, зокрема його дроновий складник. Попри скандальні заяви очільника Rheinmetall, який назвав українських розробників дронів "домогосподарками", саме ці технології дозволяють Україні, як мінімум, не програвати Росії.

В інтерв'ю 24 Каналу співзасновник української технологічної компанії BlueBird Tech Валерій Зарубін розповів про повітряні удари по Росії, про те, яку зброю планують виготовляти в Україні та які українські розробки викликали найбільший попит у світі.

Також він відповів на одне з найгостріших питань, чому Україна не б'є по Москві. А ще пояснив, чи може Україна стати повністю незалежною від західних партнерів.

Дивіться також Вам не почулося: що відомо про дрони P1-SUN, чому їх так назвали й чи рятують вони від "Шахедів" 

Як Україна перевершила Росію у виробництві дронів?

По "Усть-Лузі" балтійських портах Росії прилітає вже третій тиждень. Це скоротило експорт російської нафти майже в половину. Чому саме зараз в нас є можливість долітати до цих портів: чи це якісь цікаві технологічні рішення, чи, можливо, у нас стояли якісь обмеження від партнерів?

Звичайно, що ми технологічно зростаємо. Але, я думаю, що є і політичні рішення, на які, скажімо так, впливають наші партнери. Ми ж, звичайно, ростемо як в дальності, так і в ефективності безпілотників, ну і вже й ракет.

Видання ABC News повідомило, що Україна вже перевершила Росію за кількістю дронових атак за березень. Чи можна вже казати, що Україна перевершує або йде до того, щоб перевершити Росію у виробництві безпілотників?

Я впевнений, що завдання української армії та українських виробників домінувати над ворогом у небі й на землі. Звичайно, нам потрібно перевантажувати їхню ППО, робити більше вогневих засобів, ніж вони можуть збити. Як наслідок – зробити війну невигідною.

А як саме нам вдалося досягти паритету у виробництві дронів і навіть перевершити Росію у виробництві дронів-перехоплювачів? Це вкладення самих компаній-виробників, чи тут все-таки сприяє держава?

Без державних замовлень мультиплікація успіху у виробників не відбудеться, тобто вони мусять бути. Якщо ми, як виробники, отримаємо якесь збільшене замовлення, відповідно збільшуємо і наші виробничі можливості.

Зверніть увагу! Компанія Fire Point щодня виготовляє сотні далекобійних ударних дронів. Також компанія виробляє по 3 ракети "Фламінго" на день.

Ми, звичайно, і так їх постійно збільшуємо, але зрештою за все платить держава. Все, що ми бачимо, всі збільшення – це результат роботи державних органів.

Якою була реакція на дивну заяву директора Rheinmetall?

Нещодавно директор німецької компанії-виробника зброї Rheinmetall здивував заявою. Він вважає, що в українських дронах немає нічого інноваційного, а виробників взагалі назвав українськими домогосподарками. Що ви думаєте про це? Можливо, цією заявою директор Rheinmetall хотів нам щось інше сказати?

Звичайно, для мене це найкраще, що могло відбутися. Це маркер того, що ми йдемо тим шляхом, яким потрібно йти. 

На цю тему є дуже цікава книга, я раджу її всім виробникам та інноваторам. Вона називається "Дилема інноватора". Там дуже чітко описують подібну ситуацію, коли гіганти програють маленьким компаніям, менш технологічним рішенням, але які масштабуються просто з неймовірною швидкістю. 

Так, ми сьогодні найінноваційніша, найефективніша армія у світі. Те саме стосується і виробничого сектору Military Tech. Великі компанії, як-от Rheinmetall, будуть або ігнорувати цей ринок, або критикувати його. І те, й інше добре. Нам іти своїм шляхом і завойовувати першість.

Тобто виходить, його заява – це наше визнання? У такому випадку чому він сказав про домогосподарок? Це він так хотів принизити наших виробників?

Ні, він просто хотів сказати, що це не технологічно. У нього ж дуже технологічна зброя: танки, ракети. Вони дуже дорогі, і йому взагалі невигідно займатися такими маленькими дронами, як це робимо ми. Проте ці маленькі дрони просто "заберуть" ринок.

Повне інтерв'ю зі співзасновником технологічної компанії BlueBird Tech Валерієм Зарубіним: дивіться відео

Це один з перших таких маячків, що все-таки великі виробники відчувають загрозу маленьких дронів, “зібраних домогосподарками”. Ми ж колись говорили про те, що на кожній кухні буде збиратись дрон – і ось, будь ласка. "Домогосподарки" сьогодні виграють або, як мінімум, не програють війну.

За якою зброєю майбутнє війни й чи зможуть її виробляти в Україні?

А чи потрібна нам та зброя, яку виробляє Rheinmetall? Чи зараз сучасну війну не вестимуть засобами артилерії, великими бронемашинами, танками, а залишаться лише дрони та РЕБи?

