90-ті роковини геноциду․ "Голод і мор: пам'ять поколінь" – історії, які раніше замовчували

Цьогоріч Україна згадує події, які відбулися 90 років тому, – геноцид українців, влаштований комуністичним режимом і спрямований на знищення нашого народу. І чи не найтрагічнішим є те, що про ці події ми згадуємо у час, коли наш народ знову хочуть стерти з лиця землі.

Погляньте Голодомор у фото: заборонені кадри геноциду 1932 – 1933 років, яких боявся Сталін

Знищення українців голодом

Події 1932 – 1933 років радянська влада намагалася приховати. Поки цілі села в Україні вмирали від голоду, Москва приймала делегації іноземних посадовців та журналістів і демонструвала кожному картину "щасливої країни". Індустріалізація, колективізація та щасливі люди – маска, за якою ховалася трагедія.

На початку 1930-х років радянська влада зіштовхнулася одразу з кількома проблемами. Запланована Сталіним індустріалізація вимагала грошей, а люди в селах чинили спротив колективізації – лише до квітня 1930 року відбулося понад 1 700 селянських заворушень проти дій комуністів. Тому для того, аби втілити свої плани, у Москві вирішили, що потрібно підкорити українців.

Якщо не візьмемось нині за виправлення становища в Україні, Україну можемо втратити. Поставити собі за мету перетворити Україну у найкоротший термін на справжню фортецю СРСР; на справжню зразкову республіку. Грошей на це не шкодувати,
– так писав Сталін у листі до Лазара Кагановича – одного з організаторів геноциду.

І для підкорення обрали голод. Аби зламати опір людей та й заробити грошей на продажі зерна. Тому вже навесні 1932 року з українських земель почали вивозити зерно, а 7 серпня 1932 року Сталін підписав так званий "Закон про 5 колосків". Цей документ фактично забороняв людям володіти їжею, а за кілька колосків зерна можна було потрапити під розстріл або на каторгу.

А далі – захмарні плани хлібозаготівель, які виконати було неможливо. Тому у листопаді того ж року радянське керівництво ухвалило систему покарань для колгоспів, які не виконують плани хлібозаготівель – з них стягували натуральні штрафи. Тобто забирали м'ясо, овочі та інше продовольство.

До кінця року українським селянам заборонили покидати межі окупованої СРСР України і до низки регіонів зупинили постачання промислових товарів. У таких умовах до кінця року лік жертв штучного голоду уже йшов на сотні тисяч українців.

16 січня 1933 року компартія схвалила остаточний план хлібозаготівлі в Україні, який був обов'язковим до виконання "за будь-яку ціну". У "боржників", які не виконували плани, забирали усі наявні продукти харчування, і саме так штучний голод переріс у Голодомор – кривавий акт геноциду проти українців. Пік голоду припав на весну 1933 року.

І тільки після врожаю того ж року тиск на українське селянство припинився. Однак мільйони людей загинули голодною смертю. За даними Інституту демографії та соціальних досліджень, мова йде про щонайменше 3,9 мільйона загиблих.

"Голод і мор: пам'ять поколінь": історії з проєкту 24 Каналу

За кілька місяців до повномасштабного російського вторгнення, у листопаді 2021 року, на сайті 24 Каналу ми опублікували майже 30 матеріалів про геноцид українського народу в межах проєкту "Голод і мор: пам'ять поколінь". У багатьох історіях спільним було одне – очевидці Голодомору, які сміливо розповіли нам свої історії, раніше мовчали протягом десятиліть. Молодші покоління зазначають – інколи доводилося буквально по слову витягувати від бабусь чи дідусів, аби хоч щось дізнатися про ті страшні роки. 

Переповісти всі історії в одному тексті неможливо, але декотрі моменти потребують особливої уваги:

• Родина Білоусько на Київщині була досить заможною до приходу радянської влади. Згодом же, аби врятуватися, змушена була купувати за 50 грамів золота 50 грамів зерна. Та навіть такі мізерні харчі не змогли врятувати усю родину.
   
• Параска Поліщук перед Голодомором збиралася вийти заміж за свого односельця Івана і навіть почала вишивати весільний рушник. Утім, він під час штучного голоду, який організувала радянська влада, не вижив. Жінка залишилася вірною коханому і до кінця життя так і не вийшла заміж та не мала дітей.
   
• У селі Писарівка на Харківщині ми довідалися про дівчинку, яка тривалий час лежала живою у ямі з мерцями. Візник, який підбирав трупи, вирішив, що "вона все одно помре, а я не буду їхати через добу тут знову". Втім, крики про допомогу почули жінки, які йшли з поля, і витягли бідолашну.
   
• Аліна Алієва розповідає про жахи Голодомору у соцмережі тікток. Вона зняла цілий серіал, в якому розповідає, зокрема, історію своєї прабабці, яку віддали у дитбудинок. Здавалося б, це занадто серйозна тема для розважального тіктоку, однак в Аліни є ціла армія підписників, а кожне відео набирає тисячі переглядів.
   
• Якщо ви дивилися фільм "Ціна правди", то пам'ятаєте сцену, коли журналіст Ґарет Джонс побачив вантажівку, заповнену тілами загиблих. Цю жахливу сцену на власні очі побачив дід сценаристки фільму Андреа Халупи. Про це та загалом про труднощі, з якими довелося стикнутися під час зйомок, вона розповіла нам за цим посиланням.
   
• Врятуватися родині акторки Лариси Руснак допоміг далекий родич. Він влаштувався працювати охоронцем на склад, куди "активісти" скидали зібране з поля і відібране з хат зерно. Крупиці він виносив у трусах зі складу – так зміг порятувати близьких і не дуже родичів.

