"Навіть Путін говорив, що Крим – Україна": як розв'язати "дилему" кордонів 1991 року
- Путін раніше визнавав Крим частиною України та його відхід можливий лише під тиском світових лідерів.
- Микола Маломуж наголошує на важливості юридичних документів на переговорах.
- Росія підписала угоди, що визнають українські кордони станом на 1991 рік, що підтверджено Будапештським меморандумом.
Путін раніше публічно говорив зовсім інакше про Україну та її незалежність. Сьогодні змусити його вивести війська з окупованих територій можна лише завдяки спільному тиску світових лідерів.
Генерал армії, колишній керівник Служби зовнішньої розвідки Микола Маломуж в ефірі 24 Каналу сказав, що Владімір Путін може заявити про вихід з України тільки під потужним тиском країн світу.
Дивіться також "Не стрілятимеш – тебе вб'ють": чи готова материкова Україна до можливого наступу з Криму
Слова Путіна потрібно цитувати лідерам країн
Він пояснив, що під час складних переговорів Путін реагує лише на реальну, об'єднану силу. Якщо ж її немає – продовжує тиснути до кінця.
І кілька слів про самого Путіна та його пропагандистів. Ми маємо уважно дивитися на все, що відбувається. Росія, підписуючи Велику угоду про дружбу з Україною, чітко визнала її кордони,
– сказав Микола Маломуж.
За його словами, в цій угоді закріплені гарантії незалежності, невтручання й поваги до територіальної цілісності. Це також підтверджено в Будапештському меморандумі. Всі ці документи мають юридичну силу.
І згадаймо самого Путіна. Коли він тільки став президентом, його спитали про Крим – мовляв, це проросійський регіон. І він відповів: "Хто ви такий, кореспондент? Ви провокатор. Крим – це Україна. І кожен, хто ставить подібні питання – провокатор". Це його слова. Їх треба постійно нагадувати – і американцям, і китайцям, і йому самому, і всім росіянам. А тепер запитання: що змінилося? Чому почали війну?,
– сказав Маломуж.
Він зазначив, що під час прямих розмов з лідерами, коли наводить чіткі, прості й конкретні аргументи – історичні, правові й фактологічні – ті починають краще розуміти, що насправді відбувається. І що це може означати в майбутньому. У таких ситуаціях потрібні не дипломатичні формули, а тверді й зрозумілі слова.