Нормандська зустріч: чому Путін погодився і які умови висуватиме Росія

Франція і Німеччина втомилися чекати

Попередня зустріч лідерів нормандського формату – тодішнього президента Франції Франсуа Олланда, канцлера ФРН Ангели Меркель, п’ятого президента України Петра Порошенка і президента РФ Володимира Путіна – відбулася в жовтні 2016 року. За її результатами було вирішено створити "дорожню карту" для виконання мінських домовленостей. Також ухвалили рішення про озброєну місію ОБСЄ на Донбасі. Як відомо, нічого з цього виконано не було.

Читайте також: Росія висуває нові умови по Донбасу: як Україні використати "геніальні" ідеї Путіна

Протягом наступних років Росія блокувала переговори на найвищому рівні, мотивуючи тим, що Україна ніби не виконує мінські угоди. Насправді Путін вичікував більш сприятливих обставин для себе, щоб змусити Україну погодитися на всі умови Кремля по Донбасу. Час від часу посилюючи військову ескалацію на Донбасі.

Новообраний президент України Володимир Зеленський ще влітку запропонував провести зустріч у нормандському форматі. Франція і Німеччина підтримали цю ініціативу. Путін традиційно тягнув час, вимагаючи від України погодити так звану формулу Штайнмаєра. Київ дав свою згоду, але із застереженням: жодних виборів в ОРДЛО, поки там присутні російські війська і немає контролю України над кордоном. Також Зеленський погодився на розведення військ у трьох пунктах по лінії зіткнення.

Меркель і Макрон через Путіна кілька разів змінювали дату зустрічі / Фото Getty

Дата зустрічі переносилася кілька разів. Нарешті Росія дала згоду – зустріч у нормандському форматі відбудеться 9 грудня в Парижі.

Читайте також: Амністія, ніяких переслідувань та зняття блокади, – росЗМІ про плани РФ на нормандський саміт

За словами дипломата Олександра Хари, Зеленський показав, що готовий до мирних переговорів, готовий іти на компроміси. Путін не хотів говорити з Порошенком, вважаючи його не конструктивним. Зеленський інший, але і з ним Путін не хоче розмовляти.

З іншого боку, зауважує політолог Володимир Фесенко, Німеччина і Франція не хочуть вже чекати. А Росія тактикою затягування і шантажу грає на нервах не тільки Зеленського, але й Меркель і Макрона.

Путіну могли сказати – якщо він не згоден на зустріч, то саміт пройде без нього. А це не найкращий варіант,
– зазначає Володимир Фесенко.

Повернення захоплених кораблів – спроба Росії виторгувати більше преференцій

18 листопада Росія повернула Україні захоплені рік тому поблизу Керченської протоки військові кораблі – "Бердянськ", "Нікополь" та буксир "Яни Капу". Нагадаємо, прикордонний корабель Росії протаранив буксир українських військових. Агресор захопив українські кораблі та взяв у полон 24 українських моряків.

Читайте також: У "Нафтогазі" не погоджуються із знижкою на газ, яку запропонував Путін

Попри рішення Міжнародного трибуналу ООН з морського права, який зобов’язав Росію ще в травні негайно звільнити полонених моряків і захоплені судна, Москва погодилася лише на обмін українських заручників. Віддати судна Кремль вирішив тільки зараз.

На переконання експертів, повернення кораблів прив'язане до нормандської зустрічі. Як зауважує Володимир Фесенко, це теж інструмент шантажу. Хоча такий жест Путіна більше розрахований на Макрона і Меркель.

Екіпаж захоплених кораблів / Інфографіка 24 каналу

За словами директора аналітичного центру "Політика" Миколи Давидюка, це натяк Путіна на наміри. Президент РФ показує, що ніби готовий іти на поступки.

Росія хоче зробити умови для України ще більш жорсткими. Проведення виборів в ОРДЛО, європейські компанії заходять на російські ринки, санкції знімаються. А Україна сама розбирається... Сама собі виплачує репарації, відбудовує Донбас... А всіх, хто нас вбивав, – прощаємо, тобто амністуємо,
– зауважує Микола Давидюк.

Політолог додає: повернення кораблів – ще одне підтвердження того, що операція ймовірно була спланована на найвищому політичному рівні обох країн. Як передвиборча агітація одного з кандидатів у президенти.

Колишній представник президента України в Криму Борис Бабін зазначає: можливо, повергнення кораблів – поступка, яку росіяни роблять перед зустріччю. Але нормандський формат стосується подій на сході України і не охоплює Азовське море. І це проблема.

Окуповані території Донбасу виходять на Азов. Але норманський формат – клуб спостерігачів. І ухвалені там документи не мають юридичної сили. Видача кораблів вплине на обмін думками між лідерами "нормандської четвірки", але юридичного значення це не має,
– наголошує Бабін.

Фахівець додає: Росія завжди хоче в десять разів більше, ніж віддає. Це поки не увінчалося успіхом. Москва хотіла взамін отримати кілька російських суден, які затримала Україна. Плюс політичні поступки з нашого боку.

Путін намагатиметься підписати документ з низкою своїх умов

Володимир Фесенко зазначає: Путін за результатами зустрічі хоче підписати не коротке комюніке, а детальний документ, де будуть зафіксовані російські позиції. Можливо, по газу – Москва хоче загнати нас під політичні зобов'язання.

Путін хоче, наприклад, зафіксувати в кінцевому документі узгодження в найближчі місяці формули виборів в ОРДЛО. Росіяни можуть наполягати, щоб уже зараз визначити дату виборів відповідно до формули Штайнмаєра та надання особливого статусу ОРДЛО. Або фіксації в документі так званих "ДНР" і "ЛНР". Це не влаштовує Україну,
– підкреслює Фесенко.

Путін хоче точної дати виборів в ОРДЛО і особливого статусу "ДНР" і ЛНР" / Фото Getyy

Микола Давидюк зазначає: миру Москва точно не хоче.

Українське суспільство більше втомлене від війни, ніж Путін. Він від війни черпає енергію. Торгувати конфліктами – вигідніше, ніж газом. А Макрон і Меркель очікують рішення, яке б задовольняло їхній великий бізнес. І збереження європейського обличчя. Вони не можуть просто кинути Україну в пащу Путіну. Та носитися теж не хочуть. Зеленський повинен розуміти, що на переговорах він буде сам за себе,
– переконаний Давидюк.

На думку Фесенка, є побоювання, що Зеленський на нормандській зустрічі в деяких питаннях буде "один проти трьох".

"Макрон і Меркель розуміють, що Україна не може на все погодитися. Вони можуть просити Зеленського бути більш гнучким. Можливо, в питанні суперечки між Україною і Росією по газу. З інших питань – Париж і Берлін тиснутимуть на Москву", – вважає Фесенко.