Як заможна родина в один момент перетворилася у бідну
Сім'я Явдохи та Грицька Білоусько була багатодітною. Бог послав їм аж 15 дітей. На початку голоду найстаршій дитині виповнилося 26 років, а наймолодшій – лише 3. Для проєкту 24 каналу "Голод і мор: пам'ять поколінь" 29-річний Костянтин Новаленко розповів гірку історію своїх пращурів.
Рекомендуємо Стільки історій не можуть бути вигадкою, – тіктокерка, яка зняла серіал про Голодомор
До 1926 – 1927 років сім'я жила заможно. Вдома завжди було що поїсти, адже на господарстві у Білоуськів було 100 овець, коней та корів. Грицько тоді мав швейну машинку Singer. З нею об'їжджав 5 довколишніх сіл, за що отримував хороші прибутки.
Однак у достатку родина прожила недовго. Після радянського розкуркулення життя Білоуськів змінилося: не було ні овець, ні коней. Тоталітарний режим забрав навіть швейну машинку Грицька.
Щоб вижити у складний час, двоє старших дітей поїхали на роботу до родичів у тодішній Ленінград (тепер Санкт-Петербург – 24 канал). Решта пішли працювали в поле, на колгосп.
Грицько не міг змиритися з жорстокими діями комуністичного режиму. Коли почав висловлювати супротив, його кинули у Лук'янівське СІЗО. Там у 1928 році чоловік помер, залишивши Явдоху саму з 13 дітьми.
Сім'ї стало дуже важко. Від заможності майже нічого не залишилося. Працювали тяжко, а майже нічого не отримували. Їм давали їсти чорне або гниле зерно з минулих років,
– розповів Костянтин.
Кращу їжу віддавали молодшим дітям
Згодом за роботу взагалі перестали щось платити. Тоді сім'я віддавала кращі наїдки молодшим дітям. Старші ж харчувалися тим, що можна було знайти на землі, – гнилою картоплею, буряками тощо. Коли не залишилося і того, сім'я перейшла на трави, коріння та кору дерев.
Старша донька лишилася вдома, щоб допомогти матері
На той час 22-річна Дарія, донька Явдохи та Грицька, була одружена й виховувала доньку Галину. Її чоловік Іван Палагута також був заможний. У його сім'ї було 16 дітей, усі вже старші.
Палагути займалися логістикою – розвозили зерно, цукор, сіль, овочі. Відповідно мали багато коней і возів. Коли сталінський режим почав відбирати худобу, Палагути не поступилися. Вони вирішили ні за що не віддавати своїх коней, які фактично були годувальниками.
Дарина з чоловіком Іваном та родичкою / Фото надав Костянтин Новаленко
Родина діда Івана трималася до останнього. Однак вони розуміли, що насувається щось зловіще і коней їм рано чи пізно заберуть,
– сказав Новаленко.
Тоді Палагути вирішили втекти з України. Подалися хто куди – Таджикистан, Казахстан тощо. Саме завдяки коням їм вдалося уникнути голоду та врятуватися. Однак Дарія одразу попередила чоловіка, що нікуди не поїде. Вона не могла залишити матір напризволяще.
У молодого подружжя була корова, яка допомагала їм вижити під час голоду. Крім того, родина Івана залишила йому найбільше золота, адже знала –залишатися в Україні найскладніше.
Спершу померли наймолодші
Дарія жила з Явдохою на одному подвір'ї. Вона постійно допомогла матері й своїм братам та сестрам. Однак через 4 – 5 місяців з початку голоду Білоуськи почали гинути один за одним. Згодом померла й Явдоха. Тоді вся відповідальність за родину лягла на плечі Дарії, яка вже жила у батьківському будинку. "Вона стала матір'ю для всіх", – наголосив Костянтин.
Дарія з донькою Галиною / Фото надав Костянтин Новаленко
Після 9 місяців голоду не витримали й старші. Спершу вони пухнули, а тоді – висихали. За рік нікого не лишилося.
Людей забирали з доріг, як сміття. Білоуськи просили голову села похоронили своїх рідних, як годиться, але приїхав віз і скинув тіла лопатою.
Те, що відбувалося, – жахливо. Дарія бачила, як помирали всі наші. Якщо говорити про всю мою родину – двоюрідних та троюрідних – то з голоду померли або не народились понад 200 дітей. Однак, на щастя, мій рід вижив,
– поділився Костянтин.
У 1940 році в Дарії народилася друга дитина – Надія, яка є бабусею Костянтина. Вона жива й досі. Про моторошні молоді роки батьків дізналася лише у 20-річному віці. Адже раніше мати просто не знала, як підібрати слова, аби описати той страшний час. Померла Дарія у віці 96 років у 2004. У 2013 році пішла з життя Галина.
Дарина – єдина дитина Білоуськів, яка залишилася в Україні і пережила Голодомор / Колаж 24 каналу
Що відомо про село Хоцьки
У "Книзі пам'яті жертв Голодомору 1932 – 1933 років в Київській області" зазначено, що у 1930 році в Хоцьках було 412 дворів та проживало 4 783 людей. Від голоду померла половина – 2 300 місцевих мешканців. Дослідники встановили імена 1 061 загиблого.В архівах зі списком померлих радянська влада цинічно брехала про причину смерті. Білоуськи нібито помирали від "виснаження".
Сім'я Білоусько у списку померлих з Хоцьків / Фото з "Книги пам'яті жертв Голодомору"
Важливо "Дітей живцем кидали в яму з мерцями": жахаюча історія села Писарівка, що пережило Голодомор
Цікаві факти з життя родини Білоусько
- Швейну машинку Грицька знайшли через 10 – 15 років у будинку комуняцької верхівки села.
- Голодна дитина друзів Білоуськів здала комуністам місце, в якому була захована їжа родини.
- За словами Новаленка, у Хоцьках не було випадків канібалізму. Все тому, що місцеве населення було дуже побожним.
- Після голоду велику хату Білоуськів відібрали. У неї поселили тих, хто працював на радянську владу. Дарія та Іван мусили переїхати в інший будинок у тому ж селі.
- 81-річна Надія Косяченко, донька Дарії, досі щороку робить велику кількість закруток. Вона законсервовує навіть хліб та сало.
Надія з внуком Костянтином / Фото Костянтина Новаленка