Звичайно, ще за залишковим принципом все це будуть використовувати. Однак з часом дешевші засоби витіснять дорожчі. 

Ще колись, у далекому 2023 році, я казав про те, що дрони замінять артилерію, заберуть в неї дуже велику частку, скажімо так, участі у війні. Тоді з цього сміялись, а сьогодні це стає все ближче до реальності. 

Сьогодні засоби ураження на 20 – 50 кілометрів застосовувати дешевше, ніж навіть артилерійські снаряди. Тож ми бачитимемо все менше "артилерійських дуелей". Їхня ефективність просто нижча, вони дорожчі. До того ж з ними набагато важче в обслуговуванні, тобто зробити якусь логістику, ротацію артилерії на полі бою також складніше.

До речі, військовий оглядач Давид Шарп зауважував, що дрони на фронті створюють кілзони. Однак вирішальну роль грають люди на землі, а не лише технології. 

Набагато легше виїхати з п'ятьма "літачками" вартістю менше тисячі доларів і вразити ворога на відстані 50 кілометрів з набагато більшою точністю.

На вашу думку, якою ще буде зброя майбутнього? Ми вже побачили НРК, дрони-перехоплювачі, але цікаво, за якими ще технологіями майбутнє на полі бою? Можливо, роботи?

Я думаю, до роботів ми також дійдемо. Але наступне, чого я очікую, це робота над дешевими ракетами для ППО. Тобто ми маємо прийти до власних засобів протиповітряної оборони, і не залежати взагалі від великих гравців цього ринку.

Тобто, ми самі можемо виготовити їх тут, в Україні?

Так, звичайно.

Ці ракети зможуть замінити ракети до Patriot?

Маю надію, що найближчим часом ми побачимо якісь подібні рішення. Для цього потрібен буде рік, можливо, два. Але їх важко буде порівнювати з Patriot. 

Суть у тому, що нам ще доведеться збивати й реактивні "Шахеди", і ракети нашого ворога. Тому нам треба максимально знизити ціну уражень. Математика війни має просто величезну роль.

Які українські розробки зацікавили весь світ?

Коли розпочалася війна США проти Ірану, Трамп заявив, що не потребує українських перехоплювачів. Але країни, які почали страждати від ударів Ірану,  навпаки ними зацікавились. Чи справді багато іноземців готові купувати у нас перехоплювачі, вкладатися у виробництва або навіть відкривати спільні?

Звичайно, величезна кількість країн світу звертається і до нас зокрема із запитом про те, аби купити або стати партнером такої компанії. Ми справді отримуємо багато запитів, іноді це десятки на день.

Середній Схід – це не єдина група країн, яка звертається до України. Весь світ сьогодні спостерігає за війною в Україні. Весь світ бачить, де найдієвіші засоби. 

Реакція президента США тут зрозуміла. Америка звикла домінувати й дуже не хочеться йти до України й щось просити. Але дієвіших засобів, ніж має сьогодні Україна, на сучасному полі бою не існує.

Що привертає їхню увагу? Це насамперед ціна, якість чи все разом?

Ціна і швидкість. Як я сказав, математика війни вирішує все. У війні в Ірані ми бачимо збиття “Шахеда” ракетою, що вартує понад мільйон доларів. Це просто невигідно – з одного боку. 

З іншого – ракет до Patriot виробляють менш ніж тисячу на рік. При мультиплікації виробництва вдвічі чи втричі – кілька тисяч на рік. Але що таке декілька тисяч на рік?

Україна відбиває атаки по 600 безпілотників. Дві тисячі наскільки вистачить, на тиждень? Ракети до Patriot сьогодні ефективні проти балістики, але це неефективна зброя проти безпілотників типу "Шахед" і йому подібних.

Чи готові наші виробники виходити на міжнародні ринки? Чи створені, взагалі умови для експорту наших технологій? Чи поки що контрольований експорт недостатньо добре працює?

Ми точно готові, якщо казати про забезпечення. Тобто виробники вже сьогодні можуть постачати ці засоби за кордон, у нас їх достатньо. 

Так, є багато політичних питань. Всі дуже обережно до цього ставляться, бо є міжнародна політика. Я б не хотів про всі нюанси казати, але нам треба дослухатись до президента. Він все ж головний в нашій країні, відповідальний за те, щоб розбудувати міжнародну політику. 

Але багато чого вже зараз виробники можуть робити. Співпраця почалась в міжнародному просторі й щодо спільного виробництва, і щодо постачання. Я думаю, що надалі Україна може зайняти своє почесне місце серед лідерів у військовій міжнародній співпраці.

Чи справді зброя – це наша, на жаль, золота жила, яка може фінансувати нашу економіку і після війни? На жаль, бо за це ми заплатили велику ціну.

Це точно те, над чим ми маємо працювати. Це наша відповідальність. Бо якщо ми не візьмемо все найкраще з того найгіршого, що відбувається, то ми просто проспимо цей шанс.

У нас є прекрасне вікно можливостей, щоб зайняти місце серед лідерів в цьому світі – як технологічних, так і економічних. Але, крім зброї, у нас є навички, у нас є величезна кількість людей, які вміють застосовувати цю зброю, які вміють будувати сучасну зброю. 

Насправді в сучасній війні не так важливо, яка зброя є в тебе сьогодні. Важливо, яка зброя буде в тебе завтра, і наскільки швидко вона з'явиться. От українці показали всьому світу, що можна дуже швидко приходити до нових результатів.

У багатьох виробників амбітні плани. Вони точно знають, як досягти результату. Ми йдемо в тісній співпраці з державою. У нас дуже цікава ситуація в країні, коли воюють люди, а держава допомагає.

Яка стратегія українських ударів по цілях Росії?

Зараз ми системно знищуємо системи ППО ворога, зокрема й на окупованих територіях. Це нібито наші пріоритетні цілі, бо після них вже прокладають дорогу для наших наступних ударів. Чи справді це так?

Так, насамперед "вибивають" ППО і все, що протидіє нашим дронам, а тільки потім вражають цілі.

Саме тому ми почали бити по портах Росії у Балтії? Чи це не пов’язані між собою події?

Ми переважаємо сили ППО противника, тобто наші дрони полетіли не в тому напрямку, в якому очікував ворог, полетіли у більшій кількості, ніж він міг збити. Тому ми бачимо такий результат.

Зверніть увагу! Дрони фактично безперервно атакують Усть-Лугу починаючи з кінця березня. Супутникові знімки фіксують масштабні пожежі та руйнування.

Навіть якщо декілька відсотків безпілотників долітають до цілі, цього достатньо, щоб руйнувати економіку нашого ворога.

Чому Україна не б’є по Москві?

Дуже часто українці обурюються і не розуміють, чому на Москву нічого не летить? Туди Путін стягнув величезну кількість ППО, ми її не можемо пробити дронами? Потрібно дочекатись ракет?

Я думаю, що все можливо – все залежить від кількості дронів і тактиці їхнього застосування. Питання тільки навіщо? Зробити якусь популістичну історію? Показати, що ми можемо прилітати в Москву, зруйнувати Кремль?

Якщо будуть цілі, які треба вражати в Москві чи в Московській області, то їх будуть уражати тоді, коли це буде максимально ефективно. 

Сьогодні ми бачимо максимальну ефективність в тому, щоб зупинити нафтовий транзит. Це вкрай ефективне рішення. Це точно б'є по економічній спроможності ворога продовжувати цю війну. Тому насамперед треба вибирати найвигідніші цілі.

Як протидіяти ворогу на полі бою?

Чи змінилася тактика росіян саме на фронті, чи вдосконалюються вони? Ми знаємо, що до Херсонської області перемістили елітний підрозділ "Рубікон". Тож до чого нам готуватися цієї весни, літа?

Вони теж навчаються, війна навчає обидві сторони, щодня. Нам треба і далі руйнувати економіку ворога для того, щоб їм було просто невигідно воювати. 

З “Рубіконом” чи будь-яким іншим підрозділом треба воювати їхнім же методом. Просто руйнувати їхні плани, знаходити місця дислокації й виганяти їх з нашої землі. 

Нам потрібно працювати на випередження, заглушати дрони в Херсоні, в Херсонській області. Багато роботи, як і раніше, нічого не змінилося. 

Ми так само інтенсивно відбиваємо атаки ворога, руйнуємо плани ворога. Але треба змінюватися, збільшувати інтенсивність. Все залежить від нашої залученості, зрештою, у нас немає іншого вибору.

Чи стала Україна повністю незалежною від іноземних партнерів?

Наскільки зараз ми є незалежними від іноземних компонентів? Якщо уявити, що Китай відмовиться продавати Україні товари подвійного призначення, якісь деталі, чи зможемо ми обійтися без них?

Ми залишаємось дуже залежними. Нам потрібно надалі будувати компонентну незалежність. Але насправді весь світ залежний.

США вбачають у Китаї найзапеклішого ворога тому, що найбільша залежність світу сьогодні саме від Китаю, від китайських компонентів, від китайського обладнання. Це стосується не тільки України.

Більш як 15% всього у світі виробляється в Китаї. Але Пекін не може собі дозволити просто відмовити світу постачати щось. Це світ може відмовитись купувати щось китайське. Але тоді Китай, китайська економіка просто розвалиться. В них почнуться внутрішні процеси, які їм дуже не сподобаються, якщо кількість того, що вони постачають у світ, почне змінюватися. Тому вони цього робити не будуть самостійно. 

В Україну і так китайці нічого не постачають. Все, що ми купуємо, ми купуємо в інших країнах світу. Бо Китай не підтримує Україну у війні.