Більше історій перегляньте за цим посиланням.

Страх і біль не зникають

Коли бабця чи прабабця наступного разу "ґвалтуватиме" вас ще однією стравою зі святкового столу, задумайтеся, що могло вплинути на таку поведінку. І звичка скуповуватися на зиму, яка була притаманна українцям ще до минулорічних масових блекаутів, теж може тягтися з часу Голодомору. 

Люди, які пережили Голодомор, з огляду на свій досвід, мають доволі стійкі переконання: "діти завжди мають бути добре нагодовані", "варто насамперед дбати про добробут своєї родини",
– розповідала нам психотерапевтка Вікторія Горбунова.

Такі переконання впливають на те, як люди будують стосунки, ставляться до інших, до їжі, влади та країни, у якій живуть. Зокрема:

• як тільки погіршується економічна ситуація – їдуть на заробітки;
• якщо людина худне – хвилюються про її здоров'я;
• часом загодовують дітей, роблять надмірні заготівлі їжі на зиму.

Травма Голодомору торкнулася великої кількості українців і спровокувала зміни в суспільній свідомості та поведінці. Дослідники масових травм Брент Безо та Стефанія Меггі у 2015 році оприлюднили наукову працю, яка показала особливості поведінки та світогляду нащадків жертв Голодомору.

Вони, зокрема, такі:

• нераціональне накопичення / зберігання надлишкових запасів їжі;
• неспроможність позбутися непотрібних речей;
• значне фокусування на їжі;
• переїдання та постійне занепокоєння виживанням.

Варте уваги Росія хотіла спричинити голод в Україні у три етапи: юристи збирають досьє, – The Guardian

Їли голубів, мріяли про хліб: Росія знову намагається нас знищити

Від закінчення нашого проєкту до повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року минуло лише 3 місяці – саме через стільки нам знову довелося переживати новий геноцид.

Наприкінці 2021 року у Росії схвалили нові умови щодо масових поховань, а війська окупантів, які стояли на наших кордонах, були оснащені мобільними крематоріями. Як з'ясувалось лише згодом – це все у Москві готували для нас.

І от лише кілька прикладів:

Маріуполь. З кінця лютого 2022 року місто було в повному оточенні, тому не було жодних шляхів для постачання гуманітарної допомоги – усі конвої обстрілювали росіяни і не пропускали в місто. Люди, які пережили блокаду, згадують, що доводилося топити сніг або збирати дощову воду, аби мати що пити. А ті, в кого не було запасів харчів, були змушені полювати на голубів і готувати їх. Кількість жертв блокади точно не відома. За деякими даними, вона може сягати понад 80 000 осіб. Однак чимало тіл було спалено в мобільних крематоріях та поховано під завалами будинків.

Ізюм. Місто зазнало найбільших бомбардувань за час вторгнення – за місяць боїв у березні 2022 року росіяни запустили майже 500 ракет та бомб. Зокрема, в одному з будинків авіабомба знищила цілий під'їзд і підвал, де ховались мирні мешканці. 44 людини загинули. Після деокупації в лісі на околиці міста виявили поховання, з яких ексгумували 447 тіл, більшість людей загинули насильницькою смертю, а в кількох десятків були явні сліди катувань.

Ягідне. Росіяни окупували село Ягідне 3 березня 2022 року. Після захоплення села окупанти облаштували собі штаб у місцевій школі і зігнали у тамтешній підвал близько 350 місцевих мешканців, які мали стати для ворога "живим щитом". Люди провели майже місяць в умовах критичної нестачі їжі, а все, що їм виділяли – 200 грамів юшки на день. За цей період росіяни вбили 17 людей.

Буча. За місяць окупації міста Буча Київської області росіяни розстріляли 422 мирних мешканців. Після звільнення чимало тіл знайшли на вулицях та у підвалах, а більшість – у братській могилі поблизу церкви. Загалом кількість жертв окупації серед цивільних становить щонайменше 1 374 людини.

І це тільки приклади. Росіяни окупували населені пункти в низці українських областей і в кожне місто та село принесли трагедію.

У вересні цього року наша команда була на Харківщині, готуючи матеріали до роковин деокупації. У селі Волохів Яр поблизу Балаклії місцеві вразили своїми спогадами про звільнення – того дня найбільшим щастям після ЗСУ був хліб.

До нас в село першим зайшов хлібник. Він привіз нам хліб. Який це був хліб... Боже, ми вже так його чекали. Люди брали по кілька буханок і просто їли його,
– розповідала нам одна з місцевих мешканок.

Здавалося б, це могли бути історії кривавого ХХ століття, однак, ні. Це події, свідками і жертвами яких ми є зараз. Так, як колись наші бабусі й дідусі.

Замість висновків

Після початку повномасштабного вторгнення 17 країн, Європейський Союз та ПАРЄ визнали Голодомор геноцидом українського народу. Таким чином вже 32 країни світу визнали Голодомор геноцидом.

На жаль, світ припинив вірити в російські вигадки про те, що Голодомору не існувало і "голодували усі", тільки коли Росія знову вирішила спробувати нас знищити. Та росіянам віри немає – у їхній реальності не існує різні у Батурині, не існує Голодомору, не існує Бучі, а десятки тисяч загиблих у Маріуполі – вигадка.

90 років тому наші предки були вимушені виживати в умовах штучного голоду. Голоду, який був влаштований за вказівкою з Москви. Це те, чого ніхто з нас не повинен забувати, щоб не будувати ілюзій щодо Росії